Координата:К — Красногорівка
Сьогодні наша геолокація у Красногорівці. В програмі — цікавинки про творчу студію Веселка Красногорівський вогнетривкий завод.
Місто Красногорівка розташоване в центральній частині області, на річці Лозова. Тут є станція Донецької залізниці Красногорівка. До території міста прилягають західні околиці Донецька та землі селища Невельське.
Місто мало багато назв, перш ніж стало Красногорівкою. Здобуло воно таку назву через місцевість, засіяну горами червоного каміння, яке добувалося в місцевому кар'єрі і йшло, загалом, на будівництво підмурків.
Під час Російсько-Української війни місто захопили російські терористи. 1 серпня 2014 року дві штурмові групи сил АТО обійшли Красногорівку з півночі та зайшли у місто з тилу, що стало несподіванкою для бойовиків. Військові спецпризначенці діяли у північній частині міста. А 2 серпня 2014 року українські військові звільнили місто від російського агресора.
Чим займатись у прифронтовому місті? Як під ворожими обстрілами і тотальною пропагандою телеканалів з РФ та самопроголошеної «ДНР» залишитися вірним своїм ідеалам та Україні? Зрештою, як власноруч допомогти у війні і підтримати моральний дух захисників? Відповіді на всі ці запитання щонайменше півсотні мешканців Красногорівки знайшли у творчості. Тут, буквально за кілька кілометрів від лінії фронту, місцеві — від найменших діток до літніх людей — об’єдналися у творчу студію «Веселка».
У приміщенні дитячого садочка «Золота рибка» красногорівці збираються мало не щодня — малюють, вишивають, влаштовують колективні читання. Керівниця гуртка Ольга Кіцманюк називає такі зустрічі реабілітацією, яка вкрай потрібна і для дітей, і для дорослих.
***
Красногорівський вогнетривкий завод — одне з найстаріших підприємств в Україні. У 1999 році йому виповнилося 100 років.
У 1895 році поміщик Камінський заснував Красногорівське франко-російське товариство вогнетривких виробництв, яке через 4 роки заклало Красногорівський вогнетривкий завод. Розвиток виробництва вимагав великої кількості робочих рук. До заводу невдовзі прийшли селяни із місцевих селищ: Мар'їнки, Максимільянівки, Старо-Михайлівки, Григорівки, Антонівки, Ганнівки. Почалося приватне житлове будівництво, робітники робили собі землянки. Так з'явилося перше робітниче селище. А продукція заводу застосовується для футерування теплових агрегатів різних галузей промисловості: металургійної, скляної, коксохімічної, будівельних матеріалів та інших.
Якісна сировина, сучасні техніка та устаткування, а також великий виробничий досвід дають підприємству змогу виробляти вогнетриви, які за якістю та асортиментом відповідають світовому рівню.
Маючи значний науково-технічний потенціал та потужну виробничу базу, завод зарекомендував себе надійним партнером як в Україні, так і за кордоном. Вироби з маркою заводу надходять на понад 3000 підприємств країн ближнього і далекого закордоння.
1986 року наказом директора заводу Лук'янова створено музей історії вогнетривкого заводу. Вже в 1992 році його відвідали перші екскурсанти. Експонати висвітлюють історію створення заводу, життя його працівників в різні періоди, творчість та різноманітну діяльність людей, що віддали велику частину свого життя роботі на заводі.
Деякі експонати мають велике художнє та естетичне значення. У їхньому створенні брали участь місцеві художники та вмільці Каіра, Кривушин, Лицерний, Глазов та ін. Керував усіма роботами В. Ф. Глазов.
В наш час хранителем музею є колишня вчителька російської мови та літератури другої загальноосвітньої школи — Долженкова Ольга Григорівна.
Відвідувачами цього культурного закладу були численні закордонні делегації країн-співробітників вогнетривкого заводу з Єгипту, США та інші. У 1998 році тут зафіксовано рекордну кількість екскурсантів — 5 674 осіб.
Не спадає інтерес до музею у школярів, мешканців міста та приїжджих ділових партнерів, що цікавляться історією міста та минулим пращурів.
