Резонанс: презентація проєкту «Індекс війни-2022», візит Ентоні Блінкена в Україну та британська допомога Україні

Резонанс: презентація проєкту «Індекс війни-2022», візит Ентоні Блінкена в Україну та британська допомога Україні

В ефірі Армія FM політолог Юрій Олійник розповів про роботу над дослідженням «Індекс війни-2022», а також де очікувати загострення протистоянь у цьому році та які наслідки візиту Ентоні Блінкена в Україну.

 

 

 

 

 

Андрій Давидов: Розпочнемо, мабуть, із презентації проєкту «Індекс війни-2022»…

Юрій Олійник: «Індекс війни» - проєкт, який третій рік поспіль робить наша організація - Українська студія стратегічних досліджень. Ми залучаємо експертів-міжнародників. Цього року в нас уже є 3 партнери, які беруть участь - це Global Ukraine Foundation, Аналітичний центр балканських досліджень і це кафедра регіонознавства Інституту міжнародних відносин КНУ імені Т. Шевченка. Його головна методика: пошук глобальних конфліктів у світі. Всі конфлікти ми аналізуємо та ранжуємо за нашою методологією. Зокрема, робимо аналіз гуманітарних наслідків: яка кількість жертв, який вплив на глобальні процеси, яка дипломатична роль. Потім робимо змістовний прогноз на 22 рік. У 2020 році визначили 38 конфліктів, у 2021-му - 40. Фактично нині триває 9 війн масштабних у світі: в Україні, Ефіопії, Афганістані, Карабаху, Сирії, Південному Судані, Ємені, Лівії, Центральноафриканській республіці. Що важливо – дві міждержавні війни: російсько-українська і в Карабаху, де залучені Азербайджан та Вірменія. Багато воєн ми ранжуємо як локальні, але які можуть перерости в щось більше – це Нігерія, Камерун. Також почастішали воєнні перевороти. У 20-му році один був, а в 2021 аж чотири: в М’янмі, Малі, Судані та Гвінеї.

Андрій Давидов: Щодо війни в Нагірному Карабаху, що там відбувається?

Юрій Олійник: В Україні гаряча фаза була в 2014-2015 роках, і зараз також підвищується рівень напруги. В Карабаху був заморожений конфлікт, зараз протягом року відбуваються періодичні прикордонні пристрілювання. Пашинян замислюється про більш жорсткі методи ведення війни, тому він очолив місію ОДКБ в Казахстані і шукає допомоги в Росії.

Андрій Давидов: Які прогнози на 2022 рік?

Юрій Олійник: За рівнем залученості інших країн – це війна в Україні, також в Ефіопії громадянська війна, де 10 000 загиблих, а населення на межі голоду. Ми прогнозуємо, що там і надалі буде загострення, можливе втручання сусідніх країн: Судану, Єгипту, Еритреї. Цього року війська Еритреї влітку провели масові бомбардування, застосування авіації. Гаряча фаза триватиме. Ефіопія запускає дамбу, вже зараз в цій війні ідуть прикордонні зіткнення з Суданом. В Лівії поки що стабілізація, але вибори перенесли. В Сирії скоріш за все загострення не буде, але цілком можливо, що Туреччина спробує радикалізувати ситуацію, скориставшись тим, що Росія не звертає уваги. В Афганістані головне вже пройшло, але там тривають прикордонні конфлікти з Пакистаном. Конфлікт з Іраном спровоковано тим, що Талібан поступово захоплює всю територію країни. Я вважаю, що ескалація можлива в бік Центральної Азії, прикладом цього може стати Казахстан і Узбекистан, Таджикистан. В Таджикистані, до речі, було прикордонне зіткнення з Киргизстаном і Таджикистаном. І на Памірі були заворушення цього року, тому вплив Афганістану може призвести до вибуху весь регіон.

Андрій Давидов: Що ви можете сказати щодо протистояння Китай – Тайвань?

Юрій Олійник: Там не було жертв, але є ризик сповзання, і ми робимо прогноз, що буде дипломатичне протистояння. Періоди затишшя будуть змінюватися моментами криз, бо жодна з країн не бажають відступати від своєї політики. Загроза повномасштабного вторгнення з боку Китаю залишається реальною на найближчі кілька років. Велика Британія і США готові долучитися, також Австралія.

Андрій Давидов: Відомо, що будуть спільні навчання Ірану, Росії та Китаю в Індійському океані. Що з цього може випливати?

Юрій Олійник: Іран давно активно діє на Індійському океані. Це і постачання до Ємену, спроби зайти в Джибуті. До речі, за вибухами в ОАЕ Іран стояти. Якщо він скооперується з Китаєм – це певна вісь, яка загрожуватиме. Є певні в нас внутрішньополітичні кризи, де немає великих жертв, але розвиваються всередині країни і наступного року можуть перерости в активнішу фазу. Але все ж таки це південний фланг, який сковуватиме сили Туреччини, яка не зможе тоді більш втручатися в нашому регіоні, в Південному Кавказі і ближче до Криму. Через накладання китайської допомоги по Туреччині може вдарити економічна криза внаслідок падіння ліри. Але сподіватимемось, що найближчими місяцями це не сильно відчуватиметься, тому зараз Туреччина демонструє готовність більш активно допомагати Україні.

Андрій Давидов: Ентоні Блінкен нещодавно зустрічав із лідерами нашої держави. Про що йшла мова?

Юрій Олійник: Лунали заяви, що, мовляв, США нам надає підтримку, хоча сам Зеленський казав, що санкції мають бути до загострення, а не після. Але добре, що вони підтримують нас, Блінкен приїжджав. У Байдена більш жорстка риторика щодо Росії. Як ми бачимо, тур був: Україна, Москва, Німеччина. Мабуть, з метою прозондувати ситуацію і роз’яснити позицію. Добре, що і з нами спілкуються, а не тільки з Росією. На фоні того, що місяць тому була від уряду нашого інформація, що вони не хочуть нам продавати летальну зброю, сподіваюся, вони свою позицію змінять, але з «Північним потоком-2» треба щось робити.

Андрій Давидов: Як ти вважаєш, коли це загострення піде на спад?

Юрій Олійник: Вони хочуть домогтися капітуляції Заходу. Щоб Захід натиснув на Україну, що давайте приймайте самопроголошені ДНР і ЛНР в склад України. Це зараз їхня неартикульована мета. А також російська мова і позаблоковість. Тут Путін залишається послідовним попри все. Нам треба бути так само послідовними. Я думаю, що дуже добре, що на Заході про загрозу в Україні говорять більше, ніж раніше.

Андрій Давидов: Щодо протитанкового озброєння від Британії, що це дає Україні?

Юрій Олійник: Звичайно, це добре, адже посилює нашу сухопутну армію, але ми й так можемо сухопутний наступ зупиняти. Ми не можемо зараз повномасштабно закривати повітряну атаку. Тож хотілося б постачання протиповітряних комплексів. Також Британія не тільки може кораблі для нас будувати, а й продати якусь техніку для наших кораблів. Питання, звісно, є, але головне, що британці показали готовність допомагати.