ДШВ: найголовніше — сила духу і фізичний стан, решті навчимо

ДШВ: найголовніше — сила духу і фізичний стан, решті навчимо

Щороку 21 листопада Україна відзначає День Десантно-штурмових військ. Напередодні свята до студії Армія FM завітав Командувач ДШВ ЗС України генерал-лейтенант Євген Мойсюк і розповів про бойову підготовку, досягнення і плани на майбутнє підрозділів у беретах кольору «марун».

 

 

 

 

Ірина Зінчук: День Десантно-штурмових військ в Україні святкуватимемо втретє. Євгене Георгійовичу, що для Вас означає це свято?

Євген Мойсюк: Це потужне свято сформувалось нещодавно, ґрунтуючись на подіях 2014-2015 року. Воно символізує оновлення нашого війська і сучасні досягнення. Цьогоріч 21 листопада припадає на суботу. Думаю, відбудуться невеличкі урочистості, а після в особового складу буде час відпочити.

Ірина Зінчук: Цьогоріч пандемія внесла корективи в усі сфери нашого життя. Чи відбулись якісь зміни у бойовій підготовці ДШВ?

Євген Мойсюк: Деякі заходи довелося перенести, деякі взагалі скасувати. Але ми намагались знайти баланс між безпекою військовослужбовців і достатнім рівнем їхньої підготовки, щоб це не вплинуло на боєготовність частин, які входять в ООС.

Ірина Зінчук: На чому нині зроблено найбільший акцент у підготовці армійців?

Євген Мойсюк: Найперше на індивідуальній підготовці військовослужбовців, а також колективній підготовці невеликих підрозділів рівня відділення-взвод. Враховується те, що перед нами можуть стояти завдання щодо окупованих територій, збереження ліній розмежування. Тому ми добре маємо знати оборонну тематику, але водночас бути готовими до ведення наступальних дій.

Ірина Зінчук: У 2014 році змінюється не лише колір берета, а й розуміння сутності ДШВ. На Вашу думку, наскільки десантники 2014 року відрізняються від десантників 2020-го?

Євген Мойсюк: Так, відмінності є. Вони кристалізувались ще в 14-му, коли стало зрозуміло, що тодішні ВДВ будуть застосовуватись не тільки в тилу супротивника. І назва Десантно-штурмові війська фактично узаконила оцей широкий спектр завдань, які можуть покладатися на наші підрозділи.

Ірина Зінчук: Наскільки змінився рівень підготовки і технічного забезпечення ДШВ?

Євген Мойсюк: Рівень підготовки значно вищий, ніж був до війни. Військовослужбовці розуміють, що це не просто тренування, а підготовка до справжніх бойових дій. Щодо озброєння та військової техніки, то на початку війни переважна більшість військових частин вступали в бій з відверто непридатним озброєнням. Виконання завдань від цього страждало. Зараз, звичайно, ми не маємо тих темпів переозброєння, на які очікуємо, але наявна техніка в боєздатному стані і готова до застосування.

Ірина Зінчук: Які зразки Ви б хотіли бачити у Збройних Силах України?

Євген Мойсюк: Мені б хотілося, щоб оновлення нашого основного озброєння – БТР-80 на БТР-3 та БТР-4 відбувалося в рази швидше.

Ірина Зінчук: У 2019 році «Спецтехноекспорт» виконав контракт із постачання для ЗСУ парашутних систем спеціального призначення та керованих систем десантування вантажів Airborne Systems North America. Як прижилися іноземні новинки в лавах ДШВ?

Євген Мойсюк: Насправді їх невелика кількість. Це дві системи двох типів для десантування особового складу і дві системи для десантування вантажів. Зараз вони проходять піддослідну експлуатацію, за висновками якої буде остаточно ухвалене рішення. Потреба значна, особливо у засобах точного десантування. Знана фірма надала це обладнання. Вона має понад сто років досвіду виробництва цих систем. Але виникають певні складнощі. І ми працюємо над тим, щоб точність десантування по-справжньому відповідала заявленій. Мені б хотілось, щоб таке виробництво було налагоджене в Україні.

Ірина Зінчук: Офіцерів-десантників навчають у Військовій академії в Одесі. Чи задоволені Ви якістю підготовки молодих офіцерів?

Євген Мойсюк: Мене задовольняє якість підготовки, але завжди хочеться кращого, тож ми над цим працюємо. У нас дуже тісний зв'язок із командуванням Військової академії. І викладачі Академії, і курсанти розуміють, до чого вони готуються. 15 років тому так не було.

Ірина Зінчук: На Вашу думку, на чому найбільше слід акцентувати увагу при підготовці офіцерів підрозділів ДШВ?

Євген Мойсюк: Перш за все на лідерських якостях. Бо командири взводів, після сержантів, які є хребтом армії, — це первинна ланка, яка має вести за собою людей, надихати. Не менш важлива професійна складова. Крім того, що командир взводу має особисто освоїти техніку, він повинен навчити підлеглий особовий склад. А це методичні навички. От тут є певні об’єктивні складнощі. На це у багатьох йдуть роки.

Ірина Зінчук: Чи є проблема плинності кадрів у Десантно-штурмових військах?

Євген Мойсюк: Це проблема не тільки Збройних Сил України, а й усіх армій світу. Молодь потрапляє в дуже складний ритм життя. Майже немає особистого часу, особливо у командирів. Можуть виникати питання з родиною, бо не кожна дружина це витримає. Через це та з інших причин не всі підписують другий контракт після перших п’яти років.

Ірина Зінчук: На передовій припинені активні бойові дії, то чим нині займаються підрозділи ДШВ?

Євген Мойсюк: Наше головне завдання не втратити наші території і не допустити бойових втрат. А ще — виконати політичне рішення керівників нашої держави щодо припинення вогню.

Ірина Зінчук: 2020 рік добігає кінця. Якщо підбивати підсумки, чи вдалося реалізувати ДШВ все заплановане?

Євген Мойсюк: Цей рік був продуктивним. У деяких питаннях ми покращились. Насамперед це стосується бойових підрозділів та частин. Деякі завдання не змогли реалізувати сповна. Мабуть, не стільки військам, скільки промисловості не вдалося втілити в життя проєкти, які були сплановані в державному оборонному замовленні, інших керівних документах. А загалом я задоволений інтенсивністю підготовки військових частин ДШВ і роботою щодо озброєння та військової техніки.

Ірина Зінчук: Які плани маєте на наступний рік?

Євген Мойсюк: Завдання для військових незмінні: бойова підготовка, надійні озброєння та військова техніка, покращення інфраструктури у військових частинах. Щодо бойової підготовки у нас високий рівень підтримується. Щодо розвитку, ми рухаємось середнім темпом, але не все від ДШВ залежить.

Ірина Зінчук: На Вашу думку, які якості потрібно мати, щоб стати десантником?

Євген Мойсюк: Найголовніше — це сила духу і фізичний стан, решті ми навчимо. Зараз у військах є проблема з юнаками, які підписали контракт, але з певних причин вирішили не продовжувати службу. Крок назад зробити майже неможливо, бо через місяць вони вже складають присягу. У цьому напрямі нам треба рівнятись на США. Там новобранець проходить так званий курс молодого бійця 2-3 місяці. І після цього, якщо рекрут вирішив далі служити і його кандидатуру схвалили, він підписує контракт.

Ірина Зінчук: Як впроваджуються стандарти НАТО у підрозділах ДШВ?

Євген Мойсюк: Для нас це конкретні документи, які ми виконуємо. До стандарту, який визначає процес ухвалення рішень, ми впритул наблизились. Є організаційні структури, в яких виконуються ці процедури. На стратегічному, оперативному рівні ми також дуже сильно підійшли до цього стандарту. Зараз намагаємось на тактичному рівні впровадити процес ухвалення рішень. Насправді щоб бути в НАТО, не треба повністю змінювати тактику дій. У нас є свій досвід, наша тактика. А є спільні завдання з НАТО. Виконувати їх можна, застосовуючи свою тактику. Варто згадати слова Шевченка про те, що чужому навчайтесь і свого не цурайтесь.