"Ми стерли їхній підрозділ в нуль": військовий розповів про тактику і невдачі росіян на Харківщині
15 травня стало відомо про звільнення села Одрадне на півночі Харківщини, неподалік російського кордону. Як проходила операція, яких втрат зазнав противник, що зараз відбувається на Вовчанському та Великобурлуцькому напрямках, а також яку роль у сучасній війні відіграють безпілотники й наземні роботизовані комплекси — про це в ефірі Армія FM розповів офіцер відділу комунікацій 16-го армійського корпусу на псевдо Ґанз.
— 15 травня стало відомо про звільнення Одрадного. Чи можна вже говорити, що село повністю зачищене? Чи можливо там ще залишаються окремі заблоковані групи окупантів у посадках або навколо населеного пункту?
— На сьогодні ми можемо впевнено стверджувати про те, що село Одрадне повністю звільнено. Там немає залишків. Ну, може десь хтось там заховався, але ймовірність цього мінімальна. Фактично ми оголосили про звільнення Одрадного значно пізніше. Це встановлена практика. Коли село було зачищено і навколо нього провели зачистку лісосмуг, закріпилися, тільки після цього ми вже фактично заявили про те, що село було звільнено. Я хотів би звернути увагу, що заявили ми 15-го, а зачистили село ще раніше. Але якщо ми будемо оцінювати роботу, яка була проведена навколо Одрадного, я б хотів звернути увагу, що попередньо десь місяць тому схожа операція, тільки в менших масштабах, була проведена 129-ю бригадою біля населеного пункту Амбарне. Тоді вдалося на такій ділянці фронту, значно меншій, витіснити ворога за кордон. Після цього ми уважно проаналізували ті дії, які відбулись на цій локальній ділянці фронту, після цього трошки масштабували. Перш за все — це розвідка, це планування, прогнозування можливого розвитку подій: як буде реагувати противник, що вони можуть протиставити, як вони будуть діяти. По-друге, це головне питання, яке зараз виникає на будь-якій ділянці фронту — це логістика, забезпечення своїх підрозділів усім необхідним. Наступне питання, яке нам у взаємодії з іншими підрозділами корпусу вдалося вирішити — це ізоляція району ведення бойових дій. Те, що називають «кілзона» та інші модні слова. Фактично це позбавлення можливості ворога підвозити боєприпаси, припаси, підтягувати особовий склад. У взаємодії з нашим батальйоном безпілотних систем, з безпілотниками бригади, нам вдалося вирішити цю проблему. Але головне питання, яке нам вдалося вирішити в ході бойових дій — це синхронізація дій усіх підрозділів. БпС, артилерія, авіація — всі працюють на піхоту, всі працюють на штурмовиків. Тому що головне: ви можете мати чудо-операторів, чудо-артилеристів, але поки туди не зайшов піхотинець, поки туди не зайшов штурмовик — це не наша територія. Вважаю, що нам вдалося це зробити. Нам вдалося синхронізувати, створити єдиний командний центр, який аналізував дії, чесно визнавав помилки, виправляв їх і коригував план дій залежно від обстановки. Ще був один фактор, який ми не можемо підтвердити чи спростувати. Але, як кажуть обізнані люди, командування 83-го мотострілецького полку на чолі з їхнім командиром Денисом Чекуновим на прізвисько «Амур» виявилося такими справжніми чоловіками з залізними нервами. Вони майже 10 днів обманювали своє керівництво, не розповідали про дійсний стан справ на ділянці фронту. І дякую їм за ту допомогу, яку вони надали нашим підрозділам у звільненні української території.
— Тобто всі працювали як єдине ціле: штурмові підрозділи, артилерія, оператори БпЛА. Якщо можна поділитися, яка кількість особового складу ворога і, можливо, техніки була знищена під час звільнення Одрадного?
— Нами документально, візуально підтверджено знищення 59 окупантів. Це те, що офіційно підтверджено, кого ми знайшли. Насправді втрати в них значно більші. Це і трьохсоті — у них було порядку до 60 чоловік. Але слід визнати ще й такий момент, як велика кількість «п’ятисотих». Це ті, які відмовлялись виконувати бойові завдання. Командування мотострілецького полку хаотично намагалось виправити ситуацію. Вони зішкрібали всіх, кого можливо: тиловиків, артилеристів, зенітників, писарів, кухарів. Намагалися формувати з них штурмові загони й кидали вперед. Ті, які були розумніші, «п’ятисотили» ще в районі збору — тікали, розбігались. Тих, хто виходив, знищували, тому що рівень підготовки їх був дуже низький. Це призвело до того, що на сьогодні цей підрозділ виведений аж під москву. Як то кажуть — стерся фактично в нуль. Там заводять новий підрозділ.
— Чи можна сказати, що звільнення Одрадного — це приклад того, як українська армія нав’язує ворогу власний темп і поступово виснажує його навіть на складних напрямках?
— Ми можемо казати, що коли ми підготували операцію, коли прорахували дії противника, коли приховано змогли підготувати сили та засоби й координували всі дії — ми можемо нав’язати ворогу свої правила гри. Але, на жаль, зараз ми можемо це робити локально, на певних ділянках фронту. Тому що є певні проблеми. Перш за все — це забезпечення людьми, забезпечення особовим складом.
— Наскільки зараз критично важливе поповнення особового складу для продовження таких операцій?
— Поповнення особовим складом важливе завжди, незалежно від проведення операцій. Нам потрібні люди, нам потрібні фахівці, нам потрібні спеціалісти, щоб ми могли проводити ротації, щоб ми могли давати час тим, хто тільки прийшов до війська, підготуватись, опанувати справу. Тому що зараз дуже змінились правила гри, дуже змінились правила війни. Відбувається жорстка спеціалізація по напрямках. І тому нові люди, свіжі люди, які будуть приходити, нам дуже важливі.
— Якою зараз є загальна оперативна ситуація у зоні відповідальності 16-го армійського корпусу?
— Давайте умовно розділимо нашу зону на два напрямки: Вовчанський і Великобурлуцький. По Великобурлуцькому ми вже більш-менш визначились, хоча там є певна активність ворога на північ від Куп’янська. Вони намагаються захистити свої логістичні шляхи, переправи в районі Дворічної, і намагаються відтиснути наші війська від своїх логістичних ліній. Але це в них не виходить. Там є певна напруга, вони проводять штурмові дії — не дуже інтенсивні, але видно накопичення особового складу і, можливо, там буде активізація. Якщо казати про Вовчанський напрямок, то тут ситуація інша. Ворог у цьому році змінив вектор головних зусиль і зараз намагається реалізувати ідею створення буферної зони вздовж кордону. Ми спостерігаємо зростання інтенсивності штурмових дій противника. Це правий берег річки Вовча, від Вовчанська вправо. Вони провели організаційно-штатні заходи. Переназвали своє угруповання: раніше воно було «Харків», тепер стало «Вовчанськ». Це не призвело до збільшення особового складу чи техніки. Це просто кулуарні офісні ігри. Зараз вони намагаються показати результат. Збільшилась кількість штурмових дій, вони намагаються просочуватися через кордон. Пішла так звана «зеленка», і зараз вони малими піхотними групами по один-два чоловіки намагаються прощупати ті ділянки, де можна пройти. Фактично це загони самогубців. Командири дають їм телефон із точками, вони йдуть і дивляться: пройшли — добре, не пройшли — значить, ні. Там спостерігається певна активність. Але перш за все — медійна. Через день вони оголошують про захоплення того чи іншого населеного пункту. Насправді ситуація там не змінюється. Вони намагаються пройти, гинуть. Окремі можуть десь у лісі закріпитися, але потім ми проводимо ударно-штурмові дії, виявляємо тих, хто просочився, і знищуємо або беремо в полон.
— Часто зараз звучить поняття «кілзона». Якою є глибина ураження ворога на вашій ділянці фронту?
— Так, ми можемо сказати, що кілзону можемо гарантувати десь на 20 кілометрів. Це те, де працюють наші FPV-дрони. Але треба розуміти, що крім корпусних сил є придані підрозділи. Якщо дивитися на Білгородську область, то зараз кілзона там виросла на 80–100 кілометрів від державного кордону. Розвиток middle strike дозволяє вражати позиції ворога в глибині. Вони змушені відводити свої тили ще далі. Якщо раніше це було 20 кілометрів, після яких починались тилові бази й штаби, то зараз вони відтягують їх значно далі.
— Наскільки активно використовуються наземні роботизовані комплекси і для яких задач вони найефективніші?
— НРК зараз — це фактично єдиний спосіб прорвати або перервати цю кілзону, не ризикуючи людьми. За минулий місяць наші НРК у зоні відповідальності корпусу здійснили 424 логістичні місії. Вони проїхали 8618 кілометрів і перевезли 74 тонни 570 кілограмів різноманітних вантажів. Це боєприпаси, харчування. За минулий місяць змогли евакуювати понад 10 поранених. До речі, сьогодні наша 57-ма бригада зробила дуже цікавий пост і ролик. Вони за допомогою НРК евакуювали із зони бойових дій двох цивільних — 85-річну паралізовану жінку та її 50-річного сина. Вони залишались у зоні бойових дій, звернулись по допомогу, і за допомогою НРК наші захисники змогли вивезти їх цілими та неушкодженими. Коли ми кажемо про НРК — це зараз на передньому краї майже все. Вся логістика переходить на них.
— Якщо дедалі більше людей приходять до війська через рекрутинг і можуть обрати підрозділ та командира, наскільки це змінює якість поповнення армії?
— Це змінює якість поповнення армії кардинально. Тому що людина свідомо вибирає підрозділ, вибирає командира, вибирає те, чим хоче займатися, до чого має хист, до чого є бажання навчитись, або щось уже вміє. Це приходить мотивована людина, яку не треба змушувати. Її треба просто навчити, спрямувати енергію в потрібне русло і отримати підготовленого, готового фахівця, якого можна буде використовувати максимально ефективно.
— Дякую вам за розмову.
— Дякую, що запросили. Дякую всім, хто долучився до нашої бесіди. Запрошую всіх долучитися до наших сторінок у соцмережах. Шукайте 16-й армійський корпус в усіх соціальних мережах, підтримуйте, лайкайте, поширюйте, спілкуйтесь. У нас цікаво. Якщо ви хочете знати, що відбувається на Харківському напрямку — приєднуйтесь до нас. Ви отримуватимете найповнішу інформацію безпосередньо з місця, де відбуваються всі події.