Резонанс: президентська республіка в Україні та застосування Bayraktar на Сході

Резонанс: президентська республіка в Україні та застосування Bayraktar на Сході

«В Україні необхідно заснувати жорстку президентську республіку. Та форма правління, яка є зараз парламентсько-президентська не завжди себе виправдовує». Про це заявив секретар РНБО Олексій Данілов в інтерв'ю РБК-Україна. Тож в ефірі програми «Резонанс» політолог і голова Центру політичних студій «Доктрина» Ярослав Божко прокоментував цю гучну заяву, а також розповів, як застосування БПЛА «Байрактар» на Сході України нагнало страху на росіян.

 

Андрій Давидов: Розпочнемо із заяви голови РНБО Олексія Данілова, який бачить Україну як президентську республіку. В умовах сьогодення, чи підійде нам такий державний лад?

Ярослав Божко: Якщо брати міжнародний контекст, то такий тип правління загалом не властивий Європейському континенту. Є дві президентських республіки Кіпр та Білорусь. Навіть Росія, яка має дуже жорстку президентську владу, за конституцією залишається республікою змішаною, як і Франція. Більшість президентських республік світу в країнах Латинської Америки та Африки. І серед великих успішних країн Заходу такими є лише США, але вони не можуть бути для нас рольовою моделлю. Адже для президентської республіки потрібен дуже сильний парламент і дуже розвинена партійна система. Бо питання парламентського контролю навіть у президентській республіці на високому рівні. Гіпотетично, що може змінитися в Україні в умовах президентської республіки? Прибирається ланка на рівні прем’єр-міністра, і фактично президент є очільником виконавчої влади. Тобто президентська вертикаль керує ще й Кабміном. В широкому сенсі введення президентської республіки не відповідає суспільній ситуації, яка склалась в українському політикумі. Попри все, в Україні дедалі слабшає ланка виконавчої влади. І ще більше концентрувати владу нині недоцільно.

Андрій Давидов: Якщо заглибитись у часи Кучми, коли створювалась Конституція, чому Леонід Данилович не робив ніяких кроків у напрямі президентської республіки?

Ярослав Божко: Причин кілька. По-перше, методи керівництва державою не потребували зміни форми правління. У цих межах можна було керувати процесами приватизації, впливати на медіа. В Україні насправді значну вагу має неформалізований вплив одних структур на інші. Тодішня президентська влада мала можливість розпоряджатися активами в процесі великої приватизації, і це відіграло значно більшу роль, ніж якби Кучма ще й мав би повноваження очільника виконавчої влади. В Україні у жодному з періодів існування за часів незалежності, окрім хіба що Віктора Ющенка, якому вагомо обрізали повноваження, влада прем’єр-міністра не була сильнішою за президентську. Проблема ще й в тому, що в Україні доволі слабка управлінська культура. А коли ми збираємо всі повноваження в одну купу, то будуть і проблеми з контролем за органами виконавчої влади, за органами зі спеціальним статусом, наприклад антикорупційними установами. В президентській республіці ці органи підлягатимуть вертикалі того, кого вони мають контролювати.

Андрій Давидов: На вашу думку, яка система оптимальна для України президентська, змішана чи парламентська республіка?

Ярослав Божко: Поки що найбільш доцільною і зрозумілою для всіх гравців залишається наявна змішана республіка. Вона передбачає і сильного прем’єр-міністра, і сильного президента, вона доволі гнучка і в ній легше калібруватися під певні завдання.

Андрій Давидов: У вівторок ввечері наші ЗСУ вперше застосували БПЛА «Байрактар» проти збройних формувань на території, окупованій Росією. І, зважаючи на галас на російських телеканалах, досить вдало.

Ярослав Божко: Україна передусім зіграла на деморалізацію ворога, тому що кадри були досить показові. Найперше вдалося досягти в російському медіасегменті ефекту психологічної незахищеності. Також, очевидно, що російська сторона не готова до такого розвитку подій. Почали одразу ж апелювати і до «мінська», і що це заборонена зброя. Але найцікавіше, що через добу по тому росіяни вирішили припинити цю істерику на користь конспірологічної теорії мовляв, цього удару взагалі не було.

Андрій Давидов: Чому врешті було ухвалене рішення задіяти «Байрактар»?

Ярослав Божко: Мені здається, що найважливіше тут саме розуміння, що це «Барактар», що удар був доволі віддалений тобто створення оцього первинного ефекту незахищеності. Потім, звісно, росіяни його в медіа якось ретушували, але набагато важливіше, що відбувається всередині російських військ. Деморалізаційний ефект в рази важливіший, ніж знищення самої гаубиці.

Андрій Давидов: Яких кроків після цього слід очікувати від Росії?

Ярослав Божко: Вони вже почали масово розкручувати цю тему на полях мінської підгрупи, уже дійшла мова до того, що, мовляв, Україна використовує заборонене Мінськими домовленостями озброєння, хоча на момент підписання, у ЗСУ «Байрактарів» не було. І це стало гарною нагодою для російської сторони вчергове зірвати переговори щодо окупованих територій на полях мінської ТКГ, тому що РФ зараз невигідно форсувати новий Нормандський саміт. Росії підходить статус-кво, де Україна не може досягти цієї зустрічі і підняти актуальні питання недієвості розведення військ, потреби перегляду Мінських домовленостей і так далі. Їм максимально не з руки проводити переговори на високому рівні, де Захід зрозуміє, що Україні треба дати можливість змінити підходи до «мінська».

Андрій Давидов: Чи можливе подальше масове використання БПЛА «Байрактар»?

Ярослав Божко: Думаю, передусім це будуть одиничні випадки, адже це досить специфічна зброя, яка буде не в усіх підрозділах і застосування її санкціонуватиметься на досить високому рівні. Але точково, звичайно, буде використовуватись. Тому, звичайно, дуже важливо нарощувати таке озброєння.

Андрій Давидов: На проросійських ресурсах з’явилася інформація про те, що, мовляв, незабаром на першій лінії українці чи не в усіх підрозділах та бригадах матимуть «Джавеліни». Вони їх бояться, так само як і «Байрактарів»?

Ярослав Божко: Так, тому що Росія, попри те, що вкладає великі гроші у переозброєння, все одно у військово-технічному плані доволі чутлива до новинок. Буває, що Москві нічим покрити певні західні розробки. Тож для Росії це буде такий панічний елемент: бо якщо в нас нарощується озброєння, вони навряд чи зможуть відповісти на це аналогічними військово-технічними розробками. Для росіян це все більш дорога з фінансової і військово-технічної точки зору війна.

Андрій Давидов: Яка іще високотехнологічна зброя може опинитись на Сході України незабаром?

Ярослав Божко: Україна не перший рік працює над тим, щоб отримувати від США новітні розробки в галузі радіолокації та радіоелектронної боротьби. Це мало б відчутніший ефект, ніж навіть зброя безпосереднього ураження. Бо технічні засоби, оснащення, радіоелектроніка російських окупантів на Донеччині та Луганщині є доволі примітивними. Але проблема в тому, що російська військова розвідка всіляко намагається такі військово-технічні контакти України із західним світом зривати, бо це призводить до зміни балансу сил і на фронті.