Начальник спецпризначенців ВСП: тут і солдат, і командир частини виконують однакові функції

Начальник спецпризначенців ВСП: тут і солдат, і командир частини виконують однакові функції

Під час виїзного ефіру Армія FM начальник Центру спеціального призначення протидії диверсіям та терористичним актам ВСП Богдан Столярчук розповів, які додаткові повноваження отримає центр з ухваленням закону про військову поліцію та чому 80% особового складу центру становлять офіцери.

 

 

 

 

Ірина Сампан: У свідомості багатьох військова служба правопорядку — це такий собі каральний меч для порушників дисципліни. А що у ВСП є спецназ, взагалі мало хто знає. Тож як би Ви охарактеризували свій підрозділ?

Богдан Столярчук: Якщо щось трапляється, всі ми біжимо до правоохоронних органів. ВСП — це спеціальний правоохоронний орган у складі Збройних Сил України. І його завдання не тільки виявляти злочини і карати порушників, а й захищати військовослужбовців, їхні  родини, а також військове майно та об’єкти. Центр спецпризначення належить до складу бойових армійських частин, хоча і входить у структуру ВСП. Ми отримали від керівництва карт-бланш для підготовки підрозділів до бойового застосування, тож маємо непогані показники в бойовій підготовці і ділимося своїм досвідом з іншими.

Ірина Сампан: До яких завдань готують підрозділи спецпризначення ВСП?

Богдан Столярчук: Сподіваюсь, ухвалять закон, і ми станемо військовою поліцією. І як поліція захищає громадянина, нашим головним завданням буде — безпека і захист військовослужбовця. Адже патрулювання – це десь одна десята частка роботи, яку здійснює ВСП. Тож серед основних завдань центру: участь у проведенні антитерористичних операцій на військових об’єктах та участь у виконанні заходів антитерористичного забезпечення об’єктів Міноборони України (як в зоні ООС, так і в тилу).

Ірина Сампан: Розкажіть, будь ласка, навіщо здійснюється десантна, альпіністська та водолазна підготовка особового складу Центру?

Богдан Столярчук: Парашутно-десантна підготовка — основний елемент психологічного гарту для підрозділів спецпризначення. Адже під час стрибків можна побачити, як діють молоді офіцери в стресових ситуаціях. Щодо бойового застосування, особовий склад не десантувався. Ми повітрям доправляли вантажі, щоб забезпечити армійців всім необхідним. Нині ми єдина військова частина, озброєна парашутними системами «Статус». Тільки на останніх зборах кожен армієць із парашутної команди здійснив від 40 до 60 стрибків. Ми сподіваємось отримати на озброєння нові вітчизняні парашутні системи, за допомогою яких можна здійснювати десантування з висот понад 3000 метрів і приземлення на обмеженій ділянці місцевості. Тобто особовий склад зможе десантуватися з боєприпасами і допомогти військовому об’єкту тримати оборону. Щодо водолазної підготовки, у нас немає окремого водолазного підрозділу з необхідним обладнанням. Є кілька військовослужбовців, які проходять відповідний тренінг із виконання завдань під водою. От, наприклад, швартується під час спільного навчання корабель іншої держави в нашому порту. Військова поліція приймає його під охорону. Вони зобов’язані оглянути судно зовні. Саме для цього військовослужбовці проходять таку підготовку. Командиру краще мати все своє.

Ірина Сампан: Ви казали, що підполковники вашого підрозділу не сидять у штабах. Які ж завдання вони виконують?

Богдан Столярчук: Якщо підполковник — командир підрозділу, де всі офіцери, то він виконує всі завдання разом із групою і має тримати себе у формі. Все по принципу «роби, як я». Тому тут від солдата до командира частини всі виконують однакові функції. Сьогодні командир частини — це командир, а завтра він в бойовій ситуації — підлеглий, а боєць може бути командиром підрозділу.  Тому будуються службові відносини найперше на довірі.

Ірина Сампан: Підрозділи ВСП долучалися до оборони військового складу в Артемівську у 2014 році. Але в більшості журналістських матеріалів згадуються спецпризначенці 3-го полку і лише мимохідь ВСП. Розкажіть про ті події.

Богдан Столярчук: На той час очолював підрозділ полковник Борисовський. Центр як бойова частина під його началом у 2016 році отримав Бойовий прапор. Ми тісно спілкуємось із командуванням Сил спеціальних операцій, виконували завдання разом. І коли висвітлюються здебільшого ССО – це правильно. Вони виконують завдання за призначенням. А те, що Військова служба правопорядку побіжно згадується, ми це нормально сприймаємо, адже ставлення до ВСП буває упереджене. Щодо Артемівська, виконання трьома групами (дві було з Центру, одна із — полку) завдання як одним підрозділом дало змогу здобути перші на той час докази втручання Росії і перебування її підрозділів на цій війні.

Ірина Сампан: Які у вас з’являться додаткові повноваження з ухваленням закону про військову поліцію?

Богдан Столярчук: У нас створений комітет, який займається законодавчими аспектами, щоб ми йшли в ногу з країнами НАТО. Допомагають дуже іноземні партнери.  25-й навчальний центр вже працює за натівськими стандартами. Щодо нас, то Головним управлінням визначено головним напрямом роботи - проведення поліцейських операцій. І не лише як підрозділів спецпризначення для забезпечення охорони і оборони, а й ведення поліцейських операцій. Наприклад, ми відпрацьовуємо затримання осіб, які пересуваються на різних видах транспорту, перебувають у будівлях. Тобто готуємося бути сумісними з такими підрозділами військової поліції інших держав. З нами працюють литовські, польські інструктори. Зараз одна з груп перебуває на курсах виживання під керівництвом литовських інструкторів на Львівщині. Багато підрозділів Збройних Сил України нині готуються до сертифікації на  сумісність з іноземними підрозділами. В структурі ВСП взводи військової поліції пройшли оцінювання, в наступному році — рота, щоб вона могла бути задіяна під час операцій за кордоном. Але основне не те, що ми будемо виконувати завдання десь за кордоном, а що під час виконання цих завдань підрозділи підвищують свою боєготовність, навченість особового складу.