Реактивні "Шахеди" залишають ППО лічені секунди на реакцію, — Анатолій Храпчинський
Реактивні «Шахеди» летять значно швидше за звичайні ударні дрони, через що час на їхнє перехоплення суттєво скоротився. За оцінкою експерта з оборонної промисловості та директора з розвитку компанії-виробника озброєнь Contra-Drone Анатолія Храпчинського, середній час реакції української ППО на таку загрозу зменшився приблизно з хвилини до шести секунд. Водночас за його словами, Україні необхідно розбудовувати радіолокаційне поле, автоматизувати процес перехоплення та шукати дешевші засоби ураження, адже одна з головних цілей ворога — виснаження українських ресурсів.
— Скільки тепер часу у нашої ППО на перехоплення і наскільки це вікно скоротилося порівняно зі звичайними «Шахедами»?
— Якщо рахувати швидкість «Шахеду» на ДВС і, відповідно, реактивного «Шахеду», тут теж треба розуміти, що, наприклад, «Герань-3» має швидкість близько 300 км/год, тому що це модифікований «Герань-2», і, відповідно, планер не посилений. Якщо ми кажемо про «Герань-4» або «Герань-5», то там швидкості вже як у звичайної крилатої ракети — до 800 км/год. «Герань-4» курсує десь 400–500 км/год, знову ж таки, залежно від етапу, на якому знаходиться цей засіб ураження: перед заходом на ціль, просто на марші чи, наприклад, при старті. Відповідно, треба казати, що оцінка в середньому зменшилась з хвилини до 6 секунд. Але все це пов'язано лише з тим, що потрібно розбудовувати радіолокаційне поле, яке дозволило б нам закрити широку смугу території засобами, які дозволяли б виявляти будь-яку повітряну ціль, незалежно від її характеристик, висоти прольоту і швидкості. Відповідно, тоді це збільшить час на реакцію і дозволить нам працювати на упередження. І тут треба теж зауважити, що засоби озброєння, які можуть бути використані, набагато ширші, ніж просто, наприклад, ракети класу «повітря-повітря» або «поверхня-повітря», або навіть реактивні дрони-перехоплювачі. Тому що, в принципі, якщо казати про дрон-перехоплювач, це була дешева альтернатива перехоплення.
— Наскільки важлива в цій системі автоматизація?
— Те, що зараз нам потрібно, — це в будь-якому випадку автоматизація цього процесу, тому що, безумовно, людський фактор має значення і час на прийняття рішення, реакції і робота по об'єкту. Тут треба казати про те, що це було б набагато краще, якби це було автоматизовано, як це реалізовано в класичних системах протиповітряної оборони. Коли засіб радіолокації виявив, оператор натиснув кнопку і відбулося перехоплення.
— А все-таки чим збивати реактивні «Шахеди»?
— Збивати можна і потрібно різними засобами, залежно від траєкторії польоту цілі. Якщо на малій висоті, можна використовувати гармати, можна використовувати артилерію навіть. Ну, висота зараз просто колосальна.
— Чому ворог використовує такі висоти?
— Вони використовують ці висоти для того, щоб ми підіймали авіацію, виснажували свої спроможності, виснажували спроможності класичних систем протиповітряної оборони, які використовують уніфіковану ракету AIM. Тому тут основна мета ворога — це виснаження наших ресурсів. Наша задача — пошук дешевих ракет, які дозволили б нам перехоплювати цю загрозу.
— Нещодавно на виставці MSPO у Польщі презентували «Корал» — протиповітряну ракету, яку представив «Укроборонпром». Що думаєте про це рішення?
— Я би сказав, що це цікаве рішення, тому що, давайте відверто, це модернізована радянська ракета, яка перероблена з ракети «повітря-повітря» до «поверхня-повітря». Відповідно, допрацьована дещо з двигуном, дещо з паливом для того, щоб мати наземний старт. І, в принципі, тут нічого нового немає, тому що це реалізовані проєкти, як ми, наприклад, модернізуємо AIM-ракети. І як Thales модернізують деякі теж ракети повітряні.
— Чи є в України можливості створювати такі системи?
— Тут я би сказав, що архітектура можливостей у «Укроборонпрому» — тобто це і створення головок наведення, і двигунів, палива — все це є. Тобто цей досвід є. Тут головна задача — швидко масштабувати.
— Перші особи держави говорили про чотири шляхи вирішення питання з реактивними «Шахедами». Мали на увазі певні компанії, які здатні виробити перехоплювачі чи щось подібне?
— Дивіться, тут я прямо відверто буду не погоджуватися, тому що потрібно казати не про чотири компанії, які можуть це зробити, а потрібно казати про екосистему, яка здатна протидіяти такій загрозі. Це та сама проблема, яка є і в Європі. В Європі ринок фрагментований, і європейський ринок ОПК працює виключно на комерційну складову. Тому тут треба казати про об'єднання зусиль, коли декілька виробників об'єднують свої рішення заради єдиного інструменту, який допоможе нам подолати цю проблему.
— Тобто потрібне об'єднання різних виробників?
— І тут важливо зрозуміти, що насправді є виробники, які, от ми, наприклад, розробляємо головки радіолокаційного наведення, хтось розробляє дрони, хтось розробляє або може забезпечити достатньою кількістю реактивних двигунів. І ці зусилля треба об'єднувати для того, щоб пришвидшити рішення.
— Яким може бути перехідний варіант?
— В принципі, якщо казати про протидію, безумовно можна казати про те, що на перехідному етапі можуть бути реактивні дрони-перехоплювачі. Але водночас треба казати про те, що в будь-якому випадку ми прийдемо до класичних систем протиповітряної оборони, які будуть працювати автоматично.
— Коли, на вашу думку, реактивні «Шахеди» почнуть збивати так, щоб показник був понад 95%?
— Давайте насправді скажемо про те, що неправильно казати, що ми не можемо збивати, тому що ми можемо збивати, але при цьому ми суттєво обмежені в ресурсі. Знову-таки, ворог використовує велику кількість і використовує малий час підльоту для того, щоб змушувати нас не встигати перезаряджатися, підіймати відповідну авіацію. Тому я би казав про те, що тут важливе питання того, як швидко ми зможемо знайти інструменти, які нам допоможуть працювати знов-таки в автоматичному режимі.
— Як швидко це може бути реалізовано, зважаючи на досвід попередніх рішень?
— Тут я би не ставив якісь терміни, тому що це треба було зробити на вчора, але будемо намагатися зробити на завтра.
— Електроніка і бойова частина нових реактивних «Шахедів» залишилася старою? І чи це дає нам переваги, щоб ефективніше подавляти їх засобами РЕБ?
— Безумовно, засоби радіоелектронної боротьби допомагають, але тут треба зауважити, що ворог активно модернізує засоби радіоелектронної боротьби, антени «Комета», які приймають супутникову навігацію. Якщо раніше ворог використовував чотириелементні, потім були 12-ти, восьмиелементні, зараз 16 елементів. Тобто умовно треба казати про те, що в секторі, де знаходиться будь-яка кількість засобів ураження з 16-ма модульними антенами, потрібно створювати 20 випромінювань завад для того, щоб протидіяти такій загрозі.
— Що ще має робити українська РЕБ?
— Ми повертаємося знову до питання того, що нам потрібно розгортати те ж саме радіотехнічне поле боротьби, яке дозволило б нам формувати різні завади. Тут важливо зауважити, що ворог використовує міжзв'язок, який допомагає контролювати весь етап прольоту і коригувати політ цих «Шахедів».
— Тобто потрібно боротися і з можливістю «Шахедів» підтримувати зв'язок?
— Відповідно, треба казати про те, що це теж ще одна задача для засобів протиелектронної боротьби — для того, щоб обривати можливість зв'язку цих «Шахедів». Тому що те, що використовувались удари по прикордонню з Польщею, те, що використовується — удари по заправках наших, тут відповідно треба казати, що на певній ділянці оператор включається і координує дії цього безпілотника. Тому треба казати про розгортання систем, які дозволили б унеможливити використання даних елементів в ударному безпілотнику.
— росія вже переходить на ще складніші антени?
— Водночас треба казати про те, що ворог зараз хоче 22-елементні засоби. І, мабуть, найбільша проблема — це те, що, ви насправді правильно зауважили, — уніфікація всіх засобів із внутрішньої частини. Тому що КАБ використовує ту саму інерційну навігацію, використовує ті самі антени, «Шахеди», потім «Герані», потім «Бандеролі». росія перейшла на уніфіковані дешеві засоби озброєння.
— Що це означає для України?
— Відповідно, відмовившись, ну, не відмовившись, а не отримавши можливість використовувати велику кількість ракет класу Х-101, тому що, давайте пригадаємо, виліт шести стратегічних бомбардувальників для російської федерації обходиться в середньому в 2 мільйони доларів. Це без урахування вартості ракет. Відповідно, ворог шукав рішення, яке дозволило б йому здешевити. Спочатку це були спроби модернізувати ракети Х-59, потім «Ізделіє 30», ракета Х-101, яка повинна була вішатися під крило тактичної авіації. Але вони винайшли більш дешевий спосіб за рахунок взаємодії з Китаєм, Іраном, Кореєю, Білоруссю. Вони побудували єдиний ОПК, який зараз швидко масштабує такі рішення. І насправді ця уніфікація дозволяє їм швидко адаптувати будь-які продукти, змінюючи лише їхній формфактор.