ProВійсько: диверсанти РФ vs територіальна оборона України
У разі повномасштабного вторгнення Росії на територію України потенціалу наших регулярних Збройних сил може виявитися замало для відбиття атаки, адже ворог здатен наступати одразу з кількох напрямів: як зі сходу та півночі, де біля українського кордону зосереджені російські війська, так і з окупованих територій Криму та Придністров’я. Тому аби стримати агресора, необхідна розвинута система територіальної оборони. Та чи готові наші війська ТрО, хто входить до її складу та в яких країнах найефективніші системи тероборони.
Історія воєнних конфліктів знає чимало прикладів, коли невеликі армії перемагали у війнах значно потужніших противників. Так, у середині минулого століття Ізраїль із чисельно меншим військом переміг у війні проти коаліції з п’яти арабських країн, що оточили його зусібіч. Не в останню чергу вистояти вдалося завдяки підрозділам, схожим на сучасні війська територіальної оборони. Схожа ситуація була й у радянсько-фінській війні, коли завдяки добровільній мобілізації більшості населення фінам вдалося протистояти в рази потужнішій та більшій армії Радянського Союзу.
Михайло Самусь (заступник директора ЦДАКР): У Фінляндії проводилося соцопитування, скільки населення зараз готові встати на захист держави. Цифра доходить до 90%. Якщо порівняти з Голландією та Німеччиною, то там цифри 25-30%. Це свідчить, наскільки ефективним є підхід загальної оборони, тобто коли всі фактично громадяни проходять військову підготовку і сприймають захист держави як природню свою функцію.
Захоплення Донбасу Росія розпочала з дестабілізації ситуації у регіоні та захоплень органів місцевої влади за допомогою так званих «апалченців». У містах, де оперативно мобілізувалося місцеве населення, вдалося втримати владу під контролем України ще до прибуття регулярних Збройних сил та інших силових структур.
Зокрема, у 2014 році, коли Росія під прикриттям так званих ДНР та ЛНР захоплювала українські території, у місті Сватове Луганської області, місцеві мешканці, озброєні мисливськими рушницями, згуртувалися і не дозволили проросійським силам дестабілізувати ситуацію та захопити владу у місті. Місцеву самооборону створювали і в інших містах на сході України, яка стала основою формування військ територіальної оборони.
Володимир Козачок (заступник ГО «Старобілська самооборона»): Ми теж стояли і тоді писали в МО про те, що необхідно створювати такі обєднання. Чернігів нас тоді трохи випередив. Тепер в Старобільську. Тобто ми фактично є другою лінією оборони. Тут наші родини, будинки, своя справа і все решта - нам йти немає куди.
Михайло Самусь (заступник директора ЦДАКР): Якраз ТрО, яка діє на місцях, найбільш ефективна. Якщо говорити про військові дії, якраз протидії діяльності ворожих спецслужб, ССО, диверсійних груп, тобто на своїй місцевості підрозділ ТрО має володіти. Достеменно кожен куточок землі, вони знають, як діяти в будь-якій ситуації і особливо коли йде інформація про висадку десантів, про діяльність сил ССО або можливість діяльності диверсантів – якраз ТрО має бути найбільш ефективною.
Враховуючи такі ризики, ще в 2018 році Збройні сили України у складі Сухопутних військ сформували бригади територіальної оборони – по одній у кожній з областей. До них, порівняно із загонами, що існували до того, входять кадрові військовослужбовці.
Анатолій Баргилевич (заступник командувача Сухопутних військ ЗС України з територіальної оборони): Кадрові військовослужбовці – це організаційне ядро, яке витягує на себе усі організаційні питання створення бригад територіальної оборони. Вони займаються на даний час організацією підготовки, в минулому році провели ряд навчань, де ці військовослужбовці стали організаційним ядром, резервісти прийшли до них і утворилися фактично бригади територіальної оборони.
Окрім того, для ефективної діяльності системи територіальної оборони необхідна чітка концепція розвитку, а також належне фінансування, яке б забезпечило матеріальну базу та пункти постійної дислокації. Головна проблема розвитку військ територіальної оборони України – нестача особового складу.
Згідно з чинним законом «Про оборону України», розгортання військ тероборони можливе лише в особливий період, тобто під час війни, для допомоги регулярним Збройним силам. Така модель територіальної оборони, кажуть експерти, є не надто ефективною
Анатолій Баргилевич (заступник командувача Сухопутних військ ЗС України з територіальної оборони): Наше завдання серйозне і кардинальне – зробити таким чином систему територіальної оборони, щоби були скоординовані зусилля всіх складових сектору безпеки й оборони: Збройні сили, Національна поліція, Національна Гвардія, інші представники, а також цивільний сектор, який взагалі випав із цього процесу. Де-юре десь вони прописані були, а де-факто вони взагалі відсутні в цьому процесі.
Про кардинальне реформування системи ТрО України розмови ведуться давно. У середині грудня минулого року у Верховній Раді України було зареєстровано проєкт нового закону «Про територіальну оборону України». Однак до розгляду його у Парламенті справа поки не дійшла, адже деякі його положення, такі як підпорядкування, фінансування та зберігання зброї – спровокували суперечки серед фахівців.
При розробці нової української системи ТрО експерти часто наводять за взірець кілька світових моделей територіальної оборони. Хоч в теорії вони виглядають непогано, однак їх ефективність на практиці ще жодного разу не була перевірена війною, тому їхню систему ТрО не можна повністю копіювати в українських реаліях. Як систему для ТрО багато експертів наводять у приклад Національну Гвардію США. Та на відміну від НацГвардії України, яка фактично є такою собі «воєнізованою поліцією», у США – це організованиий резерв Збройних сил.
В’ячеслав Целуйко (військовий експерт): Головна функція цих формувань Національної гвардії – це підсилення Збройних сил там, де їм потрібно. І можна навести такий приклад, що в 2000-них більш ніж половина контингенту в Іраку та Афганістані – це були бригади Національної гвардії, тобто це не тільки формування Збройних сил «резервні», а ще й ті формування, які залучаються до іноземних інтервенцій.
Україні слід звернути увагу на європейські країни, які не мають такого військового потенціалу, як провідні держави світу, натомість для стримування агресора розвивають системи територіальної оборони. З початком російської агресії в Україні Польща швидкими темпами розпочала створення системи ТрО, адже теж має понад 200 кілометрів спільного кордону з Калінінградською областю, де Росія сконцентрувала потужний військовий арсенал.
У Польщі війська територіальної оборони почали діяти з 2017 року. До 2020 вони вже вклали більше одного мільярда євро на підготовку інфраструктури та фахівців з тероборони, створили 17 бригад у кожному з регіонів країни, а також 5 сучасних Центрів підготовки. Крім того, планується розгорнути ще 5 бригад та кілька Центрів. Близько 10% особового складу ТрО Польщі – професійні військові. Решта – це резервісти-добровольці, які підписують контракт на проходження служби терміном від 2 до 6 років і отримують призначення до конкретної військової частини.
За планами, особовий склад підрозділів територіальної оборони Польщі у 2022 році становитиме більше 50 тисяч людей. Переважно це добровольці, які проходять військовий вишкіл 48 днів щороку. Необхідно відзначити оснащення польських військ територіальної оборони. Крім стрілецьких гвинтівок польського виробництва «Grot», якими озброєні польські ТрО, у березні 2020 року Держдеп США погодив продаж Польщі 79 пускових установок та пов'язаного з ними обладнання, орієнтовною вартістю на 100 мільйонів доларів.
Михайло Самусь (заступник директора ЦДАКР): Оснащення дійсно там одне з найкращих у ЗС, там, наприклад, була критика, що у них фінансування одного бійця було десь на рівні ССО. Потім почалось питання, а чому, наприклад, Сухопутні війська отримують гірше оснащення, ніж ТрО. Фактично дехто навіть почав казати, що це ще одні сили ССО, які створюються, але протидиверсійні, тобто їх головна функція – протидиверсійна боротьба.
Фактично поляки створили ще один вид Збройних сил, який теоретично функціонує постійно, але реально це вийшли війська мобілізаційного резерву, які частково дублюють функції сил спеціальних операцій. Ще однією цікавою моделлю є Балтійська модель тероборони, зокрема воєнізоване формування «Кайтселійт» у складі Сил оборони Естонії.
Члени організації проходять навчання під керівництвом армійських інструкторів, після чого отримують озброєння та необхідне спорядження. Таким чином підрозділи здатні швидко реагувати на загрози протягом кількох годин. Головне завдання – виграти час для мобілізації регулярної армії.
В’ячеслав Целуйко (військовий експерт): Легкопіхотні резервні формування Збройних сил, які у разі повномасштабного збройного конфлікту повинні підсилювати Збройні сили, вести боротьбу не тільки з диверсійними групами, якимись там зеленими чоловічками, а ще й з тактичними десантами чи самостійно чи разом з регулярними формуваннями, з якимись передовими загонами супротивника і якщо вже фронт пройшов їхню територію – вони переходять до партизанських форм боротьби, діють на комунікаціях».
Крім того, «Кайтселійт» не лише готується до класичних бойових дій, а відпрацьовує й найсучасніші форми ведення військових операцій. У їхній структурі існує спеціальний підрозділ кібероборони.
Михайло Самусь (заступник директора ЦДАКР): На навчаннях я знаю у них ЗС просили, щоби ТрОкібертериторіальна оборона ці підрозідли атакували, здійснювали кібератаки на регулярні ЗС і були елементи, коли їм вдавалося виводити прямо там цілу бригаду з ладу. Тому що в ТрО там добровольці, це реальні «айтішники», які просто у вільний час, хтось їде там постріляти, а ці люди збираються у вільний час між собою і відпрацьовують такі елементи кіберзахисту, кібератак і так далі.
Одним із ключових елементів територіальної оборони є зберігання зброї. У більшості країн, зокрема в Естонії, учасники ТрО зберігають зброю вдома. При розробці нормативних документів щодо тероборони в Україні саме це положення стало чи не найбільш дискусійним. У зареєстрованому у Верховній Раді законопроєкті передбачено Балтійську модель, адже, за словами розробників, це значно скорочує час для мобілізації. Однак не всі в Україні підтримують такий варіант, остерігаючись зростання рівня бандитизму.
Михайло Самусь (заступник директора ЦДАКР): В Естонії навіть «Джавеліни» вдома лежать у декого в ТрО. У Литві є різні підходи: комусь дають зброю, комусь не дають, але що цікаво, в країнах Балтії статистика така, що жодного за останні 20 років, жодного інциденту з стрілецькою зброєю в таких підрозділах у жодній з країн не зафіксовано.
Роль системи територіальної оборони для країн із посереднім військовим потенціалом важко переоцінити, особливо для тих, хто межує з Російською Федерацією. Балтійські країни та Польща є цьому яскравим підтвердженням. Тож, сподіваємось, що вже найближчим часом військово-політичне керівництво України запустить процес формування належної системи оборони у кожному з регіонів України.
