Незабаром вийде мій посібник по роботі з травмованими військовими, – адаптивний спортсмен Володимир Моісей

«У 2023 році на змаганнях Arnold Strongman Classic у Коламбусі я підняв 260 кг і встановив світовий рекорд. Коли я це зробив, то багато американців підіймали наш прапор і кричали: «Слава Україні». Про це, а також про реабілітацію, світовий рекорд, життя в окупації та допомогу ветеранам на Армія FM розповів Володимир Моісей, адаптивний атлет, світовий рекордсмен і людина, яка займається реабілітацією наших військових.
Володимир Моісей в 2019 році потрапив у ДТП і втратив руку, він детально розповів про свою реабілітацію після травми.
– Моє життя розділилось на до і після. Мені дуже допомогла моя донька справитись з цією ситуацією. Я сказав доньці Кароліні, що маю її виростити, видати заміж і це дало мені стимул. В цей момент я перестав себе жаліти, а знайшов відповідь на питання: «Для чого жити?». Люди після важких травм або поранень, мають з цим жити і з часом, вони можуть стати кращими та сильнішими, ніж були до того. І дуже важливо, щоб поруч з такою людиною поруч хтось був, хто зможе підтримати.
Володимир розповів, як він спілкується з українськими військовими, які отримали важкі поранення.
– Коли ти перший раз заходиш у реабілітаційний центр, ти бачиш хлопців з різними враженнями. Хтось має якусь певну внутрішню силу, але ми знаємо, що це такий дуже маленький на сьогодні відсоток. Хтось не знає, як йому жити далі, десь, можливо, якісь труднощі в родині, і різні-різні моменти, таких, на жаль, більшість. І на певному етапі треба з ними поряд просто побути, поговорити, можливо, дати якийсь фідбек в контексті того, що я можу сьогодні для нього зробити, або що я б міг би робити на певному етапі. Пізніше, через декілька місяців, я вже пропоную їм тренування. Хлопці починають тренуватися, ми починаємо тренуватися в реабілітаційному центрі, виїжджати в спортзали, робити забіги. Зараз ми готуємося до класних змагань, які відбудуться 15 лютого. І це все допомагає інтегрувати цей бойовий, складний, важкий досвід в цивільне життя і в цілому бути щасливішими. Деякі хлопці говорять, що зараз живуть щасливіше, ніж колись.
Адаптивний атлет розповів про змагання, які пройдуть 15 лютого.
– У нас будуть дуже круті змагання в Києві зі спортклубом «Спарта», UPC (Ukrainian Powerlifting Committee). В столиці вже змінюють правила, адаптують їх під людей різних можливостей. Ми сьогодні знаємо, що правильно говорити: «люди з інвалідністю», але мені дуже подобається, як в Європі, в США вже трішечки говорять по-новому, там кажуть: «люди з різними можливостями». І мені дуже подобається в цьому аспекті, що умовно навіть на цих змаганнях кожна людина може зробити якусь вправу на певних своїх можливостях. Тобто, не відкинути її, а адаптувати під свій рух, під свою амплітуду, під свої ноги, руки, тобто, що у кого залишилось, і зробити дійсно якісно і з гідністю. Якщо хтось хоче взяти участь у цих змаганнях, то можуть написати мені у соцмережах, я завжди відповідаю на повідомлення.
Володимир Моісей розповів про світовий рекорд, який він встановив.
– На певному етапі я почав підіймати штангу, це ще було до повномасштабного вторгнення. І через деякий час я почав придумувати цю цікаву лямку, яку сьогодні я запатентував, і вона мені почала допомагати. Одна рука у мене працює, а замість другої - лямка, яка перекидається через плечі й таким чином я підіймаю штангу в звичній манері. Це допомагало мені реабілітуватися і тримати моє тіло в гарній формі. І я тоді почав тренуватися, я дійшов до певних можливостей, там, 250 кілограмів. Я пам'ятаю, що виступив на Книзі рекордів Гіннесса у нас в Україні, потім я виступив на національних рекордах, потім в Європі, де я зміг виступати і показувати, що людина з інвалідністю може носити, тягати щось велике, важке, зі звичайними атлетами. І у 2023 році на змаганнях Arnold Strongman Classic у Коламбусі я підняв 260 кг і встановив світовий рекорд. Коли я це зробив, то багато американців підіймали наш прапор і кричали: «Слава Україні». Через декілька днів я від’їхав понад на 100 км від місця проведення змагань, але люди бачили мене в супермаркеті й кричали: «Слава Україні».
Володимир розповів, як він з родиною півтора місяця жив у тимчасово окупованому Бердянську.
– В день коли почалось повномасштабне вторгнення, я був у Києві. Але моя дружина донька та діти, мої вихованці, залишились в Бердянську. У нашому будинку сімейного типу було 15 людей. До кінця дня я доїхав до Бердянська, а через день чи два почалась окупація, в місто заїхали російські військові. Ми думали, що вони заїдуть і виїдуть, але, на жаль, вони залишились. До нас у місто приїхало багато людей з Маріуполя. Ми віддали свій будинок одній родині, а самі переїхали в маленький. Ми приймали жінок, дітей, людей похилого віку. У нашому офісі, де ми вчили дітей, ми годували по 100 людей за день. Коли в місті закінчився хліб, ми відправили декількох людей в Токмак по дріжджі, але окупанти їх розстріляли. Був момент, коли вони мене схопили і теж хотіли розстріляти, проте через певний час вони мене відпустили. Я про цю ситуацію розповів своїй родині, коли ми вже виїхали з Бердянська. Я хотів повернутися у місто, щоб продовжувати допомагати людям, але зрозумів, що це дорога в один кінець.
Володимир Моісей розповів, як допомагає українським ветеранам з реабілітацією.
– У нас почались курси для психологів, для реабілітологів, тобто для різних людей, які в цілому дотичні до роботи безпосередньо з військовими на різних рівнях. Також моя лямка, яку я вже запатентував, допомагає відновлюватись іншим. Вже понад 20 людей тренуються з нею, деякі хлопці встановлюють свої рекорди і кажуть, що перевершать моє досягнення. Незабаром вийде мій посібник по роботі з травмованими. Я розробив програму, яку ми будемо надавати різним організаціям та державним установам. Ми працюємо разом з активними парками й робимо багато всього, щоб наші хлопці відновлювались.