Кава для своїх: ветеран Назар Бокій про поранення та створення бренду 4BRAVE
«Моєю головною мотивацією після поранення було повернути контроль над власним життям». Ветеран та співзасновник ветеранського бізнесу 4BRAVE Назар Бокій розповів про службу у війську, поранення, реабілітацію та кавовий бізнес.
Назаре, як почалася ваша військова історія? Коли ви долучилися до війська і що вас мотивувало?
Моя історія насправді доволі банальна, як у багатьох. Коли почалося повномасштабне вторгнення у 2022 році, я просто пішов воювати. У 2014, коли розпочалася війна, я ще вчився у школі, тому тоді не мав такої можливості. Мотивувало те саме, що й багатьох інших: незгода з тим, що хтось може прийти на нашу землю і диктувати свої правила.
У якому підрозділі ви служили і які обов’язки виконували?
Я весь час служив у 135-му батальйоні. Посад за цей час змінив чимало. Починав піхотинцем і кулеметником, був стрільцем, оператором ПЗРК і ПТРК, навідником БМП, навідником СПГ. Пізніше працював з FPV-дронами і зрештою завершив службу командиром відділення FPV.
На яких напрямках довелося воювати?
Фактично на всіх, де працював наш батальйон: Запорізький, Харківський, Донецький, Луганський. Ми справді побували у дуже багатьох місцях.
Які спогади з фронту найбільше врізалися в пам’ять?
Їх дуже багато. Цей період сильно сформував мене як людину. Наприклад, сьогодні я їхав сюди в попутці, ми сиділи доволі тісно, і люди трохи зітхали, що мало місця. А я згадав, як на фронті ми могли вдесятьох залізти в один пікап і бути абсолютно щасливими, що всі живі. Такі порівняння постійно приходять у голову.
На фронті часто бувають екстремальні ситуації. Що допомагає зберігати тверезість думок?
Не знаю, чи я найкращий приклад, бо у всіх бувають складні моменти. Але я помітив одну цікаву річ: дуже добре справляються люди, які сильно зосереджені на побуті. Йде обстріл, а вони прибирають, щось лагодять, облаштовують спальне місце, перуть речі. Вони ніби переключаються на прості задачі. Думаю, це один зі способів психологічно витримувати напругу.
Ви отримали важке поранення. Чи можете розповісти, як це сталося?
У 2025 році я був поранений ворожим FPV-дроном. Чесно кажучи, зараз у госпіталях більшість поранень саме від дронів — стрілецькі чи артилерійські трапляються рідше. Того дня я вийшов на позицію замість колеги — у нього був день народження у тещі, і я відпустив його. Я вже певний час більше займався адміністративною роботою, тому трохи відвик від позиційної служби. Коли вийшов із бліндажа, не перевірив небо. Майже одразу прилетів FPV-дрон. Я прикрився руками, але вибухом мені відірвало обидві руки, було пошкоджене око, я одразу втратив зір і слух — розірвало обидві барабанні перетинки. Побратими швидко підбігли і почали надавати допомогу. Далі були госпіталі і тривале лікування.
Що стало для вас головною мотивацією під час відновлення?
Бажання знову бути самостійним. Коли лежиш у реанімації і можеш лише ворушити губами — це дуже важко, особливо якщо звик усе робити сам і навіть керувати іншими. У якийсь момент ти розумієш: одна секунда і весь твій функціонал зник. Тому моя головна мотивація була — повернути контроль над власним життям.
Як зараз із протезуванням? Чи ведеться робота в цьому напрямку?
В Україні зараз дуже високий рівень протезування. Є державні програми: приблизно до 50 тисяч доларів на одну кінцівку. Це дозволяє отримати якісні сучасні протези. Але важливо чесно говорити: жоден протез не замінить руку. Це інструмент, а не повноцінна заміна.
Ви користуєтеся протезами?
Так, але не постійно. Протези — це інструменти для конкретних задач. Наприклад, щоб одягнути шкарпетки, мені потрібні протези. Я їх одягаю, виконую дію і знімаю. Або коли треба завантажити посудомийну машину, теж використовую певний тип протезів. Але постійно носити їх не завжди зручно.
Після служби ви долучилися до ветеранського бізнесу 4BRAVE. Як з’явилася ця ідея?
Це ідея нашого комбата. У нього була думка, що ветерани не повинні виходити з війська і потім просити допомогу чи роботу. Він сказав, що ми воювали за цю країну і маємо бути тими, хто створює і дає, а не просить. Ця ідея мене дуже зачепила і я зрозумів, що хочу вкладати в це сили.
Яку роль ви виконуєте в проєкті?
Переважно займаюся медійним напрямком і просуванням. Але всі рішення ми приймаємо колективно. Ми разом обираємо продукт, виробництво, формат продажу, навіть маржу. Це справді командна історія.
До проєкту долучився й музикант Женя Галич. Це була ваша ідея?
Ні, Женю Галича запросив наш комбат. Женя — також боєць нашого батальйону, наш побратим.
Чи передбачені спеціальні умови для військових і ветеранів?
Так, для них діють знижки. Наприклад, якщо флагшток коштує 14 тисяч гривень, для ветеранів він буде 12. Ми також плануємо інші ініціативи. Наприклад, є ідея дарувати невеликі набори військовим, які завершують службу. Коли людина приходить оформлювати звільнення, їй часто просто кажуть: «Дякуємо, до побачення». А ми хочемо, щоб вона отримала щось приємне, як знак того, що про неї пам’ятають.
Де можна буде спробувати вашу каву?
У квітні має з’явитися перша велика партія. До цього була лише лімітована серія, яку ми переважно подарували ветеранам і друзям проєкту. Нова партія буде доступна для замовлення на нашому сайті.
І наостанок: що б ви хотіли побажати українським військовим, які зараз на фронті?
Бажаю залишатися сильними, триматися і ніколи не здаватися. Рано чи пізно все це закінчиться. І кожен з вас потім дивитиметься на цей шлях або з гордістю, або з розчаруванням. Тому, як би не було важко, тримайтеся. Від вас залежить наше життя. І я вам за це щиро дякую. Для мене була честь бути одним із вас.