Реактивні "Шахеди" та масовані атаки: військовий пояснив нову тактику росії

Україна вже випереджає росію в окремих напрямках безпілотної війни, однак противник намагається компенсувати технологічне відставання масованим застосуванням дронів. Про особливості нової тактики росіян, реактивні БпЛА, можливості української ППО, розвиток безпілотних технологій та роботу 413-го окремого полку безпілотних систем РЕЙД в ефірі Армія FM розповів експерт з озброєнь Defence Express і військовослужбовець 413-го полку РЕЙД Іван Киричевський. Він також пояснив, чому після потрапляння до війська його погляд на війну кардинально змінився, як військові адаптуються до сотень нових типів дронів і чому навіть невеликі збори можуть безпосередньо впливати на результат роботи підрозділу.

— Іване, ви працювали експертом з озброєнь у Defence Express, а влітку 2025 року стали військовослужбовцем 413-го полку РЕЙД. Що найбільше змінилося у вашому сприйнятті війни після того, як ви опинилися безпосередньо у війську?

— До мобілізації я вважав, що приблизно 80% інформації про війну можна знайти у відкритому доступі, а решта 20% — це інсайдерські дані, які можна якось добути або перевірити. Але практика показала зовсім інше. Після року в армії я зрозумів, що у відкритому доступі в кращому випадку є близько 5% інформації, яка може розкривати всі аспекти бойової роботи, повсякденного життя військових та інших процесів. Дуже багато речей у війську треба буквально відчути руками. Наприклад, коли клинить автомат, коли треба підготувати засіб до вильоту за несприятливих погодних умов. Дуже багато проходить не через те, що можна написати в соцмережах чи гучно сказати, а буквально через власний досвід.

— Чому, на вашу думку, існує така прірва між людьми, які реально працюють у війську, і тими, хто просто коментує війну з цивільного життя?

— Коли ти ні до чого не дотичний, дуже легко розкидатися словами та давати особливо цінні поради щодо оборони великих промислових вузлів чи інших питань. А коли ти в армії відповідаєш за конкретні речі, говорити хочеться значно менше. Тому що ти вже розумієш ціну кожного рішення і кожного слова.

— Ваш приклад фактично розбиває міф про те, що після мобілізації людина автоматично стає стрільцем і втрачає свою цивільну спеціалізацію. Як у вас вийшло продовжити займатися тим, що ви робили до війська?

— Дуже багато того, що визначає подальший військовий фах людини, починається з побутових речей. Наприклад, повітряна тривога, особовий склад не ведуть до їдальні — треба організувати роздачу їжі. Хто піде по термоси? Хто стане на роздачу? Або потрібно навести порядок у бліндажі. Часто люди не хочуть проявляти свої найкращі риси, адаптовуватися, брати на себе відповідальність. А потім дивуються, чому їх не взяли на те місце, яке вони хотіли. В армії дуже добре видно людей, які проявляють лідерські та організаційні якості. Саме такі люди часто й отримують можливість реалізувати себе. Тому я вважаю правильним, що в армії проводять нульовий день. Людині одразу пояснюють: попереднє життя залишилося позаду, зараз починається інший етап, де треба проявляти себе по-іншому. Не варто думати, що все саме впаде тобі в руки.

— Ви й далі займаєтеся аналізом озброєнь, зокрема безпілотних систем. Що сьогодні найбільше вражає вас у розвитку українських дронів?

— Я б сказав, що мене найбільше вражає не стільки розвиток самих українських дронів, скільки те, як оператори на місцях адаптуються до цього дуже швидкого і малоконтрольованого процесу. За офіційними даними Міноборони, за рік до використання допустили близько 400 нових типів безпілотників. Уявіть: 400 нових типів дронів, які потрібно освоювати, причому часу на вивчення нового засобу часто менше, ніж хотілося б. Є дуже цікаві розробки. Наприклад, інформація про дрон Б-2, який за своїми можливостями можна порівнювати з американським Middle Strike — Hornet. Але найбільше захоплює те, як військові, зокрема в нашому полку, освоюють ці системи й ефективно їх застосовують.

— Наскільки Україна сьогодні випереджає росію у технологічній війні? І де нам ще потрібно їх наздоганяти?

— Попри появу реактивних БпЛА, це значною мірою питання психологічного сприйняття. У деяких напрямках ми вже давно випередили росіян. Росіяни першими інтегрували масове використання дронів на тактичному рівні. Але навіть самі росіяни визнають, що багато тактичних елементів вони просто запозичили в України. Ми бачимо, як вони намагаються масштабувати різні українські рішення — від дронів до зенітних безпілотних систем. Але підглянути й скопіювати не означає отримати такий самий результат. Водночас Україна нарощує виробництво далекобійних дронів і збільшує кількість їхніх запусків. І результати їхнього застосування вже є фактом.

— росія зараз застосовує «Шахеди» хвилями: по кілька дронів із перервами у дві-три години. Чому противник перейшов до такої тактики?

— З одного боку, вони явно ставлять за мету нас виснажити. З іншого — росіяни встигли набрати кадровий склад, який дозволяє їм проводити багатогодинні атаки. А це теж дуже ресурсозатратний процес. Російські реактивні БпЛА не просто літають по траєкторії. Їх намагаються розтягувати в часі, зокрема для спрощення управління. Тобто, як би парадоксально це не звучало, росіяни, намагаючись нас виснажити, одночасно намагаються не виснажитися самі.

— Чим реактивні БпЛА відрізняються від звичайних «Шахедів» і чому вони є складнішими цілями?

— У реактивному безпілотнику від звичайного БпЛА фактично залишається необхідність керування оператором під час польоту. За габаритами це вже ближче до крилатої ракети. Крилатою ракетою керувати складніше, ніж звичайним «Шахедом», який важить близько 10 кілограмів і має швидкість до 200 км/год. Реактивні дрони можуть розвивати швидкість близько 600 км/год і летіти на висоті понад 3 кілометри. Це значно важчий процес із точки зору управління.

— Чи можуть «Шахеди» паралельно із завданням уразити ціль збирати розвідувальну інформацію?

— Одне іншого не виключає. Але ми просто не знаємо, якої якості камери стоять на російських дронах. Я не думаю, що на російських «Шахедах» стоїть оптика такого самого рівня, як, наприклад, на турецьких «Байрактарах», де камера дозволяла бачити на десятки кілометрів. Якщо камера має дальність огляду максимум близько кілометра, то багато розвідувальних завдань вона виконати не зможе. Так, є інформація про те, що росіяни можуть паралельно вести розвідку. Але зрештою їхні дії підпорядковані простій меті — кудись влучити і, на жаль, убити людей.

— Чи готова Україна відбивати такі регулярні хвилі «Шахедів»? Чи достатньо в нас засобів ППО?

— Якщо подивитися на ситуацію буквально по цифрах, то за чотири дні було випущено щонайменше 300 крилатих ракет. Це масованість нальотів, якої раніше ми не бачили. Але ефективність української протиповітряної оборони залишається на високому рівні. Були різні розробки мобільних зенітно-ракетних комплексів українського виробництва. Були й напрацювання західних партнерів. Якби всі ці сотні реактивних «Шахедів» долітали до Києва, наслідки були б набагато гіршими. А якщо в таких умовах вдається збивати близько 70% повітряних цілей — це дуже хороший результат. Технічно ми готові. Питання більше у психологічній адаптації до нової інтенсивності атак.

— А чи є сьогодні у росії технологія, яка вас справді вражає?

— Вони роблять ставку не на технологію, а на масу. Наприклад, у них паралельно розвивається кілька проєктів, пов'язаних із супутниковими системами та аналогами Starlink. Так само кілька підприємств паралельно виробляють «Шахеди», намагаючись додати щось своє. Мене лякає їхня маса. Але водночас тішить те, що вони не завжди можуть перетворити цю кількість на відповідну технологічну якість.

— Якщо максимально просто пояснити слухачам, чим сьогодні займається 413-й окремий полк безпілотних систем РЕЙД?

— Якщо говорити просто, ми знищуємо все, що є — від нуля до тисячі кілометрів у глибину території ворога. У нас дуже хороші результати зі знищення цілей безпосередньо біля лінії фронту. Це стабільно сотні російських військових, бронемашини, десятки одиниць логістичного транспорту. У полку також є рота протиповітряної оборони, яка працює над тим, щоб якомога менше російських повітряних цілей долітало до великих міст України. Ми працюємо і в сегменті Middle Strike та Deep Strike — зокрема по російській ППО, стратегічно важливих об'єктах та інших цілях на території РФ. Одна з пам'ятних операцій — знищення двох пускових установок «Бук» на території противника та участь у коригуванні ударів по заводу «Кремній-Ел», який виробляв електроніку для російських ракет.

— Які результати роботи полку можете згадати за останній місяць, якщо про них уже можна говорити публічно?

— Наші засоби Middle Strike відпрацювали по розташуванню російської бригади «Терек» на Луганщині. Це одне з російських формувань, створених після подій із ПВК «Вагнер». Якщо спрощено, росіяни сформували 12 таких бригад, і «Терек» — одна з них. Ми застосували потужні засоби ураження, які дозволяють отримувати результати, співмірні з тим, що ми бачили у 2022 році після появи HIMARS. Тобто сьогодні знову можна системно зменшувати потенціал російських військ на значній відстані від лінії фронту.

— Високотехнологічна війна залежить і від дуже простих речей: зв'язку, автомобілів, генераторів, обладнання. Другий батальйон РЕЙД проводить збір. На що саме збираєте?

— Наш другий батальйон проводить збір фактично на розхідники війни дронів. Ми сильні у виробництві та застосуванні дронів, але потрібно бути сильними й у забезпеченні всього, що необхідне для їхньої роботи. Потрібні комплектуючі, генератори, засоби зв'язку, польові джерела живлення, щоб можна було буквально з посадки працювати й уражати цілі дроном. Мета збору — 1 мільйон гривень. Кожен охочий може долучитися.

— Де можна підтримати цей збір?

— Долучитися можна через соціальні мережі нашого підрозділу, а також на моїй сторінці. Навіть 5, 10, 50 чи 100 гривень мають значення. Це ті гроші, які допомагають забезпечувати роботу підрозділу. Можливо, колись можна буде подивитися відео з результатом роботи й сказати: «О, це я закинув 5 гривень на знищення цього росіянина».

— 413-й полк РЕЙД також входить до переліку підрозділів, куди можна повернутися із СЗЧ. Як це працює?

— Головне — проявити бажання повернутися до підрозділу. Далі наша юридична та рекрутингова служби беруть процес на себе. Людині не обов'язково проходити батальйон резерву. Але головне навіть не це. У нас немає поділу на людей, які були в СЗЧ, і тих, хто не був. Людина повертається на службу. Їй дають можливість розкрити себе так, як вона хоче. Ніхто не дорікає їй минулим. Ми виходимо з того, що кожен може помилитися і кожен має право повернутися до того життя, яке хоче будувати в армії.

— Якщо військовослужбовець зараз перебуває в СЗЧ, чи може він повернутися саме до РЕЙДу?

— Якщо людина пішла в СЗЧ до 12 червня, то до 20 вересня вона має можливість повернутися за спрощеною процедурою, зокрема через «Армія+», обравши один із підрозділів у відповідному переліку. 413-й полк «РЕЙД» є в цьому списку.

— Дехто може боятися: «Якщо я прийду в РЕЙД, то завтра мене відправлять на штурм». Чи є такі ризики?

— Ми не той підрозділ, який ходить штурмувати посадки. У нас немає піхотних підрозділів. Основна наша спеціалізація — безпілотні системи. За штатом у нас оператори БпЛА. У нас навіть є спеціальний курс «Дроноцид», де військових навчають уражати російські БпЛА різними видами зброї. Тобто найближчі до лінії бойового зіткнення позиції нашого підрозділу не передбачають участі в штурмах посадок.

— Ви сказали, що можете працювати по цілях на відстані до тисячі кілометрів.

— Так. Глибина території росії — це приблизно той масштаб, на якому можуть працювати наші безпілотні системи. Можна перебувати за сотні кілометрів від об'єкта й використовувати відповідний безпілотник для його ураження.

— Що хотіли б додати на завершення, про що ми сьогодні не запитали?

— Я думаю, що все в нас буде добре. Сам факт існування програм повернення із СЗЧ і того, що люди ними користуються, означає, що ми можемо створювати людям гідні умови служби. Наш полк — один із таких прикладів. І попри шалені атаки російськими реактивними БпЛА ми зараз сидимо в студії, у нас є електроенергія, безпечно, нічого не літає. Це означає, що Україна дуже добре працює над забезпеченням протиповітряного захисту. А те, що ми вже пройшли перше півріччя і продовжуємо проходити наступне з відчуттям переваги над росіянами у безпілотних технологіях, означає, що конструктори, військове командування, офіцери та солдати на місцях роблять свою роботу. Найголовніше — незалежно від того, які новини чекають нас далі, завжди вірити у власні сили