Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

27 січня світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Він проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав, у пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни. Вперше Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту відзначили в усьому світі у 2006 р. Проте деякі країни відзначали цей день і раніше.

 

 

День пам'яті Голокосту — нагадування про всесвітню трагедію, про масове вбивство євреїв у всіх європейських державах. Протягом розвитку подій Другої світової війни посилено активізувався геноцид, в результаті якого пережили ту війну стільки ж євреїв, скільки й загинули. І Всенародний день пам'яті історичної катастрофи присвячений цій трагічній події. 27 січня вся планета сумує за загиблими та шанує живих, згадуючи про жертви Голокосту.

Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році (Постанова ВРУ від 5 липня 2011), хоч і була однією з шести країн-ініціаторів ухвалення оонівського документа. Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенцима. Тільки тут, за 70 км від Кракова, за роки війни — з 41 до 45 вбито близько 1,5 млн осіб, з яких понад 1,1 млн були євреями. На момент звільнення радянськими солдатами в концтаборі містилися 3 тис. євреїв. Саме цей табір вважається головним символом Голокосту.

Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост — систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих. 

Голокост євреїв на окупованій нацистами території СРСР відрізнявся від подібних заходів у Європі. Там євреїв заганяли в гетто, з часом могли відправити до місць масових знищень у газових камерах. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у протитанкових ямах. Їх викопали ще за радянської влади військовополонені, місцеве населення чи самі жертви. 

Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйони на території колишнього Радянського Союзу, близько 1,5 мільйони на території України.

Одразу після окупації України нацисти розгорнули широку мережу гетто (найбільшим було Львівське), а згодом почали масово розстрілювати єврейське населення. Акції зачисток уперше проводилися айнзацгрупами на території окупованої Галичини. Протягом тижня внаслідок погромів, ініційованих нацистами, у Львові загинули 6000 євреїв. Остаточне вирішення призвело до знищення євреїв Галичини у таборах і гетто Тернополя, Дрогобича, Борислава, Сколе, Стрия та ін. міст. Загалом загинуло 610 000 євреїв.

Одними з найбільших і найвідоміших були розстріли у Бабиному Яру в Києві. Масові розстріли у Бабиному Яру розпочалися відразу після вступу нацистів до столиці. Від 27 вересня відбувалися щоденні масові розстріли євреїв — військовополонених і цивільних громадян. Їх пік припадає на 29-30 вересня, тривалість — щонайменше до кінця жовтня 1941 року. За цей час загинули 33 771 осіб. До кінця вересня 1943 р. Бабин Яр продовжував залишатися місцем регулярних розстрілів і поховань.

Після зайняття Одеси румунські військові розстріляли 20 000 місцевих євреїв у відплатних акціях за вибухи. Нарпикінці грудня 1941 р. біля Богданівки Одеської (нині — Миколаївської) області румуни знищили понад 40 000 євреїв. На українських землях, що увійшли в склад Трансністрії, румунська окупаційна влада створила протягом 1941 р. власні гетто і табори праці. У них загинули євреї з Бессарабії та Буковини. Загалом на цих землях румуни знищили близько 300 000 євреїв.

Місцями найбільших масових страт євреїв в Україні стали: Бабин Яр (Київ) — понад 100 000, Богданівка Одеської області – понад 40 000, Дрогобицький Яр (Харків)  близько 20 000, Кам’янець-Подільський — 23 600, Дальник Одеської області — близько 18 000, урочище Сосонки біля Рівного — понад 17 000 жертв.

У 2020 році світ відзначає 75 річницю визволення в'язнів концентраційного табору смерті Аушвіц-Біркенау (Освенцим) силами радянської Червоної Армії (1940-1945 роки).

У День пам’яті жертв Голокосту у багатьох країнах світу відбуваються меморіальні, поминальні заходи. 16 січня 2020 року у Верховній Раді України відбулась меморіальна церемонія, присвячена Міжнародному дню пам'яті жертв Голокосту, на якій був присутній посол Ізраїлю Джоель Ліон. 

27 січня Меморіальна церемонія у пам'ять про жертви Голокосту пройде в Організації Об'єднаних Націй. У 2020 році тематичне спрямування діяльності з розповсюдження знань і збереження пам'яті про Голокост має назву 75 років після Освенцима — поширення знань і збереження пам'яті про Голокост в цілях досягнення загальної справедливості. 

У Польщі День пам’яті жертв Голокосту пройде на території колишнього концтабору Освенцим-Аушвіц.

Світова спільнота не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля щодо окремої групи людей. Майбутні покоління не повинні забувати уроків наших загальнолюдських і настільки трагічних катастроф, інакше може дуже високий ризик повторення подібних моментів у майбутньому.

У цей день, День скорботи й пам’яті, ми приєднуємося до загальної печалі й висловлюємо свої співчуття болю та втраті, ім’я якої Голокост. Будемо пам’ятати. Але нехай живе надія, що такого більше ніколи не повториться!