Десантники про службу в одній з наймолодших бригад ДШВ
Чому саме обрали ДШВ і як довго планують ходити в маруновому береті, розповіли головний старшина 81-ї окремої аеромобільної бригади Дмитро Ребрій, головний сержант першої аеромобільної десантної роти старшина Володимир Бардиш і головний сержант зенітно-ракетного взводу 90-го окремого аеромобільного батальйону Андрій Ребняк.
Костянтин Богатирьов: Дмитре, чому вирішили служити у ЗСУ?
Дмитро Ребрій: Вирішив, що буду служити, десь років у 14. Хотів вступати в Суворівське, батьки не пустили. А після ПТУ одразу пішов в армію, ще у 2013 році. Завжди мріяв служити в десантниках.
Костянтин Богатирьов: Як саме ви потрапили у 81-шу бригаду?
Дмитро Ребрій: Потрапив у 2016 році, на той час служив в одній з десантно-штурмових бригад ЗСУ. Командири мого батальйону теж переводились у 81-шу бригаду, і запропонували мені.
Костянтин Богатирьов: Які особливості служби в аеромобільній бригаді?
Дмитро Ребрій: Ми відрізняємось тим, що виконуємо стрибки. Механізовані бригади зараз виконують завдання, які і ми здебільшого. На період 14-15 надскладні завдання виконували десантно-штурмові війська.
Костянтин Богатирьов: Чи важко було отримати маруновий берет і чи проходили перед тим якісь випробування?
Дмитро Ребрій: На той час у нас були ще блакитні берети. Ми проходили спеціальний відбір, де нас «прокачували» сержанти, тож дуже важко було отримати.
Костянтин Богатирьов: А як готуються десантники до стрибків?
Дмитро Ребрій: Допідготовка триває до 2 тижнів. Особовий склад тренується як в навчальних центрах, так і в нас. Відпрацьовуються будь-які дії парашутиста в повітрі.
Костянтин Богатирьов: Чи складно було виконати перший стрибок?
Дмитро Ребрій: Вперше стрибати було цікаво. Страшно коли є велика перерва між стрибками.
Костянтин Богатирьов: Чи брали участь в бойових діях у складі бригади?
Дмитро Ребрій: Так, у 2016-2017 році у складі десантно-штурмової роти брав участь в бойових діях. В Авдіївці ми виконували завдання, на дачах в Промзоні, тоді саме там були активні бойові дії. Було напружено, адже інколи супротивник перебував за 70-100 метрів.
Костянтин Богатирьов: Деякий час Краматорськ був в окупації, а як ставилось місцеве населення до вас чи ваших побратимів?
Дмитро Ребрій: Різко негативної реакції не було. Але помічав, наприклад в магазині, що коли спілкуєшся українською, тебе не надто поспішають обслужити.
Костянтин Богатирьов: Які у вас подальші плани, чи будете підписувати наступний контракт?
Дмитро Ребрій: Нещодавно підписав новий контракт. Не бачу підстав не служити у десантно-штурмових військах.
Головний сержант першої аеромобільної десантної роти старшина Володимир Бардиш.
Костянтин Богатирьов: Володимире, чому Ви вирішили служити у Збройних Силах України?
Володимир Бардиш: У 2014 році, коли розпочалась війна, я записався в добровольці. Служив в 17-му батальйоні тероборони Кіровограда. Потім, у 2015 році підписав контракт з 5-ю батальйонно-тактичною групою, і у 2016 році перевівся до 90-го окремого аеромобільного батальйону імені Героїв України, де й досі служу.
Костянтин Богатирьов: Як до вашого наміру стати військовослужбовцем поставились у родині?
Володимир Бардиш: Довелось маму обманути. Я сказав, що знайшов гарну роботу в Житомирі, але повернувся на війну.
Костянтин Богатирьов: Коли ви зрозуміли, що хочете стати саме десантником?
Володимир Бардиш: У 2011 році я служив як строковик у 3-му окремому полку в Кіровограді. Там здійснив свій перший стрибок — і зрозумів, що буду десантником.
Костянтин Богатирьов: Які у вас основні обов’язки за посадою?
Володимир Бардиш: Я — головний сержант аеромобільної десантної роти. В першу чергу — це боєздатність підрозділу, військової техніки і впевненість у підлеглому особовому складу, що ми зможемо виконати будь-які завдання.
Костянтин Богатирьов: В яких навчання брала участь ваша бригада?
Володимир Бардиш: Брали участь у навчаннях «Об’єднані зусилля-2020». Ми з підрозділом здійснювали марш на 280 км. Вирушили з Мелітополя і дійшли до селища Комиш-Зоря.
Костянтин Богатирьов: Завтра ви відзначаєте День військової частини, як будете святкувати?
Володимир Бардиш: Приїдемо сюди на святкування, на вручення нагород. Звичайно, вся бригада святкуватиме.
Костянтин Богатирьов: Наступний гість 81-ї бригади — головний сержант зенітно-ракетного взводу 90-го окремого аеромобільного батальйону Андрій Ребняк.
Костянтин Богатирьов: Андрію, а як ви пов’язали свою службу із цим підрозділом?
Андрій Ребняк: Все почалося з Майдану. Потім — війна. В першій хвилі мобілізації пішов воювати мій товариш. Коли він повернувся, ми не знаходили спільної мови, у нього вже було інше бачення. І я зрозумів, що мені теж треба йти туди. Разом із моїм потрапили у 95-ту бригаду. Спочатку це був 9-й батальйон, бо наш 90-ї батальйон формувався на базі 95-ї бригади. Потім ми стали 90-м окремим аеромобільним батальйоном. Спочатку потрапив у 2-гу роту як командир відділення і згодом став головним сержантом зенітно-ракетного взводу.
Костянтин Богатирьов: Без яких знань не обійтись у вашій професії і наскільки складна підготовка?
Андрій Ребняк: Підготовка відбувається в 199 центрі, в Десні. Здебільшого до нашого підрозділу приходять вже підготовлені бійці, які пройшли центри підготовки, мають досвід.
Костянтин Богатирьов: Які ваші безпосередні обов’язки на посаді?
Андрій Ребняк: Головний сержант взводу — це майже те саме, що головний сержант роти. Я відповідаю за свій особовий склад, за майно, озброєння і техніку і підготовку бійців.
Костянтин Богатирьов: Ви брали участь в бойових діях у складі бригади, що найбільше запам’яталось?
Андрій Ребняк: Найяскравіше, мабуть, 23 дні в Донецькому аеропорту. Був момент, коли бракувало води, вся вода йшла на вишку. Парапет прострілювався, і під час розвантаження техніки вода випадала. Тож нам доводилось ціною свого життя діставати ці 1,5 літра, щоб напоїти бійців на позиціях.
Костянтин Богатирьов: Чи плануєте надалі знову підписувати контракт?
Андрій Ребняк: Продовжив контракт недавно, кілька днів тому. Як патріот своєї країни буду служити, доки не закінчиться війна.
Костянтин Богатирьов: Що побажаєте побратимам і колегам у День військової частини?
Андрій Ребняк: Здоров’я та перемоги.
