Прийнятною заміною застарілих літаків були б F-16 та F-18, — військовий експерт Денис Томенчук

Прийнятною заміною застарілих літаків були б  F-16 та F-18, — військовий експерт Денис Томенчук

Які перспективи розвитку військової авіації в Україні, чим нам корисний польський досвід з оновлення армійської авіації та чи буде налагоджене вітчизняне виробництво БПЛА, під час спецефіру розповів військовий експерт Денис Томенчук.

 

 

 

 

 

Альона Кравченко: Денисе, якими літаками забезпечені підрозділи Збройних Сил України?

Денис Томенчук: Авіапарк залежить від родів військ. У Сухопутних військах є армійська авіація, яка має гелікоптери Мі-8 різних модифікацій, Мі-2 та Мі-24. У Військово-Морських Силах гелікоптери К-27, один К-226, а також Мі-8МСБ-В. У Повітряних силах найбільший авіапарк. Вони забезпечені гелікоптерами Мі-8, Мі-2. Щодо літаків. У транспортній авіації літаки Ан-26 різних модифікацій, а також великі транспортні Іл-76МД. В тактичній авіації штурмовики Су-25 різних модифікацій, також бомбардувальники Су-24М і винищувачі МіГ-29 і Су-27. Безпілотники в складі Повітряних сил — це «Байрактар», а також радянські «Рейс» і «Стриж».

Альона Кравченко: Ан-26 – це літаки українського виробництва?

Денис Томенчук: Так. Вони будувались з 1972 року по 1985 в Києві на заводі «Авіант». Крім того, в складі Повітряних сил є пасажирська версія — Ан-24. Вони ще старіші — 1968 та 1969 року випуску. Щодо тактичної авіації, то винищувачі, бомбардувальники і штурмовики, а також транспортні ІЛ-76 ще 1986-1991 років випуску. Тобто найстаріший Ан-26.

Альона Кравченко: Які побудовано літаки за часів незалежної України?

Денис Томенчук: Були випущені заводом «Антонов» цивільні літаки різних версій, але їх немає в складі Збройних сил України. Нині в серійному виробництві тільки Ан-178. Наступного року його постачатимуть у Перу. А також нещодавно було оголошено про можливість закупівлі 3 літаків різних модифікацій для ЗС України. Щодо Збройних Сил, то починаючи з 92-го року, вони, на жаль, не отримали авіатехніки нового виробництва, окрім турецьких безпілотників.

Альона Кравченко: Україна славна своїми літаками «Мрія» та «Руслан», що Ви скажете про них?

Денис Томенчук: Нині в складі ДП «Антонов» є авіаційно-транспортний підрозділ за назвою «Авіалінії Антонова». Цьогоріч були доволі активні польоти літаків «Руслан» та «Мрія», зокрема в межах виконання місії з перевезення медичних вантажів з Китаю до Європи, Америки. Тобто літаки «Антонов» літають по всьому світу. Маю на увазі «Руслан». Також останнім часом залучається активно до комерційних польотів «Антей» і час від часу літає «Мрія».

Альона Кравченко: Чи можна сказати, що нині транспортні літаки більше затребувані в Україні, ніж військові чи тактичні?

Денис Томенчук: Із вересня 2014 року авіація в АТО не використовується. Однак транспортні літаки ЗСУ часто застосовуються для перевезення людей та різного обладнання. Коли, наприклад, якась авіабригада вирушає на полігон на навчання, то за допомогою «Ан-26» туди доправляють майно та людей. Іл-76 використовують для польотів за кордон, зокрема у місії «Північний сокіл», також для міжнародних рейсів, коли необхідно перевезти якийсь військовий вантаж. А ще цим літаком доправляли медичні вантажі з Китаю під час пандемії коронавірусу.

Альона Кравченко: Тобто все ж таки в Україні найбільше використовується транспортна авіація?

Денис Томенчук: Використання транспортної авіації помітніше. А тактична авіація, винищувачі, бомбардувальники, штурмовики з 2014 року активно застосовують у межах підготовки особового складу. Також щороку вони задіяні під час навчань в Одеській, Миколаївській області. Тож тактична авіація теж активно використовується.

Альона Кравченко: На Вашу думку, наскільки високою є підготовка українських пілотів?

Денис Томенчук: У нас є плюс, що частина українських льотчиків мають бойовий досвід, бо виконували завдання у 2014 році. Щодо бойової підготовки, звісно, ми не можемо конкурувати з натовськими пілотами, в яких більший наліт. Та наші пілоти на деяких авіашоу визнавалися кращими з пілотажу. Командування Повітряних сил намагається розв’язувати проблему, щоб люди після завершення контракту не звільнялися. Але поки це лише збільшення контракту до 10 років для випускника університету. Сподіваємось, що незабаром буде не тільки батіг, а й пряник. І люди хотітимуть служити.

Альона Кравченко: Як експерт, які ви бачите шляхи розвитку української авіації?

Денис Томенчук: Розвиток має відбуватись у двох площинах: техніка та особовий склад. За різними оцінками, у нас є до 10 років, щоб отримати новий тип літаків, бо ресурс вичерпується. Прийнятною заміною могли б бути F-16 та F-18. Наприклад, щоб як із катерами «Айленд», коли Україна оплатила лише їхню модернізацію. Бо якщо не модернізувати авіатехніку, може настати час, коли в нас залишиться тільки транспортна авіація.

Альона Кравченко: Якщо порівнювати Україну із Польщею, які переваги має сусідня країна у розвитку авіації?

Денис Томенчук: Польща показує гарний приклад, як потрібно здійснювати переозброєння. Вони експлуатують паралельно американські F-16, а ще мають МіГ-29 та ударні версії Су-22М4. Незабаром там відбудеться переозброєння на F-35. Цьогоріч вони вже підписали контракт. Переозброєння займає тривалий час. Вони підписали контракт у 2020 році, перші літаки отримають у 26-му, а вийде техніка на бойове чергування тільки у 28-му році. Адже їх треба ще будувати. Потім особовий склад має пройти в США дворічний інструктаж, і лише тоді їх отримає Польща. От за ці 8 років мають бути вирішені інфраструктурні питання, адже потрібно модернізувати аеродроми під закуплену техніку, звести нові бетонні сховища і так далі. 

Альона Кравченко: А в якому  стані нині в Україні аеродромна мережа?

Денис Томенчук: Є аеродроми постійного базування і резервні летовища, де створена авіаційна комендатура, яка має бути готова до приймання літаків. Наприклад, в Івано-Франківську є аеродром, де постійно базується 114-та бригада тактичної авіації, і є запасний «Коломия». З 2014 року було відновлено летовища у Луцьку, у Кривому Розі і в Дубно. Тож аеродромна мережа у нас широка. У деяких областях по два аеродроми, які можуть приймати військові літаки, а є ще цивільні аеропорти.

Альона Кравченко: В Україні планують налагодити виробництво бепілотників «Байрактар». На Вашу думку, коли це станеться?

Денис Томенчук: Нещодавно керівник «Укрспецекспорту» сказав, що вже шукають місце для такого заводу. Поживемо-побачимо. У 2019 році закупили, здається, 6 таких літаків.

Альона Кравченко: Наскільки безпілотники «Байрактар» ефективні в Україні?

Денис Томенчук: Ударний безпілотник – це як зірка смерті. Приклади його застування ми бачимо в Сирії, Лівії, а зараз і в Нагірному Карабаху. Коли вони працюють із засобами РЕБ, розвідки, тобто в комплексі, то дуже ефективні. Все ж треба мати на увазі, що безпілотник — це розхідний матеріал, його можуть збити. Але велика перевага, що таким чином убезпечуються люди. Наприклад, Азербайджан зробив ставку на безпілотники, щоб поберегти людей. Я не чув, щоб вони задіяли літаки. Тож нашим керівникам із застосування безпілотної авіації потрібно брати до уваги досвід інших країн. Ми повинні робити ставку, зокрема на БПЛА, але вони поки що не заступають тактичну авіацію. Ми не можемо безпілотником замінити винищувач. В нашому випадку потрібно збільшувати кількість. Було б чудово, якби розпочали виробництво «Байрактар». Їх потрібні десятки, а то й сотні. Крім того, можна зосередитись на випуску власних подібних безпілотників. Нещодавно повідомлялось, що КБ «Луч» готувалось презентувати ударний безпілотник. Дуже перспективний турецький безпілотник «Акинжи», на якому українські двигуни.

Альона Кравченко: Як ви технічно охарактеризуєте «Байрактар»?

Денис Томенчук: Безперечним лідером із виробництва БПЛА є США. Наприклад, найбільш потужний розвідувальний Global Hawk, також ударні безпілотники. Але «Байрактар» гарний у своєму класі. Радіус і тривалість польоту у нього досить непогані.

Альона Кравченко: У 2018 році Україна закупила 6 апаратів «Байрактар» у Туреччини. 6 березня на засіданні РНБО Петро Порошенко заявив, що безпілотники вже на території нашої держави. За його словами, буде налагоджене спільне виробництво цих БПЛА в Запоріжжі. У вересні 2019 року в турецькому Кішані на навчально-виробничій базі компанії «Байрактар» почалося тримісячне навчання українських військовослужбовців з експлуатації та обслуговування комплексу «Байрактар». Загалом навчалися понад 30 фахівців: інструкторів, техніків, операторів, фахівців терміналу наземних даних та станції наземного контролю БАК.