Голова місії «Женевський заклик» в Україні: Навіть в умовах збройного конфлікту у людей не зникають права

Про захист прав цивільних осіб під час збройних конфліктів в ефірі Армія фм розповіла Голова місії «Женевський заклик» в Україні Варвара Пархоменко.

 

 

 

 

Сергій Жуковський: Звідки взялася організація і як давно вона працює?

Варвара Пархоменко: Це міжнародна організація. Головний офіс знаходиться в Женеві. Працює вона з 2000 року. Працює по усьому світу в зонах збройних конфліктів. Головною метою організації є захист цивільного населення і тих, хто страждає від цих конфліктів. Наприклад, це можуть бути і військовослужбовці, якщо вони поранені чи знаходяться в полоні і потребують допомоги. Займається організація в основному просуванням норм і стандартів гуманітарного права, так званого «права війни». В письмовому вигляді «Женевські конвенції» з’явилися в середині 19 ст., коли стало зрозумілим, що потрібно регулювати те, як ведуться війни. Насамперед працювали з військовослужбовцями. В них говорилося про те, як потрібно поводитися з полоненими, пораненими, з тілами загиблих, про те, що не будь-яка зброя повинна бути дозволеною що метою військових повинно бути не заподіяння максимальної шкоди, а отримання військової переваги. Якщо можна зменшити непотрібні страждання, їх потрібно зменшити. Поступово зі збільшенням військових конфліктів, особливо після Другої світової війни, з’явився цілий блок нових документів. Після Другої світової війни стало зрозуміло, що війни не ведуться в чистому полі, а більше в населених місцях, тому, згодом стало більше уваги приділятися захисту цивільного населення. Ми, як організація «Женевський заклик» почали працювати в Україні активно минулого року.

Сергій Жуковський: Які заходи ви проводите?

Варвара Пархоменко: Ми проводимо тренінги як для військових, так і для цивільних. Тренінги стосовно правил війни, які є права у цивільних і військових, які є обов’язки у військових. Ми працюємо з громадськими ініціативами, які допомагають військовим і цивільним.

Сергій Жуковський: На чому в основному акцентуєте увагу, коли працюєте з цивільними?

Варвара Пархоменко: Говоримо про основні і базові речі, про те, що цивільне населення не можу бути ціллю. На жаль, іноді вони можуть бути випадковими жертвами. Цивільні об’єкти є захищеними по нормам міжнародного воєнного права. Але, разом з тим, міжнародне право говорить про те, що якщо людина починає приймати безпосередню участь у військових діях, навіть якщо не є співробітником силових структур, то вона стає легітимною ціллю. Ми створюємо відео, додатки на телефони, в яких розповідаємо про права цивільних під час військових конфліктів. Розповідаємо, про те, що дітей не можна залучати до ведення бойових дій, тому що, тоді вони можуть стати об’єктом для противника.

Сергій Жуковський: Як працювати зі стороною противника, яка порушує всі міжнародні норми?

Варвара Пархоменко: Наша задача – працювати з усіма сторонами конфлікту. Інформаційні посили ми робимо для всіх. Правила для всіх озброєних структур однакові. З державними групами ми працюємо і доводимо до них. Недержавні групи не брали на себе жодних зобов’язань. Але ми закликаємо всі групи брати на себе зобов’язань.

Сергій Жуковський: Чи можемо ми визначити три основних права для цивільного населення на прифронтових територіях?

Варвара Пархоменко: Перше, що люди повинні розуміти, що навіть в умовах збройного конфлікту, у них не зникають права, життя триває. Також, вони повинні розуміти, що війна не може вестися проти цивільного населення. Головною задачею військових у війні є здобуття військових переваг. І третє – це принцип того, що варто намагатися зрозуміти логіку один одного, тобто військових і цивільних. Зрозуміло, що для військових краще, щоб у зоні бойових дій цивільного населення не було. Але тим не менш, військові воюють для того, щоб люди потім змогли тут мирно жити. Цивільні повинні розуміти, що в умовах бойових дій їхні права можуть обмежуватися, але ці обмеження повинні відбуватися максимально коротко в часі. У військових, які контролюють територію є обов’язки по наданню базової гуманітарної допомоги – медичної, харчової, умов проживання, освіти. Не можна стріляти по школам, лікарням.