Чи стало жити краще вимушеним переселенцям цього року? Підсумки року з Анастасією Одінцовою

У програмі «Поліграф» з Катериною Кадер підбиваємо підсумки року з радницею Міністерства тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Анастасією Одінцовою

Катерина Кадер: Питання будуть поділені на тематичні блоки, кожен з яких є цікавим для внутрішньо переміщеної особи (ВПО). Отже перше моє питання буде стосуватися довідки переселенця. Як відомо, на початку війни її було проблематично отримати. Це були черги, хтось навіть отримання довідки переселенця називав «паперовим пеклом». Розкажіть, як на сьогодні з цим питанням? Чи вдалося його врегулювати?
Анастасія Одінцова: На початку довідка була дійсна тільки півроку. Потрібно було ставити безліч штампів. На сьогодні довідки видаються безстроково. І довідки, які були видані до 20 червня 2016 року та не були скасовані і строк дії яких не закінчився є дійсними та діють безстроково. Хоча, звичайно, у деяких інстанціях є проблеми, адже у довідці написано, що вона до такого-то числа, тому вони відправляли людей отримувати нові. Наразі просто здійснювалося роз’яснення для таких установ, що такі довідки є безстроковими. Сьогодні довідку переселенця отримують навіть новонароджені діти переселенців. 

Катерина Кадер: Тобто новонароджені діти переселенців також є переселенцями?
Анастасія Одінцова: Звичайно. Це є міжнародний досвід та норми міжнародного законодавства. Ця дитина також має право на житло на батьківщині своїх батьків, адже це спадкове право і вона може його реалізувати. Всі ці аспекти вказують на те, що новонароджені діти переселенців також мають статус внутрішньо переміщеної особи. 
Катерина Кадер: Не так давно Кабмін скасував необхідність ставити штамп про реєстрацію місця перебування в довідку переселенця. Що це означає? Чи стало простіше жити переселенцям?
Анастасія Одінцова: Ми намагаємося поступово відійти від штампів. Але якщо людина переїхала з місця, де вона перебувала, вона його змінила і при цьому отримує адресну допомогу, то вона має звернутися до Управління соціального захисту з метою внесення змін. Тобто не змінюються штампи, а дані саме в базі внутрішньо переміщених осіб, оскільки потім для призначення адресної допомоги працівники мають виїхати на місце, де вона проживає і перевірити, чи дійсно вона потребує цієї адресної допомоги. Якщо ви про це не повідомите, то можете втратити адресну допомогу. Все залежить від району, де проживає внутрішньо переміщена особа. 
Катерина Кадер: Час від часу в ЗМІ з’являються повідомлення про начеб-то скасування у майбутньому довідки переселенця. Як ви вважаєте, чи можливий цей варіант і чи потрібно її скасовувати?
Анастасія Одінцова: Я вважаю, що довідку ВПО скасовувати не потрібно, адже в деяких моментах вона надає пріорітети або якісь переваги, наприклад, на отримання гуманітарної допомоги. На сьогодні вже запрацювала державна програма пільгового кредитування житла 50 на 50 і там вимагають довідку ВПО, адже це є саме тим фактором, щоб надати гроші на житло. Довідка ВПО не є обов’язком: ви можете мати цей статус чи ні, але все одно ви є внутрішньо переміщеною особою. 
Катерина Кадер: Від питання отримання довідки переселенця ми плавно переходимо до питання виплат. Чи змінилася ситуація з виплатами для ВПО за цей рік?
Анастасія Одінцова: Так, вона суттєво змінилася. Це, можна сказати, і плюс і мінус. Плюс — була піднята адресна допомога для внутрішньо переміщених осіб, для людей з інвалідністю та інших категорій. Це не стосувалося працевлаштованих переселенців. Але одночасно з цим були змінені  категорії осіб, які можуть отримувати цю допомогу.

Катерина Кадер: Тобто ми можемо говорити про певне удосконалення системи?
Анастасія Одінцова: Просто зменшення меж. Сума, яка виділяється на адресну допомогу — стала. У нас змінюютьсяя ціни і ми маємо адаптувати цю допомогу, щоб вона взагалі була прив’язана до прожиткового мінімуму. Раніше всі ВПО мали право отримувати адресну допомогу тільки, якщо у вас немає депозиту певної суми та житла на підконтрольній території. На сьогодні адресну допомогу можуть отримувати ті переселенці, які перемістилися із зони, яка не підконтрольна Уряду України чи знаходиться на лінії розмежування. Це зазначається у Розпорядженні №1085. При цьому це розпорядження не є актуальним і дуже багато населених пунктів не внесено до нього. Вже півроку ми стикаємося з тим, що особи, які не можуть повернутися на підконтрольну територію чи живуть на лінії розмежування  не можуть отримати адресну допомогу, бо їхній населений пункт не внесений у це розпорядження. У Міністерство тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб були подані ці зміни, але нажаль розпорядником внесення цих змін є МВС. Питання до них і ми щодня лобіюємо це, але наразі змін немає. Тобто, тут є і покращення, але не були враховані деякі моменти, тому це призвело до погіршення. 
Катерина Кадер: Що робити у тому випадку, коли регіону, у якому проживає внутрішньо переміщена особа, немає у списку. Тобто ця особа не отримує адресну допомогу, чи вони її отримають, коли переселенець буде внесений до списку?
Анастасія Одінцова: Тільки тоді, коли буде внесені до списку зміни, ця особа зможе отримати адресну допомогу, але тільки з моменту написання заяви. 
Катерина Кадер: Як Міністерство відслідковує переселенців, які повертаються на окуповані території? Фактично люди, які повертаються, вже не мають права отримувати адресну допомогу?
Анастасія Одінцова: Вони не мають права її отримувати, якщо вони там перебувають понад 60 днів або через ускладнюючі обставини 90 днів. Саме за цей термін — 90 днів, Управління соцзахисту не має права скасовувати їм цю адресну допомогу. Але є обов’язкове зауваження: вони мають попередити про це соцзахист. Ми розуміємо, що на непідконтрольних територіях є їхні домівки, родини, які не можуть виїхати, і їм потрібно туди поїхати. Тому якщо ви плануєте таку поїздку на окуповані території, то маєте написати заяву до органів соцзахисту. Як тільки вони перетинають кордон, ця інформація потрапляє до Управління соціального захисту, до пенсійного фонду. 
Катерина Кадер: Наостанок першої частини нашої розмови я би хотіла запитати про «пенсійний туризм». Це явище є у нашому суспільстві. Наскільки воно залишається актуальним?
Анастасія Одінцова: Я би дуже категорично не хотіли, щоб це називали «пенсійним туризмом». Це люди, які заробили свою пенсію, а пенсія є майном і ми зобов’язані виплачувати її. Нажаль, наша держава не може надати житло тим переселенцям, які мають отримувати пенсію. Якби вони мали тут житло, то не їздили туди-сюди за пенсіями. На сьогодні у Верховну Раду вже поданий Законопроект №6692, у якому прописано, що переселенці, які проживають на підконтрольній території, мають отримувати пенсію відповідно до встановленого загального порядку. Переселенці, які мають право на пенсію, можуть приїздити сюди, щоб її отримати, бо ми не можемо її виплачувати на непідконтрольній території, але без врахування довідки внутрішньо переміщеної особи. Тобто вони не є ВПО і проживають на окупованих територіях, але вони мають право отримати свою пенсію. Також враховують тих пенсіоренів, які не можуть виїхати з окупованих територій. У нас дуже багато звернень.
Катерина Кадер: Що робити у такому випадку?
Анастасія Одінцова: У цьому законопроекті прописаний цілий механізм, навіть щоб міжнародні організації показували інформацію про стан цієї особи, чи жива вона. 
Катерина Кадер: Що на вашу думку стало краще у цьому році і до чого ще потрібно йти? Якщо підвести підсумки наших двох перших блоків розмови.
Анастасія Одінцова: Позитивним є те, що сьогодні ВПО не є заручниками штампів у своїй довідці. Потрібно зараз рухатися до того, щоб переселенці були членами громади, адже сьогодні внутрішньо переміщених осіб на мапі громад не існує, вони є тільки у реєстрі ВПО. 

Катерина Кадер: Яка ситуація з житлом для внутрішньо переміщених осіб?
Анастасія Одінцова: Нарешті я можу сказати, що в цьому році були внесені зміни до чинного законодавства і тепер переселенці мають право на доступ до програми 50 на 50 від Держмолодьжитло. Про цю програму можна дізнатися на сайті Доступне житло. Програма передбачає, що 50% сплачує держава за житло, а решту — переселенці. Сьогодні ми будь-якими способами намагаємося вирішити житлове питання. 
Катерина Кадер: Тут варто зауважити, що саме через це питання певна кількість переселенців повертається на окуповані території і щодня ризикують власним життям та здоров’ям. Розкажіть, як було до цього? Тільки у 2017 році з’явилася програма Доступне житло. А як раніше виходили з цієї ситуації?
Анастасія Одінцова: З початку внутрішнього переміщення були поселення — місця компактного поселення у гуртожитки, санаторії. Потім були створені модульні містечка, які найчастіше надавались вразливим верствам населення, які не могли собі арендувати житло. 
Ми також розуміємо, що деякі переселенці вже не хочуть повертатися, вони інтегровані у нові громади. Інтегруватися потрібно у всі громади, а не створювати маленькі містечка, де проживають тільки переселенці, адже вони проживають у цих проблемах і не бачать варіантів їх вирішення. Внутрішньо переміщені особи — це ресурс. До нас перемістилося дуже багато талановитих людей: вчителів, науковців, лікарів, які мають вирішити питання місцевих громад. 
Катерина Кадер: Останній блок нашої розмови не менш важливий, ніж ті, про які ми вже поговорили — Стратегія інтеграції внутрішньо переміщених осіб до 2020 року. Розкажіть, будь ласка, про цей проект, документ детальніше.
Анастасія Одінцова: До кінця цього року ще діє загальний план по реінтеграції ВПО. Він по суті ніяк не діяв і на сьогодні Міністерство тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб розробило стратегію інтеграції ВПО до 2020 року, яка включає в себе всі проблеми, з якими стикаються вимушені переселенці. Цей план має вирішити нагальні потреби, які до цього не вирішувалися чи не помічалися. 
Катерина Кадер: Чому почали розробляти такий проект? Що вас спонукало і на які проблеми найбільше ви зважали?
Анастасія Одінцова: Наше міністерсто має допомагати внутрішньо переміщених особам і на основі їхніх потреб і була створена ця стратегія та детальний план заходів з тим, що ми бачимо після його реалізації. Це те, що давно було на часі. Переселенці також є членами робочих груп і саме вони допомагають розробляти законодавчі акти чи внесення змін до нормативних актів, які вже застаріли. 
Катерина Кадер: Коли почне працювати Стратегія інтеграції?
Анастасія Одінцова: Вона була ухвалена 15 листопада цього року і почне працювати з січня 2018 року. Як тільки буде затверджений план заходів, кожне міністерство, яке зазначене в ньому, має починати працювати над ним.
Катерина Кадер: Що ж зміниться для ВПО з 1 січня 2018 року?
Анастасія Одінцова: Думаю, що з 1 січня не багато зміниться, адже будь-які законодавчі зміни потребують або політичної волі, або часу на розроблення законопроекту, який дійсно буде працювати. Також ми розуміємо, що бюджет на 2018 рік вже затверджений і цей план не буде врахований. 
Катерина Кадер: Уже не перший рік реалізується реформа децентралізації, коли більше влади передається місцевим громадах. Я так розумію, що не були враховані переселенці у житті новостворених громад. Не врахували навантаження на лікарні, дитячі садки, школи. Який вихід з цієї ситуації ви бачите?
Анастасія Одінцова: Вже зараз розробляються зміни до законодавства. Адже, якщо переселенці не прописалися і не купили квартиру у громаді, то їх немає у реєстрі місцевих громад. Відповідно при врахуванні місцевого бюджету або надання субвенцій для цієї громади внутрішньо переміщені особи не враховуються. Ми будемо сподіватися, що впродовж цього року це болюче питання зміниться на краще. 

Катерина Кадер: Ну що ж, наша програма добігає кінця і я пропоную підбити підсумки. Анастасіє, що, на ваш погляд, змінилося у позитивну сторону?
Анастасія Одінцова: Збільшення у деяких категоріях переселенців адресної допомоги і прив’зка у деяких моментах до прожиткового мінімума. Нарешті запрацювала програма Доступне житло. Також ми маємо стратегію для внутрішньо переміщених осіб. Я сподіваюся, що вона, на відміну від комплексної програми, буде дієвою і більш враховуватиме проблеми внутрішньо переміщених осіб. 
Катерина Кадер: А що не вдалося, не зважаючи на щоденну кропітку працю Міністерства тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб?
Анастасія Одінцова: Не вдалося винести на засідання Верховної Ради законопроект №6692, який би вирішував нагальні питання пенсіонерів по отримання пенсій і на непідконтрольних територіях. Також наразі у нас ще не створено законопроект, який би врегульовував надання житла внутрішньо переміщеним особам, компенсацію за житло, яке залишилося на окупованих територіях та компенсацію за вже зруйноване житло. Це те, над чим зараз працюємо. 
Катерина Кадер: Якщо зараз у наших слухачів виникає питання, куди вони можуть звернутися за порадою? Можливо, у Міністерства є «гаряча лінія»?
Анастасія Одінцова: Можна буде зателефонувати на «гарячу лінію» за номером 0 800 309 110 та отримати консультацію. Якщо питання не вирішується, то воно передається на програму Радників, де вони вже на місцях будуть вирішувати це питання. Якщо і у цьому випадку проблема не вирішується, то вона передається на засідання робочої групи при Міністерстві тимчасово окупованих територій та ВПО, тоді вносяться зміни до законодавчих актів. 

Корисні  посилання:

Програма Радник: http://www.radnyk.org

Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб: http://mtot.gov.ua

Програма Доступне житло: https://www.molod-kredit.gov.ua/zhytlovi-prohramy/dostupne-zhytlo