Конкурс, що став культурним щитом: як "Кохання і війна" об'єднує тисячі голосів
В Україні вдруге пройде літературний конкурс «Кохання і війна». Детально про нього розповів Олег Нікоф, київський поет, видавець і член журі цього конкурсу.
Олег Нікоф розповів, як з’явилась ідея не просто видавати книги, а створити цілий літературний конкурс.
— Ідея конкурсу народилася не в кабінеті, а з болю, коли в рідне місто однієї із засновниць, Скадовськ, увірвалася російська армія. Ми зрозуміли, що книжка — це важливо, але в час війни замало просто видавати. Потрібно створити простір, де українське слово стає культурним щитом. Конкурс — це не лише відбір текстів, це спільний досвід, де тисячі людей проговорюють своє життя, любов і втрати. Як видавець, я бачу в цьому можливість зібрати розпорошені голоси в цілісну антологію — документ часу, який неможливо підробити. Бо вірші — це те, що неможливо сфальсифікувати.
Поет пояснив, якою є місія цього конкурсу.
— Наша місія — підтримати українських поетів і провести українське слово через кожну бібліотеку. З першою антологією ми це вже зробили: вона є в кожній обласній бібліотеці та бібліотеках Києва — і для дітей, і для дорослих. Також наше завдання — проводити українське слово через міжнародні культурні інституції. Ми відповідаємо на загрозу не тишею, а творенням. Це не про змагання за призи, це про збереження ідентичності. Понад 9 тисяч віршів у першій антології — це вже культурний факт. Ми хочемо, щоб любов у всіх її проявах стала силою виживання і самозбереження.
Олег розповів, хто організовує конкурс.
— Організатори — благодійний фонд «Голоси України» та «Рожева мрія». Маємо інформаційну підтримку Українського інституту книги та Національної спілки письменників України. Допомагають також відомі діячі культури, поети, військові, науковці. Як видавець, я відповідаю за підготовку книги: її форму, якість і довговічність.
Олег Нікоф розповів про антологію «Рядки незламності», яку нещодавно видав.
— Це полімитецька антологія, де поезія звучить поруч зі світлинами військових фотографів. Книга формувалася з тисяч текстів — це був тривалий і відповідальний процес відбору та редактури. У ній особистий біль, пам’ять і надія. Упорядницею стала Дар’я Бура — журналістка, волонтерка і радіоведуча. Світлини надали відомі військові фотографи, серед яких Євген Малолєтка, Крістофер Оччіконе, Дмитро Козацький, Віталій Юрасов, Олександр Толоконніков та інші. Ми також використали унікальний шрифт «Рутенія» професора Василя Чебаника — це жест культурної тяглості. Книга не продається — вона безкоштовно розповсюджується серед бібліотек і культурних інституцій. Мета цього видання — зафіксувати голос епохи і водночас підняти планку художньої якості. Це не просто збірка про війну, це книга про любов як спосіб вистояти. Для мене важливо, щоб видання було цінним і через роки, щоб його відкривали як документ культури і пам’яті.
Олег Нікоф детально розповів про літературний конкурс «Кохання і війна».
— Участь у конкурсі — безкоштовна, це принципово. Подаватися можуть усі, незалежно від віку чи професії. Ми знаходили сильних авторів серед військових, лікарів, інженерів. Є певні вимоги: поетичні твори обсягом від 8 до 52 рядків. Один автор може подати до 100 текстів — до 10 у кожній із 10 тем. Це демократичний простір, але з високими вимогами до якості. Журі конкурсу — це поєднання літературного досвіду і фронтової правди. Серед них: поетка і парамедикиня Олена Герасим’юк, військовий вертолітник Василь Мулік, письменник і науковець Ігор Павлюк, письменниця Інна Ковальчук, поетка і культурна менеджерка Тетяна Власова, поет і журналіст Василь Головецький та інші. Це люди, які знають і слово, і війну, і відповідальність перед читачем. Для переможців передбачені грошові премії: гран-прі — 20 тисяч гривень, друге місце — 5 тисяч, третє — 4 тисячі гривень. Але головна нагорода — це публікація в антології. За підсумками конкурсу ми плануємо нове друковане видання, яке буде поширене бібліотеками України та міжнародними культурними інституціями. Українське слово має звучати не лише в мережі, а й у просторі культури.