Київська наступальна операція 1943 року

Київська наступальна операція 1943 року

6 листопада 1943 року, в ході Київської наступальної операції було визволено від нацистських окупантів столицю України — місто Київ. Битва за Київ тривала 10 днів, з 3 до 13 листопада. Ці десять днів вартували — лише за офіційними даними — понад 30 тисяч життів.

 

 

 

 

Наступальні операції Червона армія розпочала ще влітку 1943 року. Тоді командування вважало за потрібне виснажити німецьку армію за рахунок операції під Курськом. Прорив на цьому напрямку зумовив подальше просування війська та відкривав можливості для деокупації Лівобережжя. Масштабна військова кампанія отримала назву "Битва за Дніпро". Вона тривала понад 4 місяців, у ній було залучено близько 4 мільйонів людей з обох сторін, операція охопила майже 1,5 тисячі кілометрів лінії фронту та увійшла в історію як одна з наймасштабніших і найкривавіших. Історики й досі не можуть бодай приблизно оцінити кількість втрат з обох боків. Лік йде не на тисячі й сотні тисяч, а й на мільйони загиблих.

Київська наступальна операція, яка тривала з 3 до 13 листопада 1943 року була складовою частиною Битви за Дніпро. Столицю України визволили війська 1-го Українського фронту під командуванням Миколи Ватутіна та Перша Чехословацька бригада полковника Л. Свободи із закарпатськими українцями.

1 листопада почався наступ з Букринського плацдарму, основною метою якого було скувати сили противника. Вранці 3 листопада головне угрупування фронту завдало удар. Після 40-хвилинної артпідготовки радянські війська безперешкодно просунулися на 1-2 км. До кінця дня війська 38-й армії спільно з 5-м гвардійським танковим корпусом і з’єднаннями 60-й армії просунулися на 5-12 км.

Під кінець першого дня операції 240-та стрілецька дивізія, безпосередньо завдавала удар і була підтримана частинами 7-го артилерійського корпусу та увійшла до київського передмістя Пущі-Водиці. До кінця 4-го листопада частини 38-й армії (51-й стрілецький корпус), попри підтримку 5-го гвардійського танкового корпусу і 3-ої гвардійської танкової армії, змогли просунутися до Києва з півночі лише на 5-6 км. 4-5 листопада в бій вступили 1-й гвардійський кавалерійський корпус і 3-а гвардійська танкова армія, яка перерізала шосе Київ-Житомир на західній околиці Києва. У Віти-Литовської радянські частини змогли зайняти шосе, що веде до Києва по березі Дніпра. Таким чином нацисти не могли перекидати підкріплення у Київ з району Букринського плацдарму. З ранку 5 листопада противник почав відхід з міста по шосе на Васильків. 6 листопада 1943 року солдати Червоної армії увійшли до столиці України, форсувавши з боями Дніпро.

Київську наступальну операцію згодом назвали однією з ключових подій, що призвела до корінного переламу у війні. У результаті було розгромлене київське угруповання противника (розбито 15 німецьких дивізій), вигнано нацистських окупантів зі столиці України та створено в цьому районі стратегічний плацдарм, який зіграв важливу роль у боях за Правобережну Україну.

Загальна кількість втрат під час битви за Київ — 30 569 загиблих, поранених і зниклих безвісти. За мужність і героїзм при визволенні Києва було нагороджено орденами й медалями 17,5 тис. бійців і командирів.

Пам’ять про подвиг українського солдата, його мужність і героїзм не згасне ніколи. На честь визволителів міста названа станція метро Героїв Дніпра.

Героїчний приклад українців надихає нас і нині на захист нашої країни — її незалежності, територіальної цілісності та свободи.