Гроші, ВЛК, документи та лікування: деталі про службу соціального супроводу для військових
Соціальний супровід військовослужбовців — це не разова консультація, а системна допомога пораненим, звільненим із полону, родинам зниклих безвісти та загиблих захисників. Фахівці служб супроводу допомагають із медичними питаннями, виплатами, документами, проходженням ВЛК та звільненням зі служби, а також координують взаємодію військових із державними установами. Про те, як працює ця система, куди звертатися у разі проблем і які нові програми створюють для родин військовослужбовців, в ефірі Армія FM розповіли фахівці Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу ЗСУ: пресофіцер Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу Збройних сил України підполковник Марія Сальник, офіцер відділу реалізації соціальних гарантій у ЗСУ Центрального управління ЦВС ГШ ЗСУ майор Віктор Бакула та фахівець служби соціального супроводу Центрального управління ЦВС ГШ ЗСУ молодший лейтенант Сергій Касян.
Для початку пояснімо слухачам, що таке цивільно-військове співробітництво і чим займаються його фахівці?
Марія Сальник: Якщо говорити спрощено, цивільно-військове співробітництво — це складова діяльності Збройних сил України, покликана забезпечити взаємодію між військовими, органами влади, цивільними та гуманітарними організаціями в умовах війни. Пілотний проєкт цивільно-військового співробітництва започаткували у 2014 році з початком російської агресії. З інтенсифікацією бойових дій, збільшенням жертв серед цивільного населення та військових завдання ЦВС розширювалися й масштабувалися. Основою залишається взаємодія та оцінка стану цивільного середовища, щоб командири володіли ситуацією і враховували потреби цивільних під час виконання завдань. Водночас додалися важливі функції — пошук, евакуація та репатріація тіл загиблих, охорона культурної спадщини, а також соціальний супровід.
Тобто ви взаємодієте з органами місцевої влади, соціальними службами, волонтерами, міжнародними організаціями?
Марія Сальник: Безумовно. Захист цивільного середовища в умовах війни — одне з основних завдань цивільно-військового співробітництва. Ми маємо виконувати бойові завдання і водночас враховувати потреби цивільного населення, адже війна відбувається на нашій землі, на нашій території.
Як людині зрозуміти, що саме фахівці ЦВС можуть їй допомогти?
Марія Сальник: Передусім ми опікуємося питаннями всередині війська, оскільки є структурою Збройних сил України. Але якщо йдеться про прифронтові території, де безпосередньо ведуться бойові дії та є взаємодія з військовими, цивільне населення може розуміти, що представники ЦВС — це офіцери Збройних сил України, до яких можна звернутися.
Що конкретно означає поняття «соціальний супровід» у роботі ЦВС?
Віктор Бакула: Соціальний супровід — це комплекс заходів, який полягає у планомірній та системній підтримці й допомозі військовослужбовцям та членам їхніх сімей. Передусім це стосується тих, хто отримав поранення, травму, контузію чи каліцтво, військовослужбовців, звільнених із полону, а також членів сімей зниклих безвісти, полонених і загиблих військовослужбовців. Ключові поняття тут — підтримка, допомога і системність. Це не разова чи епізодична допомога, а планомірна робота відповідно до необхідних керівних документів.
А з яких етапів складається цей супровід — від першого контакту до його завершення?
Віктор Бакула: Тут усе залежить від конкретної категорії людини та ситуації. Для поранених, полонених, зниклих безвісти чи загиблих передбачені різні етапи супроводу. Фахівці регулярно інформують військовослужбовців і членів їхніх сімей. Це може відбуватися як за допомогою засобів зв’язку, так і під час особистого спілкування. Також здійснюється постійна взаємодія з внутрішніми підрозділами військової частини — медичною службою, службою персоналу, підрозділом, де військовослужбовець проходить службу, — та із зовнішніми структурами. Це, зокрема, ТЦК та СП, заклади охорони здоров’я, Національна поліція, окремі структури СБУ, Національне інформаційне бюро тощо. Статус людини також може змінюватися. Наприклад, військовослужбовець зі статусом «зниклий безвісти» може отримати статус загиблого або полоненого. Відповідно, змінюються й етапи соціального супроводу. Після звільнення з полону військовослужбовець часто має поранення чи травми, отримані в полоні, тому надалі його супроводжують уже як пораненого.
Хто найчастіше звертається по допомогу — родини військових, ветерани чи цивільні з прифронтових територій?
Віктор Бакула: Тут важливо зауважити: для здійснення соціального супроводу взагалі не потрібно звертатися. Він не залежить від того, звернувся військовослужбовець чи ні. Супровід здійснюється щодо відповідних категорій осіб незалежно від їхнього звернення. Наприклад, якщо військовослужбовець отримав поранення, щодо нього здійснюється супровід незалежно від того, звертався він по допомогу чи ні. Водночас якщо виникають додаткові питання або проблеми, військовослужбовець чи член його родини може звернутися безпосередньо до фахівця служби супроводу або за допомогою засобів комунікації. Звернутися може будь-який військовослужбовець і будь-який член його родини. Пріоритетними категоріями є поранені, зниклі безвісти, загиблі та полонені.
Якщо людина хоче звернутися до служби супроводу, куди саме їй телефонувати чи писати?
Віктор Бакула: У всіх військових частинах створені відповідні гарячі лінії. Це можуть бути як загальні телефони військової частини, так і окремі контакти служби супроводу. У великих військових частинах можуть діяти окремі телефони з соціальних питань, питань документації тощо. Можна звернутися і особисто, але в умовах війни це не завжди зручно через розосередженість військовослужбовців. Тому значна частина роботи здійснюється засобами комунікації. Також можна подати звернення через інформаційну платформу «На зв’язку». Це інформаційна система, розроблена Центральним управлінням ЦВС Генерального штабу. Там можна заповнити онлайн-форму. Є також гарячі лінії Збройних сил України та Міністерства оборони. Якщо звернення стосується соціальних питань, пільг чи гарантій, воно може бути переадресоване до служби супроводу відповідного рівня.
А які питання найчастіше виникають у військовослужбовців та їхніх родин?
Віктор Бакула: Запити громадян не повністю відображають те, з чим працює служба супроводу. Адже сам супровід здійснюється без окремої заяви, а звернення — це питання, які з якихось причин не були вирішені під час супроводу або з якими людина додатково звернулася. Служби супроводу допомагають із питаннями отримання медичної допомоги, соціальних гарантій під час лікування, оформлення необхідних документів для виплат та подальшого отримання одноразової грошової допомоги. Також це питання проходження ВЛК, звільнення з військової служби за наявності відповідних підстав, оформлення статусу учасника бойових дій та інші матеріальні й документальні питання.
А якщо говорити про характер проблем — це більше правові, психологічні, матеріальні чи побутові питання?
Віктор Бакула: Найчастіше — матеріальні питання, виплати та оформлення документів. Що стосується психологічної допомоги, то безпосередньо її надають відповідні спеціалісти Збройних сил. Служба супроводу може виявити таку потребу та скерувати військовослужбовця до необхідного фахівця. Щодо побутових чи матеріальних питань — служба супроводу сприяє тому, щоб у межах військової частини або відповідного підрозділу були вжиті необхідні заходи.
Наведіть, будь ласка, типовий приклад ситуації, коли соціальний супровід реально допомагає військовослужбовцю.
Віктор Бакула: Типова ситуація — військовослужбовець отримав поранення. Служба супроводу здійснює необхідні заходи від моменту його евакуації з поля бою, під час надання медичної допомоги в закладі охорони здоров’я і до моменту повернення в стрій. Це не означає підміну медичного забезпечення. Йдеться про контроль і координацію інших процесів. Коли військовослужбовець отримує поранення і потрапляє до медичного закладу, його основна увага зосереджена на лікуванні. Він може не контролювати оформлення довідок чи інших документів, які згодом будуть надзвичайно важливими. Тому одне із завдань служби супроводу — контролювати оформлення довідок про обставини травми, поранення, контузії чи каліцтва, які необхідні для отримання виплат. Також контролюється оформлення інших документів, необхідних для грошового забезпечення. Фахівці постійно контактують із військовослужбовцем, моніторять його потреби та інформують, які дії йому потрібно здійснити. Якщо лікування тривале, його інформують, зокрема, про необхідність проходження ВЛК у відповідні строки, щоб він не втрачав грошове забезпечення. Супровід триває до моменту виписки та повернення військовослужбовця в стрій. Якщо поранення складне, до цього процесу додаються питання реабілітації, протезування тощо.
Які програми та проєкти зараз реалізуються в межах соціального супроводу?
Сергій Касян: Ми намагаємося допомагати родинам військовослужбовців різних категорій. Це родини загиблих, зниклих безвісти, поранених, а також тих, хто зараз виконує свій військовий обов’язок. Ми створили екосистему «Поруч з Україною», до якої входить шість проєктів. Вони охоплюють різні напрямки — спорт, освіту, історію України, формування української ідентичності дітей військовослужбовців. Один із них — «Спадщина світла». За літо близько 500 дітей уже взяли участь у цьому проєкті. До нього залучені Асоціація археологів України, історики та науковці. Діти відвідують музеї, дізнаються більше про Україну, її історію та власну ідентичність. Є також проєкт «Моя країна, моя команда». Спочатку діти їздили до Іспанії, а зараз проєкт масштабувався. До нього долучилися «Динамо» Київ, «Карпати» Львів, планується долучення «Кривбасу». Є план охопити всю Прем’єр-лігу. За цей рік близько 2560 дітей із родин військовослужбовців побували за кордоном. Вони відвідали Данію, Іспанію, Грецію, Німеччину, Португалію та інші країни. Зараз у розробці ще два проєкти — кіберспорт і технологічний спорт. У кіберспорті нас підтримують Міністерство молоді та спорту, Федерація кіберспорту України та команда NAVI. Другий проєкт — «Крила Героїв», пов’язаний із польотами на FPV-дронах. Він розрахований на дітей віком від 10 до 18 років. Плануємо залучати дітей із різних категорій родин військовослужбовців. До кінця цього року ми плануємо залучити до наших проєктів до 5000 дітей.
Чи є програми, орієнтовані саме на дітей або людей похилого віку?
Сергій Касян: Якщо йдеться про людину похилого віку, яка є ветераном війни або членом родини військовослужбовця, наразі окремої такої програми немає. Але це доречне питання. Думаю, над цим варто подумати.
Якщо б ви не прийшли сьогодні в ефір Армія FM, як наші слухачі могли б дізнатися про ці програми?
Сергій Касян: У наших умовах ми не можемо рекламувати такі заходи. Інформація проходить через військовий зв’язок. Ми надсилаємо листи військовим адміністраціям, а також телеграми у Збройні сили. Після цього списки верифікуються і вже передаються для організації поїздок за кордон. Ми самі не формуємо ці списки, тому що не можемо знати, хто саме зараз потребує допомоги. Ми можемо лише кваліфікувати, чи є людина або дитина членом родини військовослужбовця. Списки формують люди на місцях, які щодня працюють із цими родинами. Тому про такі програми ми можемо розповідати вже постфактум — коли діти повертаються з поїздок.
Яких термінів дотримується ЦВС під час розгляду звернень від рідних військових і що робити, якщо ці терміни порушуються?
Віктор Бакула: ЦВС дотримується тих самих термінів, що й інші державні органи. Законодавством встановлений строк до 30 днів, а якщо питання складне — до 45 днів. Але це не означає, що всі звернення розглядаються саме 30 чи 45 днів. Служби супроводу орієнтуються на те, щоб вирішити питання в максимально короткий строк. Якщо людина звертається не в порядку, визначеному законом про звернення громадян, нічого страшного. Вона може звернутися будь-яким доступним способом, і питання буде опрацьоване. Конкретний термін залежатиме від складності ситуації.
Чи може родина відстежувати стан свого звернення?
Віктор Бакула: Закон про звернення громадян не передбачає окремого механізму моніторингу процесу розгляду звернення. Тут, на мою думку, правильніше говорити не стільки про прозорість процесу, скільки про результат. Людина звернулася, проблему вирішили — є результат. Якщо проблема не вирішена, результату немає. Якщо звернення до служби супроводу військової частини не було розглянуте, не була надана відповідь або проблема не вирішена, завжди можна звернутися до органу вищого рівня. Не обов’язково проходити всі щаблі військової ієрархії. Можна звернутися через інформаційну систему «На зв’язку» або іншими засобами комунікації безпосередньо до Центрального управління ЦВС. Тоді буде проведена робота, щоб з’ясувати, чому питання не було вирішене.
І на завершення — що, на вашу думку, варто покращити в системі соціального супроводу?
Віктор Бакула: Завжди є куди рости. Основне, що формує службу супроводу, — це люди, тобто фахівці, які здійснюють цю роботу. Тому один із важливих напрямів — навчання фахівців служб супроводу. Уже проводиться навчання фахівців військових частин, ТЦК та СП, закладів охорони здоров’я. Навчання відбувається в кількох регіонах. Його необхідно масштабувати, щоб зростала і кількість фахівців, і якість їхньої підготовки. Крім того, зараз на замовлення ЦВС розробляється інформаційно-комунікаційна система «ІКС Супровід». Вона має цифровізувати процес, полегшити роботу фахівців служб супроводу та дозволити моніторити їхню роботу.