Екологічна ситуація на Донбасі

Екологічна ситуація на Донбасі

До початку війни на сході України Донбас був одним з найбільших промислових регіонів України: більше сотні шахт та величезна кількість підприємств, які забезпечували 18% ВВП України. Через високі обсяги забруднення від заводів цей регіон вже тоді вважався екологічно небезпечним. А з початком бойових дій, стверджують експерти, ситуація стала катастрофічною.

 

 

 

Як трапилося, що вже найближчим часом Донбас може стати непридатним для життя, до чого тут Росія та чи можливо виправити ситуацію, розслідували журналісти "ProВійсько".

Будь-яка війна у світовій історії завдавала величезної шкоди місцевості, де відбувалися бойові дії. Так після війни у Югославії країни, які утворилися після її розпаду, вивели з обробітку близько 3 мільйонів гектарів землі через забруднення внаслідок боїв. Ще гірший сценарій може очікувати Донбас, де Росія за роки війни знищила та пошкодила величезну кількість об’єктів місцевої інфраструктури, зокрема екологічно небезпечних підприємств, яких чимало на сході України.

Леся Василенко (член Комітету Верховної ради України з питань екологічної політики та природокористування): Ситуація в Донецькій і Луганській області насправді зараз є катастрофічною. Регіон завжди на радарах екологічних звітів і карт України був таким, який становив особливо підвищені екологічні ризики, але з настанням бойових дій в районах Донецької і Луганської області ситуація погіршилася в рази.

З початком бойових дій на Донбасі Росія не соромилася застосовувати так звану тактику «випаленої землі», знищуючи усе на своєму шляху. До прикладу, під час бойових дій за утримання контролю над курганом Савур-Могила влітку 2014, місце бою стало одним з найбільш уражених та хімічно забруднених у війні на Донбасі. За даними екологів, навколо Савур-Могили в результаті розривів снарядів утворилося близько 16 тисяч воронок. Непридатною для використання внаслідок обстрілу росіян української землі стала територія розміром 225 квадратних кілометрів.

За розмірами воронок експертам вдалося встановити, що росіяни обстрілювали українські території з мінометів 152 та 82 калібрів, установок «Град» та реактивної системи залпового вогню «Ураган». Калібр боєприпасів, у свою чергу, дає інформацію про те, які саме хімічні речовини потрапили у повітря та землю. Використані біля Савур-Могили снаряди, за підрахунками, вивернули близько 100 тисяч кубометрів ґрунту. Цього достатньо для навантаження понад 10 тисяч вантажних машин типу «Камаз».

Через пошкодження ґрунтового покриву тільки однієї Савур-Могили було нанесено збитків державі на суму понад 9 мільйонів гривень. Подібних прикладів нещадного понівечення теренів України можна привести чимало. Крім того, за статистикою близько 3% випущених снарядів не здетонували, тобто вони роками залишаються нерозірваними у донбаській землі.

Анастасія Бондаренко (правовий аналітик БФ «Право на захист»): Ми ж розуміємо з чого ці снаряди зроблені. Там є важкі метали в грунтах, воно все підтоплюється водичкою, сніг зараз буде, воно все буде під водою, потім воно висохне все, просочиться в грунти. От вам наслідки. Тобто грунти потім, коли розмінується, то воно все ще не буде придатне до фермерського господарства, тому що грунти будуть забруднені.

Про проблеми розмінування Донбасу команда "ProВійсько" розповідала в одному з останніх випусків програми, тому на цьому детально зупинятися не будемо. Ще однією з найбільших екологічних проблем в районі бойових дій є неконтрольоване затоплення шахт, яких на Донбасі більше сотні.

Анастасія Бондаренко (правовий аналітик БФ «Право на захист»): На Донбасі переважна більшість території – це над вирубкою, тобто в нас шахтарські містечка будувалися над шахтою, тому коли шахта затоплюється, то в нас йде просідання грунтів і можуть просідати будівлі. Дома можуть просідати, буде виходити шахтний газ, буде виходити метан, вуглекислий газ і це все отруєння газом – і це вибухи.

З сотні шахт лише близько тридцяти знаходяться на підконтрольній Україні території, решта під контролем терористів у стані повного або часткового затоплення. У цьому головна небезпека – якщо вчасно не викачувати забруднені шахтні води, то вони потрапляють у ґрунтові води та у річку Сіверський Донець, яка на сьогоднішній день є основним джерелом води для 70% населення цих територій. Як наслідок, забруднена вода збільшує смертність та кількість тяжких захворювань у регіоні.

Євгеній Яковлєв (гідрогеолог НАН України): Захворюваність населення там вища середньої по Україні в 3, 4 навіть до 10 разів. Що стосується дітей до 4 років то більше 60 разів вище середнього. Оцінки загального впливу за європейською методикою скорочення життя і умовних втрат населення і виявилося, що за рік набирається до 3 000 людей на рік. На той час коли були максимальні втрати на фронті, то це були в 10 разів більше за рахунок ефекту неякісної води.

Фактично усі шахти на Донбасі пов’язані між собою під землею, тобто якщо не викачувати воду з однієї, то затоплюється і найближча. Оскільки затоплені шахти на окупованих територіях через географічні особливості розташовані вище. Це автоматично створює додатковий тиск на діючі шахти на підконтрольній Україні території.

Анастасія Бондаренко (правовий аналітик БФ «Право на захист»): У нас є таке місто Торецьк, воно підтоплюється з території непідконтрольної Горлівки і зараз шахти, які розташовані в місті Торецьку вже підтоплені. Деякі із них і будуть продовжувати підтоплюватися. Саме місто вже відчуває зсуви, підтоплення, зміна рівнів грунтів, стану грунтів. Така сама ситуація, і навіть гірша в Золотому, тому що там така сама біда.

Ще більш небезпечною є уже фактично затоплена на 100% шахта «Юний Комунар», що знаходиться поблизу міста Єнакієве, на окупованій території. Саме тут у 1979 році був проведений експериментальний ядерний вибух, внаслідок якого у шахті дотепер зберігаються радіоактивні речовини.           

Шахту «Юнком» вважали чи не найбезпечнішою у Радянському Союзі через часті викиди метану та вугільного пилу. Через такі викиди часто гинули гірники, тож було прийнято рішення побороти проблему ядерним вибухом. Втім, ядерний експеримент не допоміг зменшити частоту викидів газу, натомість на місці вибуху утворилася небезпечна радіоактивна капсула – об’єкт «Кліваж».

Ще у 2002 шахту «Юнком» закрили остаточно через нерентабельність. Але щоб радіоактивні речовини не потрапили у грунт, надалі постійно викачували підземні води. Однак після окупації проросійські бойовики через великі витрати - взагалі відмовилися це робити. Наслідки від цього експерти порівнюють з Чорнобильською катастрофою.

Євгеній Яковлєв (гідрогеолог НАН України): На Донбасі ми йдемо в зворотньому напрямку, ми йдемо на порушення рівноваги геологічного середовища: осідання поверхні, наближення забруднених вод до денної поверхні, до активізації витоків оцих забруднень із шахт.

Окрім затоплення шахт, на Донбасі існують й інші джерела забруднення небезпечними речовинами. Так, за період збройного конфлікту від влучань артилерії вибухали та горіли кілька екологічно небезпечних виробництв, серед яких Авдіївський та Ясинівський коксохімічні заводи, Лисичанський нафтопереробний завод та інші. Особливі побоювання викликав завод «Стирол», який виробляв і експортував аміачні добрива. Загалом на Донбасі внаслідок бойових дій постраждало понад 500 підприємств.

У результаті пошкоджень таких підприємств шкідливі речовини потрапляють у довкілля. До прикладу, поблизу Торецька Донецької області знаходиться фенольний завод, який у технологічному процесі використовує відстійники для збирання хімічних відходів. У відстійниках зберігаються небезпечні складові – феноли, сірчана кислота, нафтопродукти, смолисті речовини, нафталін і багато іншого. Попадання цих речовин у ґрунт і воду може призвести до екологічної катастрофи, наслідки якої поставлять під загрозу життя в Донецькому регіоні.

За 7 років війни на сході України, проросійські бойовики неодноразово пошкоджували роботу ліній електропередач та систем водопостачання, що призвело до серйозних гуманітарних наслідків. Крім того, були зафіксовані випадки забруднення водойм Донбасу з території Росії. Так, у травні 2019 року у селі Герасимівка Луганської області, що розташоване на кордоні з РФ, у місцевій річці Деркул масово вимерла риба.

Юрій (місцевий житель): До річки ви не підійдете. Смердить не відомо чим. Риба вся гине від нього. Схоже було 12 років тому. Тоді навіть раки з води повилазили. Казали, що у Волошино був якийсь викид.

Річка протікає в Україну з Ростовської області, де розташований Волошинський лакофарбовий завод. Саме з цим підприємством, найімовірніше, і пов’язана несподівана катастрофа.

Андрій (місцевий житель): Росія буквально відразу за річкою. Волошино там трохи вище. Риба потравилась у річці. Хоча тільки но розвелась. Тепер навіть худобу немає де поїти.

Наведені факти забруднення українського Донбасу внаслідок дій проросійських терористів – це лише невелика частина. Порахувати та зібрати повний перелік екологічних збитків, завданих Україні, навряд чи можливо. Жодні екологічні організації не допускаються Росією до моніторингу ситуації на окупованих територіях.

Леся Василенко (Член Комітету Верховної ради України з питань екологічної політики та природокористування): Доступ до інформації з тимчасово окупованих територій українських – це є найбільшою проблемою на сьогоднішній день. Про моніторинг і контроль екологічний з цієї сторони взагалі мова не йдеться. В України немає змоги туди направляти своїх фахівців, експертів для збору даних. Звідти дані ми також не отримуємо.

Ігнорування Росією екологічної проблеми на Донбасі свідчить про бажання Кремля уникнути відповідальності за завдану шкоду навколишньому середовищу, адже захист довкілля під час війни захищається низкою міжнародних документів та конвенцій.

Леся Василенко (Член Комітету Верховної ради України з питань екологічної політики та природокористування): За міжнародним гуманітарним правом, намірене пошкодження довкілля, використання природних об’єктів як воєнних цілей – забороняєтьтся. Тому це можна віднести до воєнних злочинів, за які країна агресор має понести відповідальність. Якщо розглядати за чинним українським законодавством, у нас так само зафіксовані екологічні злочини в національному праві, але крім всього іншого зараз є зареєстрвоаний проект закону 3057, так званий про репарації РФ внаслідок агресії.

Аби уникнути відповідальності за воєнні злочини на території України та в інших війнах, Росія вийшла з кількох міжнародних угод, зокрема з Протоколу Женевської Конвенції щодо захисту цивільного населення під час міжнародних збройних конфліктів. Однак це лише відтермінує відповідальність на деякий час.

Віктор Маслюк (представник відділу військового законодавства МО України): Рано чи пізно все одно доведеться відповідати, тобто може змінитися влада в РФ і все одно доведеться відповідати за нормами міжнародного права. Росія ж не може в міжнародній ізоляції весь час сидіти, вона може певним чином себе обмежити щодо юрисдикції міжнародної, але це не буде тривати вічно. Треба розуміти, що до відповідальності рано чи пізно злочинці будуть притягнуті.

Прикладів судових справ у міжнародні суди щодо завданої шкоди довкіллю внаслідок бойових дій можна назвати чимало:

Польща та Греція вимагає в Німеччини відшкодувати збитки, завдані під час Другої світової війни

Югославія ще у 1999 подавала позов до суду проти 10 країн НАТО, які під час операції в Косово завдали бомбових ударів по хімічних та нафтопереробних заводах

Ірак був визнаний винним в нанесенні екологічної шкоди під час вторгнення в Кувейт

У теперішніх умовах надзвичайно важливо привернути увагу міжнародної спільноти до екологічної проблеми Донбасу, адже частина українських територій може стати непридатною для проживання вже найближчим часом. Аби подолати гуманітарну кризу необхідно разом з міжнародними партнерами провести моніторинг екологічної ситуації на окупованих територіях, а також створити державні програми з ліквідації екологічних наслідків. Лише така державна політика допоможе уникнути катастрофи та домогтися відшкодування від РФ за вчинені воєнні злочини на території України.