Диктатори ХХІ століття

Диктатори ХХІ століття

Парадоксально, але люди про яких піде мова, – наші сучасники. Заради грошей і слави вони готові на все. На їхній совісті сотні тисяч смертей і зламаних доль. Їх бояться, але не поважають. Їхні імена увійдуть в історію, але про них намагатимуться не згадувати. Вашій увазі наш антирейтинг найкривавіших диктаторів 21-го століття. На жаль, не всі вони ще мертві…

 

 

 

5. Башар Асад

Башар Асад «гідний» продовжувач справи свого батька Хазефа Асада. Ця сімейка "рулить" Сирією вже майже 50 років. У країні президент має необмежену владу, а в парламенті домінує монобільшість правлячої партії. Асади, як і вся сирійська верхівка, – алавіти, водночас переважна більшість населення Сирії – суніти. Не в останню чергу, саме через утиски сунітської частини населення в березні 2011-го року, на хвилі Арабської весни у Сирії розпочались антиурядові виступи, головними вимогами яких були відставка Асада та зрештою проведення альтернативних виборів. Звісно, під час попередніх голосувань в бюлетенях було лише одне прізвище – Асад.

Масштабні протести Башара Асада не збентежили, і вже влітку того ж року в Сирії розгорілась війна. Свого колегу диктатора підтримали іранський та російський режими. Асад отримав можливість залишитись у кріслі, хоча тепер колишній диктатор з необмеженою владою перетворився на маріонетку іншого диктатора – Путіна. Тож за жахи Сирії їм доведеться відповідати разом. Цифри загиблих у цій війні наближаються до мільйона, конфлікт супроводжують регулярні обстріли мирного населення, госпіталів та катування полонених. Поки Башар Асад йти нікуди не збирається, однак Сирія та її диктатор обходяться Росії задорого, тож Асаду слід озиратись.

4. Кім Чен Ин

Кім Чен Ин онук Кім Ир Сена – першого диктатора КНДР та заодно капітана радянської армії. Династія Кімів – яскравий доказ прислів’я яблуко від яблуні не далеко падає. Культ особистості, який виходить за рамки адекватності, тотальні репресії та повальна мілітаризація. У країні досі існують 6 концентраційних таборів, в них перебувають близько 200 тисяч осіб. Окрім того, є табори для перевиховання, таких у КНДР від 15 до 20. Також журналісти фіксували наявність трудових таборів Кіма на Сході Росії, там у рабських умовах корейці змушені валити ліс. Переслідувань у КНДР зазнають християни, яких там приблизно 70 тисяч та буддисти.

Населення КНДР страждає від хронічного недоїдання, сільське господарство не здатне перекрити потреби, не рятує й гуманітарна допомога від Китаю. За інформацією південнокорейської організації з прав людини, в КНДР досі практикують публічні страти, для цього в країні підготовлено 318 місць. Основні звинувачення – крадіжка худоби, незаконний перетин корейсько-китайського кордону та антидержавницька діяльність.

3. Садам Хусейн

Засідання партії БААС. Один із депутатів «зізнається» в державній зраді та начебто спробі вбивства президента. По черзі він називає прізвища 68 так званих поплічників, їх виводять із зали, 22 з них страчують. Так кар’єру диктатора розпочинав Садам Хусейн.

Свою сутність він показав дуже швидко. Після кривавої розправи над внутрішньою опозицією Хусейн відчув нову загрозу для режиму. У сусідньому Ірані перемогла шиїтська революція. Садам боявся, що революція пошириться на Ірак, адже більшість населення країни сповідує саме цей напрям ісламу, на відміну від суніта Хусейна. Тож Садам починає війну проти Ірану.

Економічно потужніший Ірак, який ще й заручився підтримкою як США, так і СРСР, ніяк не міг перемогти втричі більший Іран. Ірак зазнав великих економічних збитків. Аби отримати вирішальну перевагу, Хусейн вдався до нелюдської тактики – застосування хімічної зброї. Не посоромився Садам скинути хімічні бомби і на території власне Іраку. Місто Халабадж, де здебільшого мешкали курди, на той час контролювали іранські сили, постраждало від бомбардування іпритом та зарином, приблизно 5 тисяч цивільних загинули, ще 20 тисяч дістали важкі поранення. Такі дії диктатора в суді були визнані геноцидом курдського населення.

Хусейн закінчив життя, як і більшість диктаторів  - на шибениці.

2. Омар аль-Башир

Він прийшов до влади внаслідок військового перевороту, проголосивши: «Демократія, що не здатна прогодувати свій народ, не гідна того, аби продовжувати своє існування». Омар аль-Башир – екс-президент Судану, що протягом тридцяти років незмінно вів державу до статусу «вигнанця». А самого аль-Башира слід називати не інакше як злочинцем.

Агресивна політика ісламізації, заборона опозиційних партій та вільної преси, винищення мирного населення в Дарфурському конфлікті…На совісті тирана – близько 400 тисяч смертей та 2,7 млн внутрішньо переміщених осіб, мародерство, катування, вбивство через етнічну приналежність, а також підтримка збройних конфліктів у сусідніх африканських країнах.

Серед інших "досягнень" аль-Башира – перший в історії ордер на арешт для чинного глави держави, виданий Міжнародним кримінальним судом у 2009 році, а потім повторно в 2010-му. Однак одіозний президент знехтував рішенням міжнародної спільноти і продовжив візити до різних країн світу. До речі, у 2017 році Омар аль-Башир прилетів у гості до Путіна та Мєдвєдєва, для яких нехтування міжнародними законами – звична справа.

У 2019 році внаслідок військового перевороту Омара аль-Башира усунуто від влади. На жаль, за законами Судану людей старших сімдесяти років не відправляють до в’язниці, та й присудили тирану всього лише два роки у виправній установі.

1. Володимир Путін

У російській історії, як відомо, немає місця для осуду кривавих правителів – є лише звеличування їхніх псевдогероїчних подвигів. Володимир Путін – один із найкривавіших диктаторів світу ХХІ сторіччя. Численні воєнні злочини, окупація та анексія чужих територій, масові вбивства, етнічні чистки, репресії проти опозиції та узурпація влади – саме так Путін піднімає з колін «вєлікую росію», а насправді лише свій рейтинг.

Так після терактів 1999 року рейтинг Путіна зріс майже втричі: із 30 відсотків до 84. А в березні 2000 року він став президентом, здобувши перемогу в першому турі. Однак рейтинги треба «підживлювати»: теракт "Норд-Ост", де загинуло 130 заручників. Теракт у Беслані забрав життя 334 людей, з них - 186 дітей. В подальшому підривання літаків, аеропортів, станцій метрополітену та інші теракти стали майже буденністю росіян. Червоний терор руками КГбістів на замовлення Путіна пройшов всією Росією.

Зовнішня політика Путіна ще жорсткіша. Спочатку десятирічна Друга Чеченська війна, яка офіційно називалася контртерористичною і забрала життя більше 20 тисяч військових і 125 тисяч цивільних. Потім російсько-грузинська війна, підступна окупація Криму та частини Донбасу та військова інтервенція в Сирію. Загалом участь Росії в задоволенні імперських амбіцій Путіна стала людству  у понад сто п’ятдесят тисяч життів.

А нещодавно в Росії внесли зміни до конституції, згідно з якими Путін, схоже, правитиме до смерті. Сподіваємось, швидкої!