Яна Холодна про 10 років Армія FM: як створювався голос українського війська
Сьогодні військове радіо «Армія FM» відзначає своє 10-річчя. Детально про створення радіостанції та перші роки роботи розповіла перший керівник «Армія FM» Яна Холодна.
— Якщо повернутися у 2016 рік, коли все починалося, багато хто тоді скептично ставився до ідеї створення суто військової радіостанції. Який був головний аргумент тоді за те, що «Армії FM» потрібна?
— Я почну з того, що я подякую всім, хто сьогодні захищає нас. Хлопці, дівчата, які зараз нас чують, які знаходяться на передових позиціях, на тилових позиціях, будь-де. Ми вам безмежно вдячні за захист нашої країни, за захист кожного з нас. І ми про це говорили всі 10 років. Не тоді, коли це стало мейнстрімом, зараз уже. І це, напевно, був один із тих посилів, що нам потрібно було посилювати голос армія, тому що це був 2016 рік. Уже 2 роки, як тривала російсько-українська війна. І ми розуміли, що те, що на той момент росіяни не були в Києві, це була заслуга тих людей, які боронили нашу країну тоді на східних рубежах. І нам хотілося зробити тут щось хороше для цих людей, якось їх підтримати інформаційно. І, власне, так і виникла ідея запустити військову радіостанцію «Армія FM» для того, щоб ті хлопці та дівчата, які несуть службу на сході країни, тоді лінія фронту проходила там, щоб вони мали змогу чути, що відбувається в тилу, вони мали змогу отримувати привіти, якісь привітання, слова підтримки, якусь корисну інформацію, якусь важливу інформацію. Тому що ми знаємо, що у 2014 році, коли територія Донбасу була окупована тоді, чимала кількість українського мовлення звідти пішла, і там залишилися тільки російське та відповідно а-ля там денерівське, еленерівське. Ну, це те саме, що російське, російська пропаганда. І тоді, коли я декілька разів там проїхала по фронту, і коли мені бійці ще тоді АТО говорили, що ми тут уже сидимо 3 дні, слухаємо радіо, якісь казачі, умовно кажучи, і в мене таке відчуття, що я от зараз прям візьму свій наплічник і піду до них воювати. Тобто це про те, що пропаганда вже тоді працювала дуже-дуже сильно, і нам потрібно було якось протидіяти цьому. Ну, от, власне, так і з'явилася ідея запуску військового радіо для того, щоб підтримати наших бійців там на лінії фронту.
— Перші ефіри велися з мобільних студій, буквально в полях. Пригадайте найбільш екстремальний момент саме тих часів.
— Я от дуже часто згадую взагалі наших перших 2 таких прямих ефіри, які ми проводили з Авдіївки, бо там тоді був пресцентр, і з Маріуполя, з нашого славного українського міста Маріуполя. Причому ідея виникла робити, тоді пам'ятаю, що ми зробили вже виїзні ефіри, там раз на місяць їздили в якийсь підрозділ. І ця ідея була дуже-дуже спонтанною, тому що ми зрозуміли, що не завжди ти можеш запросити якогось бійця або командира в Київ, тому що вони там працюють. І ми, власне, вирішили, що ми маємо їхати до них. І ми їздили до них, і, власне, звідти почали вести ці ефіри. Перший був крутий, це було в Авдіївці, це був початок 2017 року, це якраз тоді тривали бої за Алмаз, це після такого відносного затишшя, а знов був сплеск великий, тоді там стояла 72-га бригада, і тоді там загинули багато класних людей, в тому числі і Герої України Андрій Кизило. І ми тоді мовили звідти, запрошували представників 72-ї бригади, вони розказували про оперативну обстановку і розповідали про те, що там відбувається. А другий ефір, він був трошечки пізніше, це вже було в Маріуполі, ми туди поїхали з відрядженням, ми часто їздили в Маріуполь з військовим телебаченням. І, власне, я пам'ятаю, що там була така кав'ярня, її відкрив ветеран, і ми до нього прийшли, сказали, можна ми у вас тут проведемо ефір, тому що нам потрібен стабільний інтернет, wi-fi, він сказав, що це взагалі не питання. І так ми там провели перший ефір в цій кав’ярні, а потім ми вже там працювали, коли вже приїжджали туди з виїзними ефірами, ми вже там працювали в пресцентрі, який був, і, власне, там працювали з 56-ї бригади, яка на той момент була там, із морськими піхотинцями. Кожен ефір, він був по-своєму цікавий, тому що ми завжди переживали, щоб у нас був стійкий зв'язок, щоб нічого ніде не просідало, не пропадало, бо тоді не було Старлінків. І це могла бути якась звичайна сільська хата, там, де базувалися наші підрозділи, і ми просто розгортали всю цю історію, сідали десь там на якійсь літній кухні й мовили звідти. І це було насправді дуже-дуже круто. Потім ця традиція укорінилася, і я знаю, що у нас вже був певний графік, і ми проводили такий цілий день з бригадою, де розказували історію підрозділу, знайомили з людьми з підрозділу, командир обов'язково проходив і розказував про свої підрозділи.
— Яку фішку ви запозичили під час створення Армії FM у закордонних колег? А що вигадали самі з нуля?
— Для нас такою асоціацією, як і для багатьох, коли ми сказали «Доброго ранку, Україна!», нас дуже часто порівнювали з цим відомим американським фільмом «Good morning, Vietnam», і нас так трохи асоціювали з цією історією. Але військові радіостанції у Збройних Силах різних країн є, особливо, якщо є американське військове радіо, вони там мовили через супутник, для тих підрозділів, які несли службу десь в інших країнах, теж для того, щоб підтримувати. Наша фішка в тому, що ми захищаємо нашу територію, ми знаходимося на нашій землі, і нам це було простіше зробити, щоб доносити інформацію і до військових, і від військових до цивільних. Взагалі, якщо говорити про створення цієї радіостанції, то вона вийшла така трохи унікальна, тому що ми думали, що наша цільова аудиторія буде виключно військовий, а сталося не так трошки, тому що тоді, я пам'ятаю, багато хто слухав цивільних людей, які проживали на території Донецької та Луганської областей, і у нас навіть були свої прихильники, які постійно нам писали, вони навіть приходили до нас, якщо ми були в їхньому місці, вони приходили до нас вітатися, знайомитися, це були цивільні люди, це були люди, які підтримували Українську армію, підтримували Україну, і вони підтримували, відповідно, радіостанцію «Армія FM». Я пам'ятаю, мені військові казали, що «Армія FM» тоді слухали і в таксі на території Донецької області, в торгівельних центрах, зокрема в Краматорську. Для мене це взагалі був просто шок. А тоді ми були першими, ми стали унікальними, і мені б дуже хотілося, щоб цю унікальність «Армія FM» і далі несла. «Армія FM» створилася у 2016 році, якраз пройшли 5 хвиль демобілізації. Утворилися нові такі спільноти ветеранів, людей, які пройшли війну, пройшли фронт. Ми гуртувалися, вони приходили до нас в гості, ми пили каву, ми виводили їх тут же до мікрофона і вони виходили в ефір, ми проводили якісь спільні заходи. Ми підтримували дуже багато тем про ветеранський бізнес, про реінтеграцію говорили, підтримували ветеранів-письменників, які писали книжки.
— Радіостанція «Армія FM» стала отим місточком між фронтом і тилом. Чи пам'ятаєте ви якийсь конкретний дзвінок або лист від захисника чи від захисниці, який змусив всю редакцію заплакати чи навпаки неймовірно надихнутися?
— Ти знаєш, був дзвінок не від військових, а був дзвінок від жінки, яка нам зателефонувала з Горлівки. Я нагадаю, що Горлівка з 2014 року окупована. І вона у ранковому ефірі сказала, що їй 70 років, але вона слухає радіостанцію. І от для мене такі речі були мегаважливі. І вона була не єдина. Нам багато писало в приватні повідомлення про те, що нас чули й в Макіївці, і на території Луганської області. Люди там вилазили десь на дев'яті поверхи для того, щоби почути українську мову і так далі. І для мене це було дуже-дуже цінним. Тому що я знала, що військові нас слухають, ми завжди багато там говорили для них, про них. Але от такі дзвіночки від тих, хто, можливо, вимушено лишився в окупації, це теж було важливо. Тому що це теж було одним з наших завдань.
— Ви починали роботу з російською пропагандою в ефірі ще тоді, коли багато хто не сприймав ІПСО серйозно. Як, на вашу думку, змінився ворожий голос за ці 10 років?
— Дивіться, я впевнена на мільйон відсотків, що ворожий голос, він міцніє. І я знаю точно, що російська федерація вкладає дуже багато коштів у те, щоб розширювати свої інформаційні війська. І сьогодні для того, щоб вони розповзалися не тільки територією України, а й далеко за її межами, у них багато для цього можливостей з розвитком соціальних мереж. Але я хочу сказати, що і ми вже навчилися активно протидіяти їй. Багато чого ми не знаємо, звісно, бо це засекречена інформація, але я думаю, що, можливо, навіть ми в деяких випадках працюємо на випередження. Тому що російська пропаганда, російське ІПСО, воно було, є і буде. І все одно я вважаю, що суспільству треба все одно вчитися і вмикати критичне мислення, читати якусь інформацію про те, як не стати жертвою всіх цих історій.
— Ви були першим керівником радіостанції «Армія FM». І дивлячись зараз на «Армія FM», що вас найбільше вражає в її розвитку?
— Зрозуміло, що 10 років — це розвиток. Коли ми починали, то мовили не зі своєї студії. У нас не було FM-частот. Потім з'явилися перші тільки на Сході України. А далі «Армія FM» почала розростатися по всій Україні. Вона почала з'являтися у Києві, в Житомирі, у Вінниці, в інших містах. І це важливо. І я би дуже хотіла, щоб ці процеси розширення географічної території, щоб вона ставала ще більш народною улюбленою радіостанцією, щоб у неї було багато слухачів і щоб вона була присутня в кожному місті на сьогодні. Тому що я знаю, що ми багато міст втратили, на жаль, з окупацією. І моя мрія, щоб ми повернулися в ці міста разом з Українською армією.
— Яку головну пораду ви б дали б нинішній команді «Армія FM», щоб вони залишалися номером один для захисників і захисниць ще, як мінімум, на 10 років?
— Не втрачати своєї ідентичності, яку ми свого часу запроваджували. Говорити про важливі речі в ефірі, про формування поваги, подяки, пошани. Це те, що сьогодні у нас має бути мейнстримною темою, Враховувати інтереси цільової аудиторії. Ну і, звісно, що розвиватися. Я хочу, щоб колектив «Армія FM» зростав, щоб він був великим, і щоб ви завжди отримували підтримку від свого керівництва.