Підготовка до Різдва
Християни східного обряду (греко-католики та частина православних) святкують Різдво за юліанським календарем. Тому свята тривають з 6 по 19 січня.
Наші предки з найдавніших часів і до початку ХХ сторіччя прикрашали свої оселі до різдвяно-новорічних свят дуже оригінально. Отже, на покуті (домашньому вівтарі) сільської хати серед традиційних різдвяних атрибутів українців повинні бути:
Розквітлі гілочки вишні або яблуні — на початку грудня обрізали з дерева вишні кілька невеликих гілок, заносили до хати й ставили у посудину з водою біля вікна.
Дідух (сніп-рай, король) — конусоподібний сніп із пшеничного колосся або соломи, прикрашений сухими квітами, стрічками, що в’язався, як правило, з трьох оберемків. в деяких місцевостях Дідуха на покуті обв’язували чоловічим тканим поясом або вдягали в чоловічу вишиванку і шапку (традиційну "козацьку") та перев’язували вишитим рушником-божником.
Горщик з кутею та глечик з узваром. А також "домашні" ковбаси та страви зі свинини, адже до Різдва українці обов’язково різали свиню. Існує народна приказка: "Різдво без ковбас — як Великдень без крашанок".
Обрядовий хліб ("карачун") теж клали на покуті на горщик з кутею.
Вишита хустка під обрядовою хлібиною або на ній. Хуста (не плутати з жіночою хусткою) — вишите квадратне чи прямокутне полотно розміром 50 на 70 см — це винятково обрядовий атрибут, однією з основних "функцій" якого є завжди "супроводжувати" хліб.
Ложки для душ померлих.
Дванадцять дерев’яних полін, які необхідні були для приготування різдвяної вечері з дванадцяти страв, а за часів язичництва, очевидно, для розпалення громадою обрядового нічного багаття. А от лави для сидіння накривали сіном, килимами або рушниками.
В українських традиціях Початок свята — це здобування нового вогню, який запалюють на припічку 12-ма полінами, що їх заготовляли 12 днів, для 12 різних страв, які приготують на Святу вечерю. Започатковує Різдвяні свята дідух — символ-знак, який вноситься до хати на Святий вечір, є сигналом про початок святвечірньої обрядовості.
Свята вечеря — центральна традиція у святвечір. Цього дня господині зазвичай готують дванадцять різних страв, головною з яких є кутя. За традицією під час Святої вечері на покутті стоїть дідух — останній обжинковий сніп, у склад якого входять: овес, жито, пшениця, льон. Дідух знаходиться у хаті протягом тижня: його присутність приносить в родину гарний настрій, затишок і святковість. Свята вечеря розпочинається молитвою. На столі запалюють різдвяну свічку — пам'ять про душі предків. Якщо в хаті хтось помер, то і для нього кладуть ложку. За святковий стіл засідає вся сім'я, у тому числі немовлята. Господар благословить вечерю: пробує кутю, хрестить і підкидає до стелі. Якщо прилипає хоч трішки — на врожайний рік. Спочатку їдять кутю, а потім і решту страв. А повечерявши, колядують. Різдвяні колядницькі ватаги споряджали переважно хлопці. Під час колядування колядники хвалили господаря, господиню, їх дітей і бажали, щоб хата була багатою. Вважалося, що чим більше колядників відвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік. Атрибути колядників — восьмикутна зірка на жердині, дзвіночки та ряджені, а також веселі колядки, які виконують колядники разом із господарями.
Свято наближається! Святкуймо його разом! Щасливого Різдва!
