«Кухарська сотня столиці»: 7 років підтримки армійців на фронті
В ефірі передачі «Ранкова кава» засновниця «Кухарської сотні столиці» Світлана Козіна розповіла, як зародилася волонтерська ініціатива, інгредієнти для яких страв готують та скільки всього сухпайків вже відправили на фронт.
Анастасія Сіроговська: Коли виникла ідея створення волонтерської групи?
Світлана Козіна: Ідея виникла після Іловайського котла, коли я зрозуміла, що війна може піти в зиму. А допомагати я могла тим, що сушила продукти і передавала їх через волонтерів у підрозділи. Я побачила телесюжет про дніпропетровських волонтерів, які вже у 14-му році готували набори сухих овочів для борщу. Списалась із засновницею групи, взяла у них рецептуру. І з іншими охочими допомагати нашим армійцям ми згуртувалися у Києві.
Анастасія Сіроговська: Які продукти ви направляєте на фронт і де це все готуєте?
Світлана Козіна: Спочатку ми всі овочі готували вдома в побутових сушарках. З часом почали збирати кошти і закуповувати овочі, які сушать підприємці в Україні. Потім ми потрібний набір фасуємо порційно в пакети і передаємо хлопцям на фронт.
Анастасія Сіроговська: Які інгредієнти цього набору?
Світлана Козіна: У набір входить капуста, буряк і морква. Також набір спецій — це сіль, сухий часник, перець і перемелені зерна кропу. Цей пакет на 5 літрів борщу, тож ним може посмакувати 10 осіб.
Анастасія Сіроговська: Ви розповідали, що вже давно стежите за діяльністю Армія FM. Як ви про нас дізнались?
Світлана Козіна: У 2017 році мені знайомий-волонтер, який був у вас на ефірі, передав у подарунок кружку з логотипом. І я завжди думала, як би було добре потрапити до вас, адже ми теж маємо стосунок до армії. А сьогодні це сталося.
Нікіта Гросс: Яку кількість сухих борщів ви виготовили з 2014 року?
Світлана Козіна: Ми готували і на 10, і на 5 літрів. Десятилітрових виготовили 18 600 пакетів, п’ятилітрових виготовили майже три тисячі пакетів. Якщо у порціях, то десятилітрових 372 тисячі порцій.
Нікіта Гросс: У 2014 році, коли розпочинали цю ініціативу, чи багато людей вас підтримали?
Світлана Козіна: Я на той час була непублічна людина, але розуміла, що не можу більше просто сидіти і переживати, а маю щось робити. Ми починали волонтерську діяльність, буквально через тиждень про нас дізнались журналісти. Коли вийшли новинні сюжети на телебаченні, на нас посипалися пропозиції про допомогу.
Нікіта Гросс: Наскільки зараз військові, у порівнянні з минулими роками, потребують такої допомоги?
Світлана Козіна: Був час, коли формування харчування йшло за натівськими стандартами, і хлопці були повністю забезпечені. І ми надсилали їм продукцію швидше щоб підтримати бойовий дух. На жаль, зараз все частіше і частіше є потреба в нашій продукції.
Нікіта Гросс: Окрім наборів для борщу, ще щось готуєте для військових?
Світлана Козіна: У нас є чотири види супу — ячмінний, гречаний, пшоняний і вермішелевий; борщ; два види молочних каш — рисова та вівсяна. Виготовляємо їх на основі сухого молока і крупи. Ще ми формуємо горіхово-фруктові набори. Здебільшого вони стають у пригоді тим, хто ходить в розвідку або бійцям, які не можуть ще з якихось причин собі приготувати їжі.
Анастасія Сіроговська: Наскільки я знаю, вже є продукція із вашим логотипом. Як виникла ідея у створенні брендованої продукції?
Світлана Козіна: У 2015 році ми вигадали логотип. Передавали його в подяку благодійникам, які були дотичні до волонтерського руху. У 2017 році виникла ідея зробити шеврон.
Нікіта Гросс: А чи можна комбінувати вміст ваших наборів?
Світлана Козіна: Так, звичайно. Я знаю історії із фронту, коли армійці брали наш суп і борщ, розділяли по інгредієнтам і щось створювали своє. Знаю, що наші супи передавали у Донецький аеропорт. І коли у хлопців не було можливості розкласти багаття, щоб приготувати овочі, вони жували їх сухими.
Анастасія Сіроговська: А скільки такі овочі можуть зберігатись?
Світлана Козіна: Якщо без пасти, то років три-чотири пролежать.
Нікіта Гросс: Де зараз ви формуєте ці набори та скільки учасників вашої групи?
Світлана Козіна: Нас прихистили в Голосіївському районі. Там теж перебувають волонтери, які плетуть сітки. Нам виділили всього одне вікно у четвер. Тож приходимо після роботи та намагаємось якомога швидше впоратись.
Анастасія Сіроговська: Що побажаєте нашим захисникам, які боронять нашу державу від ворога?
Світлана Козіна: Бажаю, щоб вони берегли себе, не втрачали бойового духу. А ми їх підтримаємо. Ми готові працювати та бути їхнім надійним тилом.
