Нашими основними партнерами є США, Туреччина і в перспективі Великобританія, — Микола Бєлєсков
Як досягти безпеки Чорноморського регіону, які виклики та загрози стоять перед Україною та на чию підтримку варто розраховувати нашій державі, в етері передачі «Мілітарі навігатор» розповів головний консультант відділу воєнної політики Національного інституту стратегічних досліджень Микола Белєсков.
Ірина Зінчук: Неодноразово лунали повідомлення, що Росія нарощує свій стратегічний потенціал та озброєння у Чорноморському басейні. Чому Росії так важливо домінувати у Чорноморському регіоні?
Микола Белєсков: Розташування окупованого Кримського півострова дає значні переваги для створення відповідного угруповання, адже решта Південного військового округу РФ, за яким закріплений тимчасово анексований Крим, перебуває далі на Сході. Фактично Крим — це передовий форпост, який дозволяє Росії винести оборону далі на захід. І у випадку локальних конфліктів на свою користь вирішувати кризові ситуації, які часто сама провокує, до того моменту, коли США чи НАТО почнуть створювати свої угруповання. Якщо подивитися, як розвиваються угруповання в інших регіонах, зокрема Калінінграді, про які більше говорять через інтереси країн Балтії, Польщі, то зрозуміло, що акцент був на Крим в останні роки.
Ірина Зінчук: На Вашу думку, чиєю підтримкою щодо розвитку військово-промислового комплексу може заручитися Україна — лише Туреччини, чи можна говорити й про інші країни?
Микола Белєсков: Останні пів року, звісно, домінує турецька тематика, але нині наш головний партнер — це США, якщо ми говоримо про нарощування спроможностей. Український флот вже поповнили два катери класу «Айленд», ще три на підході. Ми маємо домовленості з Великобританією, принаймні є розуміння, хто платитиме, у разі чого, за ракетні катери. З Туреччиною зараз основна інтрига: хто платитиме за корвети, адже це дороге задоволення. Отже, нашими основними партнерами в військовій сфері є США, Туреччина і в перспективі Великобританія. Якщо говорити про політичну складову, окрім цих країн, це ще й Румунія.
Ірина Зінчук: Чи має Туреччина потенціал для лідерства у Чорноморському регіоні?
Микола Белєсков: Звісно, говорячи про противагу Російській Федерації, всі відразу згадують Туреччину. Враховуючи кількість кораблів, фрегатів, корветів, підводних човнів, турецький флот чисельніший за Чорноморський флот РФ. Але потрібно брати до уваги потенціал. Щоб ефективно протидіяти Росії, важлива не лише кількість кораблів, але й системи, які можуть завдавати наземних ударів. У цьому турецький флот поступається американському. І тут питання стратегічної складової, оскільки флот Туреччини сконцентрований в Егейському та Середземному морях. В Туреччини є потенціал, але політично і стратегічно його менше застосовують. Румунія й Україна ж говорять, що для врівноваження російського впливу повинні бути позарегіональні актори.
Ірина Зінчук: Як саме забезпечуються рівень безпеки в Чорноморському регіоні?
Микола Белєсков: В умовах російської загрози іншого шляху, крім розвитку наших спроможностей, немає. Важливим є те, що ми отримуємо від США допомогу. Наприклад, катери класу «Айленд» не мають ударного потенціалу, але вони дозволяють хоча б бути присутніми якомога далі від берега - там, де є наш інтерес. Флот у порівнянні з авіацією дуже дорогий, тому потрібно розвивати платформи, які мають відповідний потенціал виявляти та вражати супротивника. Якщо буквально два роки тому ми мали лише стратегію розвитку ВМС, то зараз втілюється в життя певний перелік завдань. Ми будемо відтворювати, звичайно в менших масштабах, подібне до того, що робить Росія. Створюватимемо зони заборони обмеження доступу, в першу чергу за допомогою ракетних комплексів, щоб росіяни не почувалися вільно в Чорноморському басейні. Вже покроково убезпечили прибережну смугу та йдемо далі, розвиваючи потенціал.
Ірина Зінчук: Чи бачите Ви можливість створення постійного механізму спостереження за ситуацією в Чорному морі і спільних дій України та Грузії?
Микола Белєсков: Основне завдання — створення власної національної системи. В нас є певні напрацювання, але ще багато треба зробити. З Грузією потрібно розвивати співпрацю, але її потенціал доволі обмежений. Румунія в цьому сенсі перспективніша, адже має систему, що виходить на сектори, які цікаві нам. Тому потрібно поглиблювати взаємодію з такими країнами, як Румунія, США, Великобританія, які намагаються тримати присутність у Чорному морі, збирати розвідувальні дані. Варто згадати, що до навчань «Об'єднані зусилля» долучилася розвідувальна авіація країн-членів НАТО, відпрацювавши завдання видачі цілевказань для українських систем. Це дуже важливий момент.
Ірина Зінчук: Точилися розмови про те, що британці в Очакові будуватимуть військову базу. Що відомо про цей проєкт?
Микола Белєсков: Так, вони готові профінансувати створення військово-морських баз. Це питання для нас гостре, адже ми втратили основні пункти базування в Криму, а база в Одесі не відповідає потребам, особливо якщо ми будемо розширюватися. Були заяви командувача ВМС контрадмірала Неїжпапи, що основна база буде в Очакові. Американці вже створили там операційний центр, модернізували один із пірсів. До того ж Очаків неподалік від окупованого Криму. Думаю, це теж брали до уваги. Але де б ми не обрали місце базування, завжди будуть ризики через географічне розташування Криму.
Ірина Зінчук: Які сценарії розвитку подій можливі в Чорноморському регіоні?
Микола Белєсков: Найбільш апокаліптичний — блокада портів, через які переважно здійснюється наш експорт. Частина акваторії Чорного моря, через яку проходять основні вантажі, доволі невелика, вона пролягає між островом Зміїним і вкраденими РФ нафтогазовими платформами. Це основний ризик. Також обговорюється сценарій мінування, і тут постає питання протимінної боротьби. Це якщо розглядати військові моменти, пов'язані з безпекою. А є й гібридні. Наприклад, ситуація з водою в Криму досить складна. І тут видно, що півострів не може існувати без України. З огляду на те, що нам важко відповідати на російські дії в морській акваторії, можна уявити таку ситуацію, що Росія починає певні недружні дії, втручається в морську торгівлю і натякає, що може розв'язати цю проблему, якщо піде вода в Крим. Як засвідчили події 2018 року, нам важко відповідати на ескалацію.
Ірина Зінчук: Яким повинен бути український флот, щоб надійно захистити Україну з моря?
Микола Белєсков: Щонайменше повинні бути до 5 дивізіонів наземних ракетних систем, катери класу «Айленд» і «Марk VI». Вони зможуть діяти під прикриттям наземних протиракетних комплексів і систем ППО. Якщо вийдемо на такий рівень у 2025-2026 році, то це буде чудово. Також чудово, якщо будуть реалізовані попередні домовленості з Великобританією. Це збільшуватиме наші можливості. А якщо на той час матимемо стрімке економічне зростання і зможемо створювати корвети, це буде ще краще. Але все ж найважливіший мінімум — до 5 дивізіонів протикорабельних ракетних комплексів «Нептун», які захищатимуть наші інтереси на морі.
