Чому родина має проходити шлях відновлення разом із ветераном — пояснює психіатриня

Полтавський центр ментального здоров'я «Повернення» є одним із 16 центрів всеукраїнської мережі для підтримки військових, ветеранів і членів їхніх родин. Про те, як змінюється ставлення до психологічної допомоги, коли потрібен психіатр, які сигнали не можна ігнорувати та як родині допомогти військовому повернутися до цивільного життя, в ефірі Армія FM розповіла психологиня, психіатриня, завідувачка Полтавського центру ментального здоров'я «Повернення» Юлія Рахматова.

— Розкажіть, будь ласка, про заклад, який ви очолюєте. Якою є його місія?

— Полтавський центр «Повернення» є одним із 16 всеукраїнських центрів мережі Центрів ментального здоров'я для військових, ветеранів та членів їхніх родин. Основна наша задача — це саме повернення, реінтеграція людей, які пережили військовий травматичний досвід. Це повернення до себе, до цивільного життя, до соціалізації, до своїх родин. Також ми працюємо над пропрацюванням пережитого травматичного досвіду. Окремий напрямок нашої роботи — допомога членам родин військових, які часто не менш страждають від того, що змушені жити на відстані або в постійному очікуванні.

— Як ви вважаєте, чи змінилося за останній рік ставлення українців, особливо військових, до психологічної допомоги?

— Дійсно, стигма існувала і ще існує, але вона вже значно менша за ступенем своїх проявів та інтенсивності. Якщо навіть рік тому було набагато складніше отримати таку допомогу, то зараз розбудова цих центрів дала людям альтернативу. На початку повномасштабного вторгнення єдиними місцями, де можна було отримати допомогу, були переважно обласні психіатричні лікарні або психоневрологічні диспансери. Це була високоспеціалізована допомога, і система просто не витримувала такого навантаження. Сьогодні такі центри працюють на базі кластерних лікарень. Наприклад, у Полтаві наш центр знаходиться на базі Першої міської клінічної лікарні. Це не психіатрична лікарня, а звичайний медичний заклад, де окремо функціонує Центр ментального здоров'я «Повернення». До нас можуть звернутися діючі військові, ветерани, члени їхніх родин, сім'ї загиблих військовослужбовців, а також люди, які переживають невизначену втрату — коли рідні перебувають на окупованих територіях або в полоні. Вони можуть без направлення отримати профільну допомогу від фахівців, які спеціально навчені працювати саме з цією категорією людей. Допомога стала набагато доступнішою, тому людям значно легше звернутися по неї. Ми бачимо величезний попит і водночас поступове зменшення стигми.

— Як ви пояснюєте військовим, що робота з психологом — це не про лікування хвороби, а про своєрідне технічне обслуговування психіки після екстремальних навантажень?

— Ми пояснюємо це на конкретних прикладах. Якщо боєць отримує осколкове поранення чи травму кінцівки, ніхто ж не чекає, що вона загоїться сама. Людина звертається по допомогу. Так само і психологічні травми — це невидимі травми, які впливають на якість життя, стосунки з рідними, виконання бойових завдань, боєздатність та відповідальність за життя побратимів. Ми пояснюємо, що звернутися по допомогу — це не прояв слабкості. Навпаки, це прояв сили перед самим собою, коли людина чесно визнає: «Я більше не можу, мені потрібна допомога». Це потрібно для того, щоб людина могла повноцінно виконувати свої функції. Сьогодні існують усі можливості для реабілітації, і система працює дуже потужно. Тому стереотип про те, що психологічна допомога — для слабких, уже давно не відповідає дійсності.

— Якщо до психологів ставлення змінюється, то чи досі люди бояться звертатися до психіатра?

— Так, але будь-який військовослужбовець чи ветеран, який приходить до нашого центру, обов'язково проходить психіатричний скринінг. Ми оцінюємо стан людини, щоб зрозуміти, чи потрібна медикаментозна стабілізація і чи готова людина працювати з психологом. Якщо людина надмірно здригається від гучних звуків, має інтенсивні переживання, нав'язливі спогади, флешбеки, пов'язані з травматичним досвідом, то вона просто не має достатнього ресурсу для психотерапевтичної роботи. Спочатку потрібно стабілізувати роботу нейромедіаторних систем, які відповідають за емоційні реакції. Ми проводимо велику психоосвітню роботу, пояснюємо все на прикладах фізичних травм. Так само, як лікують тіло, іноді потрібно допомогти й нервовій системі медикаментозно, щоб людина могла адекватно сприймати реальність.

— Які «червоні прапорці» свідчать про те, що ветерану вже необхідна допомога фахівця?

— Насамперед це стійкі порушення сну, коли людина практично не спить. Також це постійне нервове напруження, неможливість розслабитися, відчуття загрози навіть у безпечному місці, різкі реакції на незначні звуки, труднощі адаптації до мирного життя, проблеми у спілкуванні, відсутність відчуття безпеки. До цього додаються дратівливість, конфлікти з близькими, емоційна закритість, суїцидальні думки, втрата радості від життя. Саме такі сигнали є підставою якнайшвидше звернутися по психіатричну допомогу.

— Як діяти родині, коли здається, що ветеран повернувся зовсім іншою людиною? Чи можна повернути його до того стану, який був до служби?

— Це дуже складне питання. Ми багато працюємо саме із сім'ями військовослужбовців і ветеранів. Пояснюємо, як людина змінюється під впливом тривалого травматичного досвіду. Це нормальна реакція психіки на ненормальні обставини. Після тривалого перебування у війні людина не може миттєво почати мислити по-іншому. Потрібен час, щоб прийшло усвідомлення: «Я тут і зараз. Я вже в безпеці». Тому дуже велика частина нашої роботи спрямована саме на психоосвіту членів родини, щоб вони правильно розуміли те, що відбувається з їхнім близьким. Потрібні терпіння, адаптивність і готовність пройти цей шлях відновлення разом із ним. Дуже важливо, щоб процес не обмежувався лише взаємодією «психіатр — пацієнт» чи «психолог — клієнт». Родина також має бути залучена до цього процесу.

— Як звернутися до Полтавського центру ментального здоров'я «Мережі повернення»?

— Працює сайт, де розміщена інформація про всі 16 центрів мережі. Там є контакти, електронна пошта, телефони, соціальні мережі. Можна залишити заявку або зателефонувати й записатися до відповідного спеціаліста. Усі послуги є абсолютно безкоштовними, доступними і для звернення не обов'язково мати направлення.

— Що б ви хотіли сказати українським військовим?

— Насамперед хочу сказати величезне дякую за можливість жити, працювати й робити свою справу заради нашої майбутньої перемоги. Хочу передати величезну вдячність, вклонитися перед їхньою мужністю, силою та витримкою. І наголосити: ми чекаємо на них, ми готові до їхнього повернення і зробимо все можливе, щоб цей шлях був для них простішим, комфортнішим, щоб вони не почувалися самотніми й відчували, що вони потрібні.Саме для цього й працює наша мультидисциплінарна команда центрів ментального здоров'я — щоб допомогти військовим легше інтегруватися та повернутися до цивільного життя.