Вранці 27 вересня Вірменія повідомила, що Азербайджан завдав ракетних ударів по населених пунктах Нагірного Карабаху. Водночас в Азербайджані заявили, що саме Вірменія почала бойові дії. У відповідь війська Азербайджану розпочали контрнаступ по всій лінії фронту в Нагірному Карабасі.
Як нова війна вплине на ситуацію в регіоні розповість в програмі Міжнародний огляд наш постійний гість Координатор напряму міжнародної політики в Центрі політичних студій Доктрина Денис Москалик.
Андрій Давидов: В чому причина конфлікту? З чого все починалось?
Денис Москалик: Конфлікт між Вірменіє та Азербайджаном бере початок з XX століття. Після розпаду Російської імперії, почалась боротьба народів Закавказзя за території. Оскільки не існувало жодного етнічного кордону, який би влаштовував одну зі сторін. Сам конфлікт носив у собі надзвичайно тяжкий характер через значне перемішування населення. Відповідно у 1918 році розпочались перші зіткнення між вірменами та азербайджанцями. Після окупації російськими більшовиками Вірменії та Азербайджану, конфлікт у СРСР перебував у замороженому стані. А вже під час Перебудови конфлікт повернувся до активної фази. З цього моменту починається активне збройне протистояння. Певною мірою, до конфлікту долучився Комітет державної безпеки. Який намагався вплинути на процеси, задля збереження радянського впливу в регіоні. Натомість радянські війська то підтримували вірмен, то азербайджанців. Коли Вірменія та Азербайджан провели референдум про Незалежність від СРСР 1991 року, аналогічний референдум про Незалежність від Азербайджану провели і в Нагірному-Карабасі. Референдум в Карабасі проігнорувала азербайджанська меншина, яка на той час нараховувала близько 20% населення регіону. Його не визнали в Азербайджані. Загалом за Незалежність Карабаху проголосували 90% населення. І з цього часу починається неоголошена війна.
Андрій Давидов: Чим продиктоване рішення Радянського Союзу не звертати уваги на етнічні проблеми в регіоні?
Денис Моксалик: Це було пов'язано з ідеологічними настановами в яких існував СРСР. І не бажання бачити проблеми регіону. Вважалось, що клановість і релігійні почуття етносів згодом зникнуть.
Андрій Давидов: Як завершилась війна між Вірменією та Азербайджаном у 1990-х роках?
Денис Моксалик: Війна завершилась майже тотальною перемогою Вірменії. Окрім того, що вірмени зайняли весь Карабах, вони зайняли ще й найближчі райони заселені азербайджанцями. Яких звідти вигнали. Фактично Азербайджан втратив контроль над п'ятою частиною своєї території. І починаючи з підписання мирних угод 1994 року, війну вдалося лише мінімізувати. Позиційна війна малої інтенсивності відбувалася там постійно. Подібне ми бачимо зараз на Донбасі. Останній великий спалах боїв у Карабасі був у липні 2020 року. Спроба замороження будь-якого конфлікту перетворює його на нескінчену війну.
Андрій Давидов: Якщо порівнювати бої 2016 та 2020 років, які між ними різниця?
Денис Моксалик: Насамперед ми бачимо зростання боєздатності азербайджанської армії. Азербайджан продовж останніх років закуповує новітні зразки озброєння — зокрема турецькі безпілотники Bayraktar, які є і в української армії. Та ізраїльські безпілотники. Значна перевага Bayraktar у своєму класі в тому, що він має найбільшу тривалість польоту, до 24 годин. Це дуже зручно для розвідувального апарату. Відповідно, якщо безпілотник не завдає удар, він наводить на ціль артилерію. Bayraktar Азербайджан замовив у червні цього року, а вже зараз активно використовуються. Враховуючи, що мінімальний строк навчання оператора безпілотника — пів року. Тож ми можемо зробити висновок: або азербайджанці досить швидко опановують техніку, або на ній працюють не зовсім азербайджанці.
Андрій Давидов: Ми можемо стверджувати, що в азербайджанців кращі стартові позиції, ніж у вірменів?
Денис Моксалик: Стартові позиції кращі у вірменів, як у тих, хто обороняються. У Нагірному-Карабаху вони на горах. Але Азербайджан, внаслідок раптовості, використання новітніх зразків озброєння вони добились певних локальних перемог. Зайняли низку позицій, прикордонних сіл, стратегічних позицій.
Андрій Давидов: Ми бачимо, що основний партнер Азербайджану Туреччина. Хто ще може підтримати Азербайджан і відповідно Вірменію?
Денис Моксалик: Азербайджан можуть підтримати країни, що орієнтуються на Туреччину. Передусім Пакистан і Афганістан. Вони якраз беззастережно й підтримали Азербайджан. Теоретично можуть підтримати й США. Відповідно Вірменію — Росія та Франція. І це Іран, який протистоїть країнам НАТО в даному регіоні. Якщо до підтримки тієї чи іншої сторони підключатимуть всі заявлені країни, то можлива велика регіональна війна. Загалом до двох десятків країн можуть підтримати обидві сторони.
Телефон прямих ефірів 
Вранці 27 вересня Вірменія повідомила, що Азербайджан завдав ракетних ударів по населених пунктах Нагірного Карабаху. Водночас в Азербайджані заявили, що саме Вірменія почала бойові дії. У відповідь війська Азербайджану розпочали контрнаступ по всій лінії фронту в Нагірному Карабасі.
Як нова війна вплине на ситуацію в регіоні розповість в програмі Міжнародний огляд наш постійний гість Координатор напряму міжнародної політики в Центрі політичних студій Доктрина Денис Москалик.
Андрій Давидов: В чому причина конфлікту? З чого все починалось?
Денис Москалик: Конфлікт між Вірменіє та Азербайджаном бере початок з XX століття. Після розпаду Російської імперії, почалась боротьба народів Закавказзя за території. Оскільки не існувало жодного етнічного кордону, який би влаштовував одну зі сторін. Сам конфлікт носив у собі надзвичайно тяжкий характер через значне перемішування населення. Відповідно у 1918 році розпочались перші зіткнення між вірменами та азербайджанцями. Після окупації російськими більшовиками Вірменії та Азербайджану, конфлікт у СРСР перебував у замороженому стані. А вже під час Перебудови конфлікт повернувся до активної фази. З цього моменту починається активне збройне протистояння. Певною мірою, до конфлікту долучився Комітет державної безпеки. Який намагався вплинути на процеси, задля збереження радянського впливу в регіоні. Натомість радянські війська то підтримували вірмен, то азербайджанців. Коли Вірменія та Азербайджан провели референдум про Незалежність від СРСР 1991 року, аналогічний референдум про Незалежність від Азербайджану провели і в Нагірному-Карабасі. Референдум в Карабасі проігнорувала азербайджанська меншина, яка на той час нараховувала близько 20% населення регіону. Його не визнали в Азербайджані. Загалом за Незалежність Карабаху проголосували 90% населення. І з цього часу починається неоголошена війна.
Андрій Давидов: Чим продиктоване рішення Радянського Союзу не звертати уваги на етнічні проблеми в регіоні?
Денис Моксалик: Це було пов'язано з ідеологічними настановами в яких існував СРСР. І не бажання бачити проблеми регіону. Вважалось, що клановість і релігійні почуття етносів згодом зникнуть.
Андрій Давидов: Як завершилась війна між Вірменією та Азербайджаном у 1990-х роках?
Денис Моксалик: Війна завершилась майже тотальною перемогою Вірменії. Окрім того, що вірмени зайняли весь Карабах, вони зайняли ще й найближчі райони заселені азербайджанцями. Яких звідти вигнали. Фактично Азербайджан втратив контроль над п'ятою частиною своєї території. І починаючи з підписання мирних угод 1994 року, війну вдалося лише мінімізувати. Позиційна війна малої інтенсивності відбувалася там постійно. Подібне ми бачимо зараз на Донбасі. Останній великий спалах боїв у Карабасі був у липні 2020 року. Спроба замороження будь-якого конфлікту перетворює його на нескінчену війну.
Андрій Давидов: Якщо порівнювати бої 2016 та 2020 років, які між ними різниця?
Денис Моксалик: Насамперед ми бачимо зростання боєздатності азербайджанської армії. Азербайджан продовж останніх років закуповує новітні зразки озброєння — зокрема турецькі безпілотники Bayraktar, які є і в української армії. Та ізраїльські безпілотники. Значна перевага Bayraktar у своєму класі в тому, що він має найбільшу тривалість польоту, до 24 годин. Це дуже зручно для розвідувального апарату. Відповідно, якщо безпілотник не завдає удар, він наводить на ціль артилерію. Bayraktar Азербайджан замовив у червні цього року, а вже зараз активно використовуються. Враховуючи, що мінімальний строк навчання оператора безпілотника — пів року. Тож ми можемо зробити висновок: або азербайджанці досить швидко опановують техніку, або на ній працюють не зовсім азербайджанці.
Андрій Давидов: Ми можемо стверджувати, що в азербайджанців кращі стартові позиції, ніж у вірменів?
Денис Моксалик: Стартові позиції кращі у вірменів, як у тих, хто обороняються. У Нагірному-Карабаху вони на горах. Але Азербайджан, внаслідок раптовості, використання новітніх зразків озброєння вони добились певних локальних перемог. Зайняли низку позицій, прикордонних сіл, стратегічних позицій.
Андрій Давидов: Ми бачимо, що основний партнер Азербайджану Туреччина. Хто ще може підтримати Азербайджан і відповідно Вірменію?
Денис Моксалик: Азербайджан можуть підтримати країни, що орієнтуються на Туреччину. Передусім Пакистан і Афганістан. Вони якраз беззастережно й підтримали Азербайджан. Теоретично можуть підтримати й США. Відповідно Вірменію — Росія та Франція. І це Іран, який протистоїть країнам НАТО в даному регіоні. Якщо до підтримки тієї чи іншої сторони підключатимуть всі заявлені країни, то можлива велика регіональна війна. Загалом до двох десятків країн можуть підтримати обидві сторони.