"Ми не встигаємо відповідати на всі дзвінки": як ветеранський простір у Львові став точкою порятунку для тисяч родин

«Рехаб» і «Будинок воїна» у Львові — це простори підтримки для ветеранів, ветеранок та їхніх родин, де поєднуються психологічна допомога, медичний супровід, юридичний захист і соціальна адаптація. Про те, як виникла ідея створення першого жіночого ветеранського простору, які запити найчастіше мають захисники та їхні родини, а також як працює комплексна система підтримки, в програмі «Простір захисту» на Армія FM розповіла психологиня, очільниця «Рехабу» та директорка «Будинку воїна» у Львові Марія Петришин.

— Пані Маріє, розкажіть, на чому була заснована ідея створення «Рехабу»?

— Сама організація була створена за запитом ветеранів. Ми почали розуміти, що у нас тривалий час тема війни сприймалася через чоловіче обличчя, хоча вже тоді було зрозуміло, що близько 20% захисників — це жінки-доброволиці. У 2014–2016 роках про жінок на війні говорили значно менше. Ми, як жіночий ветеранський рух, піднімали ці питання — форму, медичне забезпечення, реабілітацію, повернення до цивільного життя. Так і виникла потреба у просторі, який би враховував саме жіночий досвід війни.

— Ви також очолюєте «Будинок воїна» у Львові. Яке його основне спрямування?

— Це комплексна підтримка ветеранів і їхніх родин. Ми працюємо не лише з ветеранами, а й з чинними військовими, родинами зниклих безвісти та загиблих. Один із ключових напрямків — психосоціальне відновлення. Ми приділяємо велику увагу ментальному здоров’ю, супроводу та реабілітації.

— З якими запитами найчастіше звертаються до вас?

— Дуже різні запити: психологічні консультації, юридичні питання, медичний супровід. Також часто звертаються родини зниклих безвісти — їм потрібна чітка навігація, куди звертатися і як діяти. Є й запити щодо комунікації — як правильно взаємодіяти з ветеранами, їхніми родинами, як говорити про травматичний досвід.

— Як працюють ваші мобільні групи?

— Ми виїжджаємо у громади за запитом. Це мультидисциплінарні команди — психолог, юрист, менеджер. За один виїзд можемо опрацювати велику кількість звернень. Загалом уже здійснили близько 50 виїздів. Найчастіше запити стосуються юридичної та психологічної допомоги.

— Які методи терапії ви використовуєте у просторі?

— У нас працюють три психологи різних напрямків: гештальт-терапія, КПТ, арттерапія, діагностика. Це дозволяє індивідуально підходити до кожного запиту. Також проводимо групові заняття, ретрити для родин, іпотерапію, виїзди на природу, зустрічі з духовенством. Це важлива частина відновлення.

— Ви працюєте з родинами зниклих безвісти. У чому специфіка цієї допомоги?

— Це одна з найскладніших тем — невизначена втрата. Люди не мають відповіді і не знають, скільки триватиме цей стан. Тому важлива психологічна підтримка, емпатія і водночас юридичний супровід. Ми допомагаємо складати заяви, пояснюємо алгоритми дій, інколи представляємо інтереси в судах.

— Скільки людей звертається до вас?

— За рік — понад 10 000 звернень. Бувають дні, коли надходить по 30 дзвінків лише від родин зниклих безвісти.

— Ви також працюєте з молоддю. Яким чином?

— Це окремий напрямок — патріотичне виховання, діалоги між ветеранами і молоддю, просвітницькі заходи, волонтерські ініціативи. Ветерани у нас також залучені до цієї роботи — вони комунікують із цивільними та передають свій досвід.

— Що, на вашу думку, є найважливішим у роботі «Будинку воїна»?

— Емпатія і фаховість. У нас близько 80% команди — це люди, які воювали або воюють. Це створює особливу спільноту, де є довіра і взаєморозуміння.

— Як вас знайти тим, хто потребує допомоги?

— Ми працюємо у Львові: «Будинок воїна» та «Рехаб» на вул. Тараса Бобанича Хаммера, 1А. Також нас можна знайти в соцмережах — як «Будинок воїна» і «Перший жіночий ветеранський простір Рехаб». Там є всі контакти та телефони для звернення.