Колишній морпіх, який зайнявся перманентним макіяжем: Тату-майстра потрібно обирати, як психолога
Сергій Панков - майстер перманентного макіяжу. В програмі «Після тфронту» розповів про час на війні, пошуки себе після повернення та нову для себе діяльність у татуюванні.
Дар’я Бура: Чим ти цікавився і чим займався до війни?
Сергій Панков: Зараз складно провести паралелі з тим, що було до війни. Якщо працював в сфері дизайну інтер’єрів, значить і подобалося. Так, це була творча робота, цікава. Це люди, фабрики, меблі, цікаві матеріали, їхні комбінації. Але потім перестало подобатися.
Дар’я Бура: Ти розповідав, що тобі завжди було цікаво працювати з дрібними деталями. Звідси і ювелірна освіта?
Сергій Панков: Після школи я не вступив до інституту зразу. І щоб рік не втрачати, знайшов Київський ліцей ювелірної майстерності (зараз він так називається), раніше було 38 училище. Там я закінчив навчання за спеціалізацією Обрамлення ювелірних вставок зі знанням ювелірної справи. По співбесіді вступив до КПІ.
Дар’я Бура: Напевно, ти дуже терпляча людина, якщо вистачає посидючості і терпіння працювати з дрібними деталями?
Сергій Панков: Дуже сподобався мені цей процес. Він заворожує. Коли береш безформний камінець, на який би ніхто не звернув уваги, і робиш з нього шедевр. Коли він на сонці сяє веселкою. З чогось непримітного зробити досконале – це ж магія.
Дар’я Бура: Чи мав ти відношення до армії?
Сергій Панков: Якщо чесно, мене завжди захоплювало все, що пов’язане з мілітарі. В мене дід військовий, Герой війни, командував дивізією, приймав участь в параді перемоги 1945 року. Я дідом дуже захоплювався і завжди шкодував, що не служив в армії. А тут – гештальт закрив. Але і необхідність була. Я би інакше не зміг. І дітям в очі дивитися не зміг би.
Дар’я Бура: Ти пішов на війну в 2015 році добровільно. Що зіграло ключову роль?
Сергій Панков: Так складно це пояснити. Просто, знаєш хто ти, де ти маєш бути і що робити в цей момент. Я б собі не пробачив, якби цього не зробив.
Дар’я Бура: Це ж треба пояснити собі, родині…
Сергій Панков: Деякі речі не потрібно пояснювати собі. Ти просто знаєш. Сім’ї пояснювати… Та, як би не пояснював – люди не зрозуміють, якщо не захочуть розуміти.
Дар’я Бура: Як ти потрапив до морпіхів, там же підготовка повинна бути?
Сергій Панков: А як потрапляли в ВДВ і всі інші війська? Приїхали «покупці», спочатку хотіли в ВДВ 80-ку. Вони нас відбракували. Частина хлопців поїхала в 80-ку. І тут вийшли на полігоні чорні берети… Тоді вони дуже багато людей забрали. Як такої, морської піхоти в Україні не було. Два батальйони вийшли з Криму – 501 керченський і 1 феодосійський. Потрібні були люди. Мені пощастило служити з тими, хто виходив з Криму – це неймовірні хлопці.
Дар’я Бура: Як тобі було служити?
Сергій Панков: Мені все сподобалося (сміється). Але, вірогідно, служити – це не для мене. Тягнуло ближче до «нуля». Я служив в 501 батальйоні, пішов у відпустку з Широкино, і коли повернувся, до частини, наш батальйон вивели. Я написав рапорт про переведення в 1 батальйон і мене повернули назад на передову.
Дар’я Бура: Чи було розуміння того, що війна тебе змінює?
Сергій Панков: Звичайно. Тільки я не знаю, в яких рамках вона змінює людину. Але я не відчуваю цих змін. Якщо я скажу, що став спокійнішим, дехто сміятиметься, хто знав мене до війни. Але на даному етапі я себе прийняв, я пройшов курси реабілітації, психолога. І мені допомогли. Та допомогли визначитися з тією справою, якою я зараз займаюся.
Дар’я Бура: В тебе на сторінці написано, що ти почав робити тату ще на фронті, розкажи, як це було?
Сергій Панков: Машинку ми знайшли на позиціях. Вона була робоча, саморобна. Спочатку була струна, як голка, якою ми били. Моторчик не знаю звідки в ній був, ексцентрик спеціальний, щоб голка туди-сюди ходила, я зробив сам, з пластикового стаканчика, я його спаяв, на наждачці випиляв коліщатко спеціальне… Шнур заряджали через павербанк. Була маленька потужність, але вона справлялася. І всім одною голкою… Хлопці, ніколи такого не робіть! Зверніться до професіонала. Ось, я працюю, хлопці зі студії Der Igel Tattoo Studio мене приютили. Студію заснував ветеран – Женя Ярило, служив в аеророзвідці. Зрештою та голка-струна зламалась. Ми зробили з польовки. З дезінфекції в мене був гель для рук, а голку мипросто розжарювали. Я не знав, на яку глибину голку треба в шкіру вбивати… Я всіх попереджав, що голка одна , але всі дуже просили. Це весело згадувати, але це небезпечно. Не робіть так.
Дар’я Бура: Після демобілізації в 2016 року ти розумів, що хочеш займатися татуюванням?
Сергій Панков: Абсолютно ні. Але, правильно говорять, що апетит приходить під час їжі. Психолог, який зі мною працював, сказав, - почни, спробуй.
Дар’я Бура: Я так розумію, адаптаційний період в тебе був доволі жорсткий?
Сергій Панков: Через півроку після повернення я пішов до психолога. До цього крутило невідомо що – дві години сну, а потім ходив – патрулював по дому. Різне було. Шпиталь, антидепресанти…
Дар’я Бура: Коли ти, все ж вирішив, що будеш займатися тату, як визначився, що робитимеш саме перманентний макіяж?
Сергій Панков: Все за мене вирішив випадок. Я звернувся в центр AXIOS і там з психологом спілкувалися, шукали можливість, куди мене спрямувати. Я коли вже виходив з кабінету, сказав, що робив хлопцям татухи і хочу спробувати щось в цьому напрямку. Мене відправили до дівчинки Олі. Але для того, мені треба було закінчити курси, щоб отримати офіційний папір.. На курсах вчили саме перманентному макіяжу.
Дар’я Бура: Зі слів «перманентний макіяж» зрозуміле друге. Що означає такий макіяж?
Сергій Панков: Колись називали «перманентний татуаж», зараз правильно говорити «макіяж», тобто – постійний. Техніка виконання така сама, як і тату. Але працюємо в більш поверхневих шарах шкіри, які оновлюються з часом. Він з часом зникає – від року до 2 років. Це залежить від стану шкіри і віку.
Дар’я Бура: Тобто, ти робиш брови, стрілочки на очах і губи?
Сергій Панков: Так.
Дар’я Бура: Це ж треба бути дуже акуратним…
Сергій Панков: Це дрібна моторика. Мене це заспокоює. Це схоже на медитацію. Схоже на мою роботу по обрамлені каменю. Нікуди не можна поспішати, треба акуратно все робити. У жодному разі не можна помилитися – це обличчя. А якщо з повікою працювати – це ще й око, вії. Я коли почав працювати, отримав кайф з першої хвилини роботи. Іноді помічаю, що перестаю дихати під час роботи.
Дар’я Бура: Розкажи, як такі тату виводяться?
Сергій Панков: У нас є лазерний апарат. Принцип роботи – вплив лазерного імпульсу на пігментовану ділянку шкіри, тобто, ту, де є фарба. Відчуття, як удар току.
Дар’я Бура: Перманентний макіяж – це процедура тільки для жінок, чи чоловіки теж приходять?
Сергій Панков: Подібні питання були. Цікавився один чоловік. Наприклад, у людини травма і не росте брова чи якась симетрія – це можна виправити за допомогою перманентного макіяжу. Але я не за всіх клієнтів беруся.
Дар’я Бура: А як ти обираєш клієнтів, кому зробиш, а кому ні?
Сергій Панков: Коли кінцевий результат буде ненатурально виглядати, а клієнт наполягає саме на цьому. Я краще відмовлюся, ніж зроблю погану роботу. Я роблю так, як мені подобається. Скарг не було жодного разу. Моя головна задача – не зіпсувати, не змінити вираз обличчя, не намалювати нове. Моя головна задача – підкреслити природню красу.
Дар’я Бура: Скільки коштує перманентний макіяж?
Сергій Панков: Брови – 1500 грн, повіки – 1300 грн, губи – 1500 грн.
Дар’я Бура: Зараз мода на натуральність, природність. Чи змінюється техніка роботи?
Сергій Панков: Той метод роботи, який подавали на курсах – я ним не користуюся. І пігменти, і виконання – все інакше. Я ходив, підглядав, напрошувався до різних майстрів, вчився.
Дар’я Бура: Чи можна набити брову максимально схожу на справжню?
Сергій Панков: Так, перший час вона буде дуже схожою. Пізніше трохи зміниться в кольорі, волосинки можуть поплисти. Є змішані техніки – пудрові, волоскові, - таке враження, що тінями чи олівцем підведені брови, але виглядають натурально.
Дар’я Бура: Чи може з часом твоя робота втратити актуальність, бо в моді буде все цілком натуральне, наприклад?
Сергій Панков: Десь років 15 тому це все з’явилося і досі, по-моєму, попит на це росте, а не падає. А перші згадки про перманентний макіяж були ще в Єгипті. Єдине, що колись це робили бідні, а багаті могли собі дозволити щодня змінювати макіяж, а зараз навпаки. Але це економить дівчатам час, витрачений на макіяж.
Дар’я Бура: Чи боляче робити татуювання на обличчі?
Сергій Панков: При перманентному макіяжі робить анестезія. Обов’язково. Такий татуаж робиться за один раз, але я би не радив, бо для обличчя це все одно стрес.
Дар’я Бура: Перманентний макіяж облущується так, як і тату?
Сергій Панков: Буде невеличке об лущення. Але потрібно мазати кремом зволожуючим і нічого не буде помітно. На третій день можна користуватися декоративною косметикою.
Дар’я Бура: Як ти оцінюєш конкуренцію для себе, адже тату зараз дуже популярне?
Сергій Панков: Конкуренція висока. Але в нашому бізнесі оцінюється в першу чергу майстер. Як я психолога обирав, так і з майстром потрібно знайти цю взаємодію. Якщо відчуваєш, що це не твоя людина, або легкий сумнів – вставай і йди.
