Зараз в ефірі:

Це були емоційні американські гірки, - творці фільму про ветеранський бізнес «Крутий заміс»

05.02.2020
Це були емоційні американські гірки, - творці фільму про ветеранський бізнес «Крутий заміс»

Скоро в Україні стартує показ 8-серійного фільму про ветеранів і їхній бізнес, започаткований після повернення з війни. Як обирали героїв для зйомок, чому нині ця тема актуальніша, ніж рік тому, та про що говоритимуть ветерани у фільмі, - в програмі «Після фронту» розповіли автор ідеї, продюсер Сергій Малярчук, оператор-постановник Павло Липа і один із героїв, засновник Veterano Coffee Володимир Шевченко.

 

Дар’я Бура: Розкажіть про вашу ідею, про що фільм «Крутий заміс»?

Сергій Малярчук: Це документальний серіал, ми зробили 8 серій. Ідея виникла в 15-му році, коли Леонід Остальцев відкрив першу піцерію на Бессарабській площі. Познайомились. Я працював в Українському кризовому медіацентрі, запропонував йому провести брифінг про те, що ветеран повернувся з війни і започаткував бізнес. Леонід відгукнувся. Потім я потрапив в Veterano Coffee на Теремках. Познайомився з Володимиром. І ходив з думкою, що було б непогано зняти щось на кшталт серіалу про ветеранський бізнес. І в 16-му році, коли Леонід переїхав на Софіївську, 8, я зрозумів, що ця точка згуртовує ветеранів, вони приходять, розказують різні оповідки.  Я вже мав досвід продюсування великої документальної стрічки «Крим. Як це було» зі своїм режисером Костянтином Кляцкіним і оператором-постановником Павлом Липою. І власне, тоді ми відзняли пілот.

Дар’я Бура: У пілоті, який вийшов  у 2018 році, четверо ветеранів говорять легко своєю мовою про війну переважно. А я так розумію, не тема війни – мета вашого фільму?

Павло Липа: Мета – розповісти про ветеранів доступно і так, щоб змінити ставлення загалом соціуму до ветеранів. Це найважливіше. Найважливіше для нас, щоб це було невимушено, адже така розмова, нам здається, - найкращий засіб передати переживання, думки. Тому ми обрали 8 ветеранських бізнесів за форматом: кожна серія – один бізнес. До них приходить наш модератор Андрій Козінчук і ще 2 цікавих персонажів, теж ветерани. І вони говорять не тільки про військові спогади, а що роблять після війни. Щоб людям показати, що повертаючись з війни, ти не повертаєшся на порожнє місце. В твоїх силах зробити багато.

Дар’я Бура: Вова, наскільки швидко ти погодився знятись у фільмі і що ти вкладав для себе сам у цих зйомках?

Володимир Шевченко: Рахуючи, що ми всі друзі, я погодився миттєво. Тому що цікаві люди, я знаю, що буде весело, корисно. Що для себе шукав? Окрім того, що є бажання змінити ставлення до ветерана, розкрити потенціал такої верстви населення, як ветерани. Люди, які отримали травматичний досвід, який можна і треба трансформувати на користь соціуму. Я досить часто їжджу у відрядження  в різні місця, спілкуюсь з ветеранами, які започатковують свої справи, - просто нереально круті ідеї вискакують. Всіх їх поєднує бажання зробити щось більше, ніж заробити гроші. Наприклад, в Полтаві хлопець Андрій, в нього ідея створити місце, де можна приходити родиною, дітей вчити працювати на обладнанні, з інструментами.

Дар’я Бура: Сергію, Павло, як ви обирали цих 8 героїв, тому що ветеранів по країні, які започаткували справу, багато?

Сергій Малярчук: В першу чергу Андрій Козінчук, який дуже допоміг в цьому проекті, ми поклались на нього. Це скоротило знайомство з героями. Він знав їх, вони – його. Їх було більше, ніж 8, але оскільки проект фінансувався Міністерством культури, бюджет був незначний, то бізнеси були зосереджені в Києві. Зараз ми подаємось на 2 сезон. Це вже буде Україна. Звичайно, ми зможемо показати інші бізнеси на території всієї України.

Дар’я Бура: Можете розказати, хто ще 7 інших героїв?

Павло Липа: Думаю, варто підписатися на наш Фейсбук «Крутий заміс», і там ми будемо постити інформацію про всіх героїв.

Дар’я Бура: Робота триває з 2015 року?

Сергій Малярчук: З моменту отримання гранту ми зняли його за рік. Цей серіал, з моєї точки зору, не тільки про ветеранів і ветеранський бізнес, у мене ще думка, що це найбільш активна частина суспільства. І ця активна частина для мене завжди була в пріоритеті життєвому. Я бачив багатьох людей на Майдані, які потім пішли на фронт. І було б несправедливо не показати цих людей, чому вони пішли на війну, як вони повернулись і підтримати у їх починаннях. Тому серіал швидше не про бізнес, а про ставлення цих людей до життя, до України.  Це навіть з точки зору психології бізнесу цікаво, що люди ведуть бізнес як бойові дії. Є мета, є ціль – податкова, ще якісь обставини.

Дар’я Бура: Як обиралась тематика, чи ви просто казали, про що треба говорити?

Павло Липа: Було домовлено з Андрієм, що є певні теми, які було б цікаво почути. Звичайно, певний сегмент програми кожен розповідав свої персональні історії – смішні, не дуже – з фронту. Нам було цікаво кілька тем: як людина потрапила на війну, як повернулась з війни і чим займається зараз.

Дар’я Бура: Що для вас було найбільш емоційним і цікавим під час роботи над фільмом?

Павло Липа: Це були емоційні американські гірки. Були моменти, що тебе настільки проймало, але були моменти, що мені було важко втримати камеру від сміху. Сподіваюсь, що в готовому варіанті нам вдалося передати такі емоційні контрасти.

Сергій Малярчук: Коли носишся з ідеєю – і тут твоя ідея реалізовується, ти як на крилах. Що найбільше вражало, вже вийшли на екрані кілька стрічок про війну, ветеранів. І дивлячись на наших ветеранів, думав, що вони настільки круті, що можна знімати в кіно, і не тільки у документальному. Їхні оповідки можна розкладати на окремі. А оскільки ми документалісти, а документалістика – це дуже точна кінематографічна штука, це реальне життя. І це набагато більше вражає.

Дар’я Бура: Вово, як один із героїв, розкажи про найяскравіші для тебе моменти?

Володимир Шевченко: Дуже легко було. Хлопці зібрали таку професійну команду, що почувався у колі однодумців. Просто до мене заїхали друзі – і все. Видно було, що ці люди не просто так беруть участь у проекті, їм цікаво зробити щось більше, ніж заробити гроші. Ще сподобалось, що максимально відверто і правдиво. І хотів би придумати якусь історію, але тебе ж твої побратими повозять по пісочку.

Дар’я Бура: Фільм про ветеранів, справи ветеранів, спілкування ветеранів із ветеранами – наскільки цей фільм може зацікавити цивільних?

Павло Липа: Важливо сказати, що наше завдання було створити продукт, щоб його розуміли і щоб був спрямований на широку аудиторію. Звичайно, хочеться певним прикладом і ветеранам показати, що можна активно вести  життя після фронту, але в першу чергу – це зміна образу ветерана в суспільстві.  Цікава історія, що ще рік тому, мені здається, актуальність проекту була менша. Зараз вона збільшується з кожним тижнем. Суспільне ставлення до ветеранів погіршується, і це сильно відчувається.  Ми сприймаємо проект як такий, що буде міняти цей образ і буде його фактично створювати заново.

Сергій Малярчук: Ветеранський бізнес – це досить поширене явище в світі. Найбільше ветеранів в американській армії, які тривалий час беруть участь в діях в різних куточках світу. Я деякий час спостерігав за цією тенденцією. Мені здається, у них не так багато ветеранських бізнесів, декілька напрямів. Бізнес, який ми описали на своїй сторінці в Фейсбуці,  - це колишні ветерани, які створити прецедент мільйонного бізнесу, пов’язаного з продажем кави. Мені здається, це пов’язано з тим, що американські ветерани більше забезпечені фінансово. Наші ветерани самі по собі. Тому проект покликаний показати, що не бійтесь вступати в бій і робити щось для себе, підтягуйте друзів і не тільки ветеранів. Це цікаво і людям, які сидять все життя і бідкаються, все пропало, треба кудись тікати в Польщу чи ще куди.

Дар’я Бура: Що було найскладніше у роботі над фільмом?

Павло Липа: Найскладнішим був монтаж. Оскільки ми дозволяємо розмові розвиватись, як вона має, не намагаємось зробити телеформат, коли вона буде жорстко порізана і підігнана під бажане. Ми намагаємось залишити максимальну логічність і натуральність розмови. З цього випливають певні проблеми в монтажі. От ці 8 серій повністю україномовні. Там майже немає нецензурної лексики. Ми підвищили, я б сказав, мовні стандарти.

Сергій Малярчук: Тут не тільки, що ми попросили наших героїв спілкуватися українською, а й вони самі відчували відповідальність цього проекту. Був момент, один із наших героїв, коли знаєш, що міг розказати яскравіше і більше, але перейшов на українську і якихось епітетів йому бракувало, зворотів, які б передали його відчуття. Але я вважаю, що це було прекрасно. Найбільше, що мені сподобалось, після пілоту «ватні» ресурси просто палали. Ми вже мали досвід таких ботів,  відвертих українофобів після нашого фільму «Крим, як це було».  Тому чим більше «вата» звертає уваги на наші проекти, значить ми на правильному шляху.

Як обіцяють творці фільму, скоро його можна буде побачити на одному з провідних телеканалів країни, а за інформацією можна слідкувати на сторінці проекту у Фейсбуці.

 

Покриття
Надсилайте повідомлення
+38 097 1991.8.24
Наші соцмережі
Завантажуйте додаток