Придністров'я — невизнаний маріонетковий режим на службі росії

Придністров'я — невизнаний маріонетковий режим на службі росії

У програмі Історичний фронт історик Владлен Мараєв розповів про виникнення так званої "Придністровської Молдовської Республіки".

 

 

 

 

 

 

Андрій Давидов: Коли саме і чому з'явилися протиріччя у цьому регіоні?

Владлен Мараєв: Витоки Придністровського конфлікту сягають початку XX століття. Ця територія протягом кількох століть історично перебувала на порубіжжі мусульманського та християнського світу. На початку XX століття регіон входив до складу українських держав: Української Народної Республіки, Української Держави гетьмана Павла Скоропадського і, хоча й маріонеткової, але Української Радянської Соціалістичної Республіки в складі СРСР. Однак, саме Радянський Союз поклав підвалини цього конфлікту. Адже дуже часто буває, що саме імперська політика породжує вогнища майбутніх конфліктів.

У 1924 році на території, котра зараз являється так званим Придністров'ям, себто лівобережжя річки Дністер, була утворена Молдавська Автономна Соціалістична Радянська Республіка. Вона перебувала, як автономна республіка в складі радянської України для того, аби впливати на ті території, котрі були по той бік Дністра в складі Румунії.

По суті, цю Молдавську Соціалістичну Республіку готували як плацдарм для подальшого вторгнення за Дністер на територію Румунії та окупації тих територій. Гібридна стратегія щодо Молдавської Соціалістичної Республіки полягала в тому, аби через цю територію засилати агентуру, вести пропаганду спрямовану на роздмухування прорадянських симпатій серед молдавського населення.

Андрій Давидов: Тобто ситуація схожа, як із так званими ДНР та ЛНР?

Владлен Мараєв: Так, присутня подібність цих ситуацій. Адже політика Радянського Союзу, а тепер російської імперії, значною мірою схожа.

У 1940 році, після сумнозвісного пакту Молотова-Рібентропа, Радянський Союз і Німеччина почали брутально ділити Європу, різати кордони. І саме тоді СРСР пред'являє фактично прямий ультиматум Румунії, змусивши її без війни віддати території Бессарабії та Північної Буковини. В результаті ці території входять до складу СРСР, Молдавська Автономна Республіка у складі України була ліквідована. Натомість влітку 1940 року була створена нова Молдавська союзна республіка. Проте територія лівобережжя Дністра була поділена. Частину її включили до нової союзної республіки, а частину території залишила в складі України. І от саме та частина, котра залишилася у складі МРСР буде тією територією за котру і розпочнеться конфлікт.

Андрій Давидов: Гаряча фаза цього конфлікту відбувається під час перебудови?

Владлен Мараєв: Так, під час Перебудови. Точніше з 1990 року, коли уже було зрозуміло, що Радянський Союз розпадається і розпочався так званий парад суверенітетів. Саме тоді розпочалися протиріччя між комуністичними елітами в Кишиневі і в Тирасполі. Протиріччя виникли тому, що еліти Молдови тяжіли до незалежності від СРСР і подальшого союзу із Румунією, а Придністровські еліти були дуже прорадянські та прокремлівські. Оскільки вищі кола Придністров'я тяжіли до збереження прорадянської ідентичності, спочатку, у 1990 році, було проголошено статус Придністров'я, як окремої радянської республіки. Після того, як рішення не було ніким схвалено, вже у 1991 році, після Путчу ДКНС, Придністров'я вирішує покинути склад СРСР, але зберігає за собою самопроголошену назву Придністровської Радянської Соціалістичної Молдовської Республіки. Після остаточного розпаду СРСР із назви вилучили частинку "радянська" та "соціалістична", а все інше зоставили в попередньому вигляді. Таким чином утворилася Придністровська Молдавська Республіка, існування котрої не визнала жодна із держав ООН, згідно із Гельсінським актом 1975 року Про непорушність кордонів Європи. Себто, на цей час весь світ визнає, що дана територія являється територією Молдови. Саме тому на початку 1992 року розпочався збройний конфлікт між силовиками Молдови та сепаратистами самопроголошеної ПМР.

Андрій Давидов: Як він відбувався та чому саме на початку 1992 року цей конфлікт перейшов в таку гарячу фазу?

Владлен Мараєв: Тому що розвалився СРСР, зникли будь-які стримуючі фактори загальносоюзного характеру і Молдова залишилася сам на сам із цією сепаратистською проблемою. Зі свого боку Придністров'я вчинило повну спробу відокремлення від Молдови куди, безумовно, втрутився російський фактор третьої сили у вигляді розташованих на території сепаратистів російських військ.

Андрій Давидов: Як тодішнє молоде керівництво України реагувало на конфлікт, котрий точився поблизу наших кордонів?

Владлен Мараєв: Конкретної реакції не було. Україна не визнавала і не визнає утворення ПМР і підтримує територіальну цілісність Молдови. Проте чітких кроків для підтримання її в цьому конфлікті не було. В ті часи ніхто не хотів сваритися із російською федерацією. Зараз, ми бачимо, що Молдова бажає повернути свої законні кордони, на котрі вона має безумовне право, але водночас не бажає на пряму сваритися із росією.

Андрій Давидов: Що стало точкою невідвороту?

Владлен Мараєв: Війна розпочалася із протистояння в містах Дубосари, Бендери, але точкою неповернення стало втручання влітку 1992 року в конфлікт росії.

Андрій Давидов: Чи було у Молдови достатньо сил для вирішення конфлікту із залученням допомоги тієї ж Румунії?

Владлен Мараєв: Румунія, якщо і надавала підтримку, то неофіційно. Можливо, сил і було цілком достатньо, але важливо розуміти, що територія Придністров'я — це найбільш промислово розвинений регіон в складі Молдови й, вочевидь, там були потужні формування, котрі могли дати відсіч силам Молдови. Безумовно, якби не факт російського втручання, то пізніше, Молдова змогла б подолати сепаратизм у цьому регіоні.

Андрій Давидов: Як ситуація у Придністров'ї розгорталася вже у 1990-2000 роках?

Владлен Мараєв: Після того, як 14-та армія-російська, завдала удару по молдовським військам, друга була змушена піти на переговори і підписати договір, що на території Придністров'я вводяться російські миротворці. Тому ця 14-та армія стала таким собі контингентом, котрий гарантує реальну непідконтрольність цієї території молдовській владі.

Кремль всі 30 років продовжує стверджувати, що його війська там потрібні для виконання миротворчої місії. Хоча на міжнародній арені росія вже декілька разів заявляла, що вона виведе свої війська. Наприклад, у 1999 році була прийнята декларація Стамбульського саміту за котрою росія була зобов'язана вивести війська до кінця 2002 року. У 2018 Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію про необхідність виведення іноземних військ з Молдови. Міністерство внутрішніх справ російської федерації відповідало лише жартами про чітке небажання виконання умов резолюції. Ми прекрасно бачимо, навіть на прикладі України, що росія абсолютно зухвало ігнорує всі резолюції асамблеї ООН.

По суті ПМР — це маріонетковий проросійський режим, котрий своїм існуванням підживлює існування прорадянської ідентичності. Аби знайти докази цьому, просто варто поглянути на герб і прапор цієї республіки. Я впевнений, що на цій території десь ще можуть бути в обігу радянські паспорти. Вони досі на офіційному рівні святкують день жовтневої революції — 7 листопада, що наразі видається абсурдом в цивілізованому світі. До того ж росія там роздає власні паспорти, що є стовідсотково симптоматично.

Андрій Давидов: Як історики прогнозують можливість розв'язання росією нової війни в Молдові з огляду на нещодавні теракти?

Владлен Мараєв: Цілком може. Цю реальність необхідно усвідомлювати та бути готовим. Цей регіон може стати проблемою водночас, як для Молдови, так і для України. Варто розглядати можливість того, що росія разом із сепаратистськими формуваннями може напасти на територію Молдови або ж України. Це може бути скоординований напад разом із паралельним наступом російських військ зі сторони Донбасу або ж Одеського регіону.

Росія майстриня у створенні фіктивної війни, різноманітних провокацій та брехні. Вони навіть готові знищувати своє населення, аби звинуватити в цьому когось іншого, таких випадків є безліч. Попри все, варто пам'ятати, що це законна територія Молдови і вона має, рано чи пізно, повернутися під її юрисдикцію.