Героями треба пишатись, їх треба пам’ятати та цінувати, — керівник проєкту «Це важливо» Денис Жарков
«Наш проєкт існує для того, щоб кожен розумів, що загиблими героями треба пишатись, їх треба пам’ятати і цінувати, їхніх родичів треба підтримувати і висловлювати їм слова вдячності за правильно вихованого сина або доньку». Про це в ефірі Армія FM заявив Денис Жарков, керівник проєкту «Це важливо», який вшановує пам’ять загиблих українських воїнів. Також він розповів про діяльність свого проєкту, військових, яким були присвячені заходи та свою службу в армії.
Денис Жарков - ветеран війни, морський піхотинець, «Айдарівець», офіцер ЗСУ, який брав участь в АТО та повномасштабній війні з росією, розповів про свою службу у війську.
– Моя служба почалася ще в 2011 році, коли я пішов на строкову службу, тобі служба тривала 1 рік і я до 2012 року був військовослужбовцем строковиком. А у травні 2013 року я підписав контракт із ЗСУ і почав свій професійний шлях військового. Мій бойовий шлях почався в 2015 році з населеного пункту Золоте на Луганщині, я тоді за власним бажанням вже був переведений до 10-го мотопіхотного батальйону 59-ї окремої мотопіхотної бригади. І саме там відбувалася моя перша ротація, вона тривала 10 місяців, потім була ротація на н. п. Павлопіль на Донеччині. Потім мене війна повернула на Луганщину в н. п. Кримське, я вже був командиром штурмового взводу в батальйоні «Айдар». З часом була і морська піхота в Новотроїцькому Донецької області. В 2020 році я звільнився із ЗСУ, але 1 березня 2022 року я вже був у військовій частині, де згодом проходив службу в одному спецпідрозділі на Запорізькому напрямку на бойових задачах.
Денис Жарков розповів про свій проєкт «Це важливо» та заходи, які вони проводять.
– Вже пішов шостий рік, як відбуваються наші заходи. Все відбувається просто, прокидаючись зранку ти згадуєш хлопців і дівчат, чоловіків і жінок, які присвятили своє життя захисту нашої України та заплатили найдорожчу ціну, захищаючи кожного з нас. Плануємо проводити певні заходи, спочатку ми обираємо вид спорту, по якому ми будемо проводити, бо це тільки спортивні змагання з метою вшанування пам’яті конкретних осіб. Після того як обрали вид спорту, ми визначаємося з містом і місцем проведення для цього заходу, визначаємось кому ми будемо присвячувати цей захід. Далі ми зв’язуємося з родичами та запитуємо їх дозволу, без їхнього дозволу ми не робимо ніяких заходів. Будь-який наш захід закцентований не тільки, щоб вшанувати пам’ять загиблого, з більшістю з них я служив, а щоб це було актуально для родичів, щоб вони бачили, що ми пам’ятаємо і не забули. Хлопців і дівчат вже немає поруч з нами, але ми ніколи не забудемо їхній подвиг. Наш проєкт існує для того, щоб кожен розумів, що загиблими героями треба пишатись, їх треба пам’ятати і цінувати, їхніх родичів треба підтримувати і висловлювати їм слова вдячності за правильно вихованого сина або доньку.
Вже відбулось 11 таких заходів і керівник проєкту «Це важливо» пояснив, кому вони були присвячені.
– Перший захід був проведений в 2019 році і присвячений розвіднику 37-го окремого батальйону морської піхоти Денису Козьмі. Другим заходом ми вшановували Міколу Іліна, це також військовослужбовець морської піхоти, він білорус, але мав естонське громадянство і воював за Україну. Ми розуміємо, що Україну захищають не тільки українці, а і все свідоме та адекватне суспільство з усього світу. Наступні заходи були присвячені Айдарівцю Сергію Дрогіну і воїну-розвіднику мотопіхотного батальйону Миколі Руденку і воїнам 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних запорожців і 28-ї окремої бригади ім. Лицарів зимового походу. Також вшановували пам’ять загиблого в одіозній справі воїна Ярослава Журавля і його побратима Дмитра Красногрудя, які загинули під час виконання бойових завдань. І потім ми продовжували по можливості вшановувати й інших військовослужбовців. Крайні заходи відбулись 16 червня захід був у Одесі, а 27 липня в місті Олександрія Кіровоградської області. Вшановували пам’ять і Назарія Гринцевича, і Сергія Допіряка – це військовослужбовці «Азову» та іншого спецпідрозділу, який я не можу зараз називати. І снайпера ССО Уберта Мрачковського, і офіцера полку «Азов» Жана Юнге. Різні підрозділи, різні види спорту, різні області проведення наших заходів.
Денис Жарков повідомив, які подальші плани проєкту «Це важливо».
– В Одесі 8 вересня відбудеться «Фестиваль бойових мистецтв». Там буде 4 види спорту, 4 види бойових мистецтв та змішані бойові мистецтва, ММА, кікбоксінг, греко-римська боротьба та бразильське джиу-джитсу. Це буде перший захід, на якому ми будемо проводити і аукціони, і збори. Але попередньо на всіх заходах ми займалися більше підтримкою сімей загиблих. Тобто, по можливості, ми якимось сім'ям виділяли кошти, підтримували десь, комусь вирішували по можливості певні особисті питання, по яким зверталися сім'ї, проблемні питання і тому подібне. Тобто, що стосується аукціонів і зборів, захід такий буде через місяць. Це буде перший захід, де ми будемо робити наймасштабніше таке дійство.
На заході в Одесі вшановуватиметься пам'ять Володимира Сергієвського та Ірини Цибух, Денис Жарков розповів, що це були за люди.
– Центральними особами даного заходу будуть Володимир Сергієвський за позивним «Ірландець» – це потужний воїн. Мій знайомий, який дійсно своїми діями завжди підтверджував, що він людина честі, людина слова, гідний воїн, захисник. На жаль, його вже поруч з нами немає, ми завжди будемо його пам'ятати. Ірина Цибух – це дівчина з позивним «Чека». Ірина – це досить відома особистість в лавах сил оборони. Це також моя особиста знайома, я можу про неї розказати тільки позитивне. Колись був час, коли вона дуже сильно хотіла проходити службу у моєму підрозділі, але, на жаль, певні бюрократичні моменти цьому завадили. Це дуже професійна медикиня. Вона була в екіпажі батальйону «Госпітальєри», тобто вона займалася евакуацією поранених, рятувала хлопців і дівчат. Присвятивши цьому все життя, на жаль, окупант її вбив. Знову ж таки, спілкуючись з її родичами, нещодавно спілкувався з її братом. Багато вже заходів в різних місцях її друзі і знайомі присвятили вшануванню її пам'яті. Але я також не хочу стояти осторонь, тому що на мене особисто ця людина справила досить потужне, сильне враження. І завжди буду пам'ятати її тільки з позитивного боку. І хочу, щоб також всі учасники, які будуть у нас на заходах, знали про неї, знали про Володимира. Але вони будуть двома ключовими особами даного заходу. Тобто, як я вже сказав, кожен захід у нас персоналіфікований. Якщо цей наш захід наймасштабніший, то ми також будемо запрошувати і згадувати всіх тих осіб, кому ми вже присвячували попередні наші турніри. Ми певну межу в п'ять років і хочемо там підвести певні підсумки нашої роботи.
