Магія чисел: Нумер 482
Заслужені «добрі ранки України» завітали на ранкову каву до Каті та Сергія в особі соліста гурту – Віталія Кириченка. Говорили про мрії, концерти та нові пісні!
Прокидаєтесь зі словами «добрий ранок Україно»?
По-різному! Але найкраще, коли прокидаюсь о 5 чи 6 ранку. Це найкращий прокиданок. Тоді ідеї вискакують, це найкращий час – ніхто не дзвонить, ще нічого не почалося. Тому я люблю пізній вечір і добрий ранок J
Яка наступна точка виступу?
9 грудня в нас звітний концерт в Caribbean Club, ми збираємо всіх наших друзів, для того, щоб заспівати наші давно відомі пісні і представити парочку нових пісень. Ми обіцяємо: буде драйв, готуємо відео інсталяції, світло. Всіх запрошуємо! Також, зараз ми пишемо третій альбом, робоча назва – «Довга дорога до себе». Тому що ми вже третій рік його пишемо J
Нещодавно ми виступали разом з двома оркестрами - в Одесі, ми грали з НАОНІ і місцевим оркестром – Одеса Сіті.
За цей час ми презентували вже декілька пісень – «Добрий ранок», «Свобода», «Важлива», і нещодавно нову пісню – «Коли вона поруч». Це такий собі гімн жіночої харизми.
Чому 482?
Як нас тільки не називали! «Група 683»? Або найрозповсюдженіше – «Ей, група 7.40». Я завжди відповідаю, що 482 – це перші 3 цифри на штрих-коді товарів, які вироблені в Україні. На будь-якій пляшці водички, соку, м’яска – 482. Якщо ми писали «не купуй російське 460», то тепер треба писати – «купуй українське 482». Made in Ukraine.
Як прийшла ця думка? Подивились на пляшку і…
Да! Так і було! Але! Є багато цікавих моментів з цим пов’язаних. 482 – це телефонний код міста Одеси. А ми з Одеси! Зараз він 048, але коли були шестизначні номери, тоді був 482. Але це тільки початок! Відстань від Києва до Одеси – від главпоштамту до главпоштамту – 482 кілометри. Рівно! Якщо правильно їхати J
А зараз барабанний дріб! Місто Київ було засновано в 482 році нашої ери!
Ми тут надибали таку інформацію, що ви 20-ку скоро будете святкувати!
Да, назва це все дуже класно, але ми бойова одиниця, і я до музики ставлюсь як до війни – це своя стратегія, захоплення ринку, захоплення аудиторії, стратегія просування і написання пісень. Це пов’язані речі. До речі, в дитинстві я хотів бути військовим! Так! В мене батько військовий льотчик, він 30 років пролітав на винищувачі, він був командиром частини, командиром гарнізону, 10 років. Дуже поважна людина, його дуже шанують, заслужений льотчик СРСР.
Він мріяв вам про зовсім іншу професію?
Ні-ні, він якраз мене відговорив! А я все життя хотів бути військовим льотчиком, я готувався, стрибав з парашутом, в мене 13 стрибків, я проходив льотну комісію, займався спортом, хотів бути льотчиком все своє життя. Навіть зараз на літак не можу спокійно дивитись, сльози накочуються. Може й погано, що не пішов!
Чого такий поважний гурт як «Нумер 482» пішов на Х-Фактор?
Для нас це була така трошки афера, вихід з зони комфорту. В нашому колективі з’явилась дівчина, Олександра, і вона нас постійно підбурює, що потрібно щось робити. Енерджайзер. І я проїжджав біля табору конкурсного, і вона мені каже – зайди. Я зайшов з гітарою в палатку, зіграв їм пісню, і дівчина така: «дякую, ви могли б просто імейл написати!» От так ми потрапили туди. Прийшли, насправді хвилювались, тому що – ти вже 20 років стоїш на сцені, а тут приходиш і тобі дають оцінку твоєї творчості. І нас дуже класно сприйняли і публіка, і журі, ми розширили свою аудиторію. Багато людей впізнали, що пісню «Добрий ранок, Україно» співаємо ми.
Нещодавно був концерт Тартака, 21 рік, і у нас спільна пісня – «Не забувай мене», і Тоня Матвієнко теж співає з Сашком її. І от нас знайомлять, і він такий: «то це та пісня, яку я співаю щоразу як прокидаюсь зранку десь в потязі!»
Така вислуга років – 20 на сцені. Здавалося б, можна було вже звикнути.
Коли ти виходиш, і тобі дають оцінку... Тобі ж можуть сказати «ні»! От навіщо ви вийшли на сцену?! Тому страх є. Я там трошки притрушений, якщо ви бачили. Боже, ти ведеш корпоративи на 1000 чоловік, на кілька тисяч чоловік концерти, а потім виходиш на Х-факторі, і все. Але це нам допомогло зробити такий струс.
По-різному буває. У нас була творча відпустка, ми більше ніж 5 років не займались музикою. Тоді я зрозумів, коли стояв перед сценою, що я нічого не відчуваю. І я десь прочитав, хтось великий сказав, що якщо ти не відчуваєш мандражу перед сценою, то тобі треба йти, це не твоє, щось обірвалось. Але я вибрав інший варіант, вирішив зробити паузу. І воно на краще пішло.
Чи плануються концерти ближче до прифронтових міст?
В 2014 році ми робили великий тур, 10 міст ми об’їздили. Це було потрібно тоді. Краматорськ, Слов’янськ, Маріуполь. Ми проповідували нову Україну. Підтримували населення. Зараз мені здається, що треба вийти на якийсь новий формат, але ми завжди відкриті до таких варіантів, до концертів.
А ще, хотів розказати, в цьому році ми створили команду з яхтингу! Стали яхтсменами! Ваш покірний слуга вже 5 років займається яхтингом, але підтягнув хлопців. Ми на змаганнях, тренуємось, команда так і називається, є форма своя – 482. Навіть наша Саша не витримала. 5 годин без перерви – важливий вид спорту. Тому, в цьому році в нас багато моментів таких – грали з оркестром, стали яхтсменами, були на Х-факторі. Наступного року ми зобов’язані випустити альбом. Хоча б короткий, до 10 пісень, але ми їх зробимо.
