росія не збирається завершувати війну: командир «Ахіллеса» пояснив, до чого готується ворог

росія продовжує накопичувати резерви, не припиняє спроб прорвати українську оборону та готова витрачати величезні людські ресурси заради досягнення своїх цілей. Водночас Україна має тверезо оцінювати противника й не будувати ілюзій щодо швидкого завершення війни. Про ситуацію на найгарячіших напрямках фронту, сильні сторони російської армії та перспективи війни в ефірі Армія FM розповів командир 429 окремої бригади безпілотних систем «Ахіллес» Юрій Федоренко.

— Якою зараз є ситуація у зоні відповідальності вашої бригади? На яких напрямках противник становить найбільшу загрозу?

— За час свого існування підрозділ «Ахіллес» практично ніколи не працював лише на одному напрямку. Нас регулярно перекидали туди, де ситуація була найскладнішою, де необхідно було стабілізувати фронт, посилити розвідку або наростити ударні можливості безпілотних систем. Саме тому ми добре розуміємо ситуацію на різних ділянках фронту.

Одним із найбільш загрозливих напрямків сьогодні залишається Запорізький. Попри значні втрати, яких ворогу завдають Сили оборони України, російське командування не відмовляється від планів просування в бік Запоріжжя. Воно продовжує підтягувати резерви, проводить перегрупування та намагається знайти можливості для прориву української оборони.

Особливість російської тактики полягає в тому, що противник практично не рахується з власними втратами. Для командування рф людський ресурс залишається витратним матеріалом, який можна нескінченно поповнювати новими мобілізованими.

Разом із тим увага суспільства не повинна концентруватися лише на Донеччині чи Запоріжжі. Не менш важливими залишаються Харківщина та Сумщина. росія постійно проводить розвідку вздовж державного кордону, шукає слабкі місця й намагається знайти можливість просунутися вглиб української території. Сили оборони сьогодні успішно стримують ці спроби, однак противник не відмовився від своїх намірів.

— Часто говорять про «м'ясні штурми» росіян. Це їхня сила чи навпаки — слабкість?

— Це водночас і ресурс, і величезна проблема росії. З одного боку, ворог має можливість постійно поповнювати особовий склад і буквально засипати позиції українських військ новими хвилями штурмовиків. З іншого — таке ставлення до власних людей демонструє повну зневагу до людського життя.

Російське командування керується принципом, що людські втрати можна компенсувати новими мобілізованими. Саме тому вони здатні проводити одну хвилю штурмів за іншою, навіть після колосальних втрат.

Водночас не варто применшувати професійний рівень російських військових. Серед них є добре підготовлені штурмові підрозділи, які становлять серйозну загрозу. Але українські Сили оборони навчилися ефективно їх знищувати.

Лише як приклад: один із батальйонів 429 бригади «Ахіллес», який виконував завдання на Запорізькому напрямку, за один місяць вивів із ладу майже 800 російських військових — як шляхом ліквідації, так і завдання поранень, що унеможливили їхню подальшу участь у бойових діях. Це добре демонструє інтенсивність сучасної війни.

— Які сильні сторони росії сьогодні найчастіше недооцінюють в українському інформаційному просторі?

— Однією з найбільших помилок було б переконати себе, що Україна воює зі слабким противником. Якщо ми постійно повторюємо, що проти нас воюють лише непідготовлені люди або випадкові мобілізовані, виникає закономірне питання: чому тоді ця війна триває вже стільки років?

Правда полягає в тому, що росія залишається надзвичайно ресурсною державою. Вона має значний економічний потенціал, великі природні ресурси, продовжує отримувати прибутки від зовнішньої торгівлі та використовує населення чисельністю понад 140 мільйонів людей для прихованої мобілізації.

Крім цього, росія має високоточне озброєння — крилаті та балістичні ракети, а також активно масштабує виробництво сучасних безпілотних систем. Вона швидко переймає нові технології, адаптує їх і запускає у масове виробництво. Один із прикладів — збільшення використання реактивних ударних дронів.

Тому Україні необхідно тверезо оцінювати противника. Недооцінка ворога є небезпечною не менше, ніж його переоцінка.

— Чому, на вашу думку, росія не зацікавлена у швидкому завершенні війни?

— Ключова причина полягає не лише у військових можливостях росії, а й у політичній логіці існування її нинішньої влади.

Російське керівництво чудово усвідомлює: доки триває війна проти України, воно зберігає контроль над власною країною. Для Кремля війна стала інструментом утримання влади. Саме тому очікувати, що росія добровільно відмовиться від агресії, було б великою помилкою.

Завершення війни залежатиме насамперед від виснаження ресурсів агресора та здатності України разом із міжнародними партнерами позбавити росію можливостей продовжувати бойові дії. Але виходити потрібно з реалій: противник не демонструє жодних ознак готовності добровільно припинити війну.

— Ви сказали, що війна може тривати ще дуже довго. Чому?

— Якщо дивитися на українсько-російське протистояння в історичному вимірі, то слід розуміти: воно не закінчується лише припиненням бойових дій.

Гаряча фаза війни — це ракети, артилерія, дрони та бої на фронті. Але після неї росія, найімовірніше, перейде до холодної фази протистояння. Це буде боротьба через політичний вплив, інформаційні операції, економічний тиск, використання агентури та спроби розколоти українське суспільство.

Саме тому українці повинні думати не лише про перемогу на полі бою, а й про збереження внутрішньої єдності після завершення активних бойових дій. Адже головна мета Росії — не лише захопити території, а й позбавити Україну можливості існувати як сильна незалежна держава.

Ми маємо пам'ятати, що боремося не лише за себе, а й за майбутні покоління українців та за пам'ять тих, хто вже віддав життя за свободу України. Якщо ми вистоїмо — їхня жертва не буде марною. Якщо ні — ворог намагатиметься стерти навіть пам'ять про них. Саме тому єдність суспільства залишається одним із головних факторів української перемоги.