Діпстрайки на 2000 км — уже реальність: "Каспер" з СБС про удари вглиб росії та коли запалає Москва
В ефірі Армія FM командир 1-го загону Першого окремого центру Сил безпілотних систем із позивним «Каспер» розповів про серію атак на Туапсинський НПЗ, складність операцій на відстані до 2000 км, роль командної роботи та те, як змінюється війна.
Ми дякуємо, вам і вашим побратимам за такі хороші новини, як з Туапсе. А до речі, приємно чути такі новини там десь на телебаченні, на радіо і розуміти, що це ж ви зробили?
Завжди приємно це чути, і коли ти розумієш, що за цим стоїть безпосередньо і твоя робота, тому що я хочу якраз подякувати і всім іншим Силам оборони, які брали участь і долучилися до цієї прекрасної операції. І я взагалі вважаю, що росія повинна бути просто спалена, щоб їй було веселіше жити, щоб вони знали, що завжди є відповідь на їхні дії. Я за те, щоб зробити з росією, те як Рим зробив з Карфагеном. Тобто його треба спалити, знищити, засипати сіллю, а тоді вже і залити бетоном, щоб там більше нічого не існувало.
Четверта атака на Туапсе — це про наполегливість? Чи це про те, що об'єкт складно було добити там з першого чи другого разу? І чи реально взагалі повністю знищити НПЗ в Туапсе?
За 1 раз, я думаю, що це нереально. Це досить великий складний об'єкт. Ми чуємо наративи, що у вас там діряве ППО, там нікого немає, залишились тільки якісь нещасні з вилами. Ну, це ж абсолютно неправда. ППО там існує, воно є. Треба якраз і розуміти і тактику застосування, і як туди пройти, але в нас це, як ви бачите, безпосередньо виходить. А четвертий раз, скажу так, щоб не розслаблялися. Вони ж там все оповістили, загасили, доповіли. Ну і, як кажуть, 1 травня, що там: «Мир, труд, нафта». Бажаю здоров'я. Так що все прекрасно.
А сьогоднішня операція була запланована заздалегідь, чи це наслідок їхніх слів, що вони вже все погасили і все у них добре?
Звісно, воно все заплановано, але, бачите, як кажуть: «Співпадіння? Не думаю». Це один із елементів більш масштабної операції, яка постійно йде, яка постійно в русі, тому що ми розуміємо, що війна — це постійний рух. Це постійні якісь течії, вона постійно міняється, але вектор, який ми тримаємо, він направлений на 2 основні контури, я б сказав.
Яку роль у таких операціях відіграє саме ваш підрозділ? І наскільки взагалі складна ось така операція?
Загалом всі операції, які йдуть на стратегічному рівні, які від 500 км і далі, а ми вже залітали на 2000 км, то це така дуже велика титанічна робота. Тобто за неї відповідає велика кількість людей, починаючи з планування, логістики, забезпечення, тобто оцю кінцеву історію, яку ви вже бачите, що десь щось влучило і горить, я би це назвав 5% від усього. А цьому передує просто такий фундаментальний пласт роботи, який ніхто не бачить, на жаль. Насправді якби не було логістів та інших військових, які працюють не на передовій, то нічого взагалі у нас би не вийшло. Дрони б не летіли, забезпечення не було, не було б того простого дизелю або ще чогось іншого. Тому так, це дуже важка й титанічна праця. Я завжди дякую всім своїм побратимам і посестрам, незалежно від того, хто на якій посаді.
А що найскладніше під час такої операції? Планування більш складне, чи можливо, координація, чи все ж таки вже коли пілот керує апаратом і намагається влучити у ціль?
Дивіться, це таке дуже цікаве питання, але насправді те, що ви назвали координація, і те, що пілот керує апаратом. Тобто оці всі ланки — це якраз і є отакий пазл цієї великої системи. І кожен повинен працювати і знати свою роль і місце. І от коли ти це все поєднуєш, то тоді воно і виходить так, як виходить. Тому що може бути окремо класно проведене планування. Але там з координацією трошки проблеми, тому що ви розумієте, що це умовно якась там зведена операція, де приймають ті чи інші Сили оборони. Всім треба порозумітись, зрозуміти хто, як, куди, в який час. Ну тобто це такий цілий шматок планування, від якого буде залежати кінцевий результат. Тому кожна ланка дуже важлива.
Яка найбільша відстань, на яку залітали?
До 2500 км вже можемо залітати.
Наскільки складно працювати на об'єктах, які знаходяться дуже далеко?
Це не те саме, що працювати на короткій відстані. Треба дуже добре проаналізувати той чи інший об'єкт. Ну, тобто зробити дослідження для того, щоб воно горіло, так як ви бачите, що воно зараз горить. Це було якраз проведено великий пласт роботи і для того, щоб якраз правильно потрапити в ціль, ми робимо своє «домашнє завдання» для того, щоб воно потім горіло. Ця робота нелегка. Навіть за 100 км, за 200, за 300, за 500, за 1000 — це все нелегка робота. Тобто наратив, а що там запустити дрон, ну він максимально хибний.
Російське ППО не таке вже і діряве?
Я вважаю, що російське ППО одне із найпотужніших у світі. І це об'єктивна правда. Вони так само як і ми у цьому вже профі. Просто ми набили руку і вміємо відбивати оці атаки по 500, по 1000 дронів, плюс ракети, комбіновані удари. Так само і наш ворог, вони теж вміють це робити, але ми трішечки розумніші десь іноді. Тобто у нас, на жаль, немає такої кількості дронів, тому що все залежить від фінансування. У нас трошки воно скромніше. Але у нас є досвід і професіонали.
Як ви будуєте команду для таких операцій? Які люди вам потрібні?
Команда будувалася мінімум 3 роки. Для того щоб показувати цей результат, який він є зараз, це мінімум 3 роки. відбувалася ця вся історія. Я і більшість моїх колег — вихідці з Сил спеціальних операцій. І тому кістяк у нас і зібрався відповідно такий. І ми навколо цього кістяка почали формувати цю команду. Тому що, люди не зможуть працювати щоденно, треба якась постійна ротація, тому що це теж дуже велика відповідальність. Це досить великий дрон, з ним тяжко працювати. Це за великим рахунком літак, але який називають просто дроном. Також це небезпечна історія, якщо всі думають, що тіпа це там та ми запустили і все, то Іскандеру взагалі немає різниці куди летіти. Тому я б сказав, що це така дуже крута командна робота, поділена на досвід і розтягнена просто в часі. І тому воно все дуже успішно працює. А щодо новобранців, то у нас є свій рекрутинг, у нас є сайт, у нас є всі соціальні наші мережі, можна зайти і подивитися. Але головне — це має бути справжній патріот нашої держави, щоб він був ініціативним.
Як змінюється поведінка ворога от після таких ударів? Як вони зараз перебудовують, можливо, свою оборону в тилу? Чи змушені вони перекидати якісь ресурси, посилювати десь захист, десь змінювати логістику?
100% вони змушені перекидати ресурси, змушені посилювати все інше, але головний їх ресурс стоїть навколо Московії, навколо Валдаю і десь, можливо, біля Пітера. От у чому вся там умовна проблема. Тому що я просто розумію, якщо там почнеться кошмарення Москви на такому постійному рівні, то їм буде дуже-дуже непереливки. Я обіцяю, що цей час настане.
Чи можна сказати, що зараз росіяни грають під нашу дудку? От коли от масові удари в тил?
Якщо об'єктивно дивитися, то у нас плюс-мінус, може навіть не паритет, може ми трішечки зараз більше, але не забувайте, що у росіян є ракети. У росіян є балістика, ми можемо прикрити деякі об'єкти міста, але ми розуміємо, чим перехоплюється балістика. Все. Тому я б не сказав би, що ми вже там перемагаємо і все так. От коли у нас з'явиться своя балістика і з'явиться просто достатня кількість ракет, от тоді ми можемо вже казати про якийсь геймченджер. Тому що, якщо балістика прилетить реально в Московію, це вже буде дуже-дуже цікаво. Якщо це буде якась комбінована історія, це стане взагалі грандіозно, а воно буде, просто треба фінанси і час.
Яку найжирнішу ціль ви знищили?
Всі цілі класні приємні, класні, жирні, тому що їх не можна розділяти, тому що ти це прожив, ти там зі своїми хлопцями та дівчатами реалізував це. Була пророблена дуже крута робота. Але я завжди кажу, що однією з таких крутих цілей — це був були склади з боєприпасами в Тихорецьку. Там лежали оці північнокорейські ракети, там лежали авіабомби, там були міни і там були такі вибухи, що, як кажуть, я завалив лице. Ще нещодавно була одна операція, де ми вразили певні літальні апарати, то ми витратили на дрони приблизно 3 мільйони доларів, а нанесли шкоди на суму від 500 мільйонів до мільярда доларів.
А який був ваш шлях у війську?
Ще до великої війни у мене був підписаний контракт із ССО. Повномасштабне вторгнення я зустрів у місті Щастя. Я служив у одному із Центрів ССО і там ми випадково натрапили на перші дрони-камікадзе. І ми у цьому побачили можливість. У нас 70% — це люди, які були військовими, а 30% — це ті люди, які уже до нас долучилися.