Оператор НРК 5-ї штурмової: "Ми на крок попереду ворога у війні роботів"

Оператор наземних роботизованих комплексів (НРК) 5-ї окремої штурмової бригади на позивний Абрамс в ефірі Армія FM розповів, як у 19 років добровільно долучився до війська, чому саме колектив утримує військових від необдуманих рішень, як наземні роботи евакуюють поранених, доставляють боєприпаси й навіть піцу на позиції, а також пояснив, чому вважає, що Україна випереджає росіян у застосуванні НРК.

— Розкажіть, як і коли ви долучилися до війська? Що вас спонукало це зробити? Адже знаю, що вам зараз лише 23 роки.

— Розповім коротеньку історію, як я став до лав 5-ї окремої штурмової бригади. Це був 2022 рік, початок повномасштабної війни. Тоді це був ще навіть не бригада, а 5-й окремий штурмовий полк. До цього я чотири роки навчався в Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна. Закінчив його, але не планував бути військовим у майбутньому. Проте з початком повномасштабної війни одразу прийняв рішення і вже в березні вступив до лав 5-го окремого штурмового полку. Спочатку став водієм. Через місяць-два ми вже зайшли в сектор. Був водієм ГАЗ-66 на Бахмутському напрямку, возив піхоту. Потім перевівся на М113. До лав 5-ї окремої штурмової бригади я вступив у 19 років за власним бажанням. Зараз мені 23 роки. Нині я оператор наземних дронів і дуже пишаюся цією роботою, тому що вона зараз є однією з найважливіших на війні. НРК та дрони сьогодні — це одна з головних специфік війни. Вона дуже сильно змінилася порівняно з 2022, 2023 чи навіть початком 2025 року. Зараз значно більше FPV-дронів і різних засобів ураження. Ми виконуємо роботу наземними роботами на різних напрямках.

— Ви дуже заряджений позитивом доброволець. Самостійно прийняли рішення залишитися у війську. Як ви вважаєте, що потрібно змінити людям у своєму світогляді, щоб вони також стали до лав війська?

— Я вважаю, що людині насамперед потрібно переглянути свій світогляд, подивитися, що відбувається навколо. Ми бачимо, що ситуація в країні зараз непроста. І розуміємо, що надія є тільки на нас. Якщо всі візьмемо себе в руки й станемо до лав будь-якої бригади... Звичайно, ми хотіли б бачити добровольців саме в нашій бригаді, але якщо всі разом об'єднаємося, як це було на початку повномасштабного вторгнення і як це є зараз, то я вважаю, що дуже багато зміниться. І найголовніше — для того, щоб піти до війська, потрібен хороший колектив. Такий, у якому тобі захочеться служити. Думаєте, за чотири роки боротьби на фронті в мене не було думок про СЗЧ? Звичайно, були. Але в колективі таких сильних і дружніх побратимів я просто не мав права піти чи покинути їх. Звичайно, як і кожна людина, я переживаю перед виходом на позиції. Але з такими побратимами, як у 5-й штурмовій, мені абсолютно не страшно. Я потрапив у дуже гарний підрозділ і пишаюся тим, що перебуваю тут та виконую дуже корисну роботу.

— З якими наземними роботизованими комплексами ви працюєте? У чому їхні переваги? Яка зараз ваша місія як оператора?

— За останній рік НРК дуже сильно модернізувалися. Ми працюємо з такими роботами, як «Рись Про», «Змій», «Терміт», «Гном». Вони різного розміру і можуть працювати на різних дистанціях. Кожен має свою специфіку. Є колесна техніка, є гусенична. Все залежить від погодних умов. Наприклад, узимку краще працювала гусенична техніка. Зараз більше використовуємо колесну. Але через те, що працюємо безпосередньо на передньому краї, часто пробиваються колеса через уламки. Тоді гусенична техніка має перевагу. Неодноразово були випадки евакуації поранених на Гуляйпільському напрямку. Евакуйовували трьохсотих. Бувало, що на колесній техніці пробивали колесо, хлопці виїжджали його міняти, а це втрата часу. Тому, мабуть, нам більше подобаються гусеничні «Терміти».

— Основна місія — це евакуація? Чи ще й доставка боєкомплекту?

— Зараз практично вся логістика стоїть на НРК і Heavy Shot, тому що автомобілям і людям заходити дуже небезпечно. Тому ми використовуємо НРК для доставки води, їжі, провізії, боєкомплектів — усього, що потрібно хлопцям. Навіть бувало таке, що ми передавали хлопцям піцу, якщо вони довго перебували на позиціях.

— Як росіяни використовують НРК? Наскільки вони розвинуті в цьому напрямку порівняно з нами?

— На мою думку, ми на крок попереду. Ми бережемо людей. Для нас найголовніше — життя особового складу. Для них головне — захопити більше нашої землі. Ми більше використовуємо НРК для логістики та ураження. Була така ситуація приблизно чотири місяці тому. Була дуже погана погода, сильний туман, і наші «Мавіки» не могли працювати та коригувати дії піхоти. Тоді ми висунули НРК, і я особисто коригував вогонь нашої піхоти по ворогу. Це була дуже складна й цікава місія.

— Наскільки складно навчитися бути оператором НРК?

— Найголовніше — бажання. Якщо є бажання, то буде й робота. Навчитися цьому неважко. У нас працюють люди різного віку: є ті, кому 50 років, є такі, як я — 23 роки, є 35-річні. Кожен знаходить свою спеціалізацію. Є оператори, є інженери, які створюють, ремонтують, програмують НРК. Це глибокий процес, але якщо зануритися, то нічого надто складного немає. Як у PlayStation грати: сидиш із джойстиком, керуєш і при цьому розумієш, наскільки важливу роботу виконуєш. Чесно кажучи, іноді аж мурашки по тілу, коли бачиш, які місії виконують наші роботи.

— Як долучитися до 5-ї окремої штурмової бригади?

— Зараз практично в кожному місті є рекрутингові центри, куди можна звернутися. За останні два роки до нас повернулося дуже багато хлопців із СЗЧ. Вони зараз виконують різні завдання, отримують нагороди і не шкодують, що повернулися до служби. Я вважаю, що наша бригада — одна з найкращих в Україні. Тож долучайтеся.

Також Абрамс розповів про ставлення військових 5-ї ОШБр до нових контрактів із визначеним терміном служби та гарантованою відстрочкою після їх завершення.