росія привласнила чужу перемогу: директор Музею війни про справжню ціну перемоги українців у Другій світовій

Про історичну правду, український внесок у перемогу над нацизмом і важливість формування власного погляду на Другу світову війну в ефірі Армія FM розповів Юрій Савчук, генеральний директор Національного музею історії України у Другій світовій війні.

— росія десятиліттями будувала навколо 9 травня культ так званої "побєди". Як історія перемоги була перетворена на інструмент державної пропаганди?

— Безумовно, наратив про "Велику Вітчизняну війну" став ідеологічним фундаментом і підґрунтям російської агресії, яка з 2014 року триває проти України. Для нас сьогодні головне завдання — сформувати власну українську візію подій Другої світової війни, вивчити її уроки, вшанувати та вклонитися перед внеском українців у перемогу над нацизмом — найбільшим злом ХХ століття. Цей внесок був колосальним. Лише з території України до Червоної армії було мобілізовано близько 8 мільйонів людей. Українці також воювали у лавах антигітлерівської коаліції — в арміях Канади, США, Польщі, у русі спротиву в Європі. Вони героїчно боролися за свою землю, свободу і зробили величезний внесок у перемогу.

— У чому головна різниця між радянським "Днем перемоги" і європейським Днем пам’яті та перемоги над нацизмом?

— Головна відмінність — у розумінні уроків історії. Європейський підхід базується на усвідомленні того, що загибель мільйонів людей — це найбільше зло, а війна не може бути способом досягнення політичних цілей. Для цивілізованого світу це день пам’яті, скорботи та застереження: подібне не має повторитися. Натомість росія перетворила пам’ять про Другу світову на інструмент виправдання своїх сучасних злочинів. Якщо Європа говорить про неприпустимість воєнних злочинів і повторення тих страшних подій, то росія використовує міф про "побєду" для реалізації власної агресивної політики. Цінність людського життя там не є визначальною і не має жодної цінності. У цьому і полягає принципова різниця.

— Чому більшість країн Європи відзначає День пам’яті саме 8 травня?

— Формально це пов’язано з часом підписання акта капітуляції нацистської Німеччини. Документ був підписаний у Берліні ввечері 8 травня, але в москві через часову різницю вже настало 9 травня. Однак ця технічна різниця згодом отримала зовсім інший політичний зміст. росія використала 9 травня як символ власної винятковості, намагаючись монополізувати перемогу над нацизмом і протиставити себе демократичному світу. Ось у цьому і полягає різниця між відзначенням 8 і 9 травня.

— Наскільки важливо сьогодні говорити про те, що українці були не лише частиною радянської армії, а й народом, який поніс одні з найбільших втрат у Другій світовій війні?

— Це надзвичайно важливо. У нашому музеї вже другий рік представлена виставка "Наша перемога", яка наголошує: росія не має права привласнювати боротьбу багатьох народів, як радянських, так і антигітлерівської коаліції. Ми навіть використовуємо визначення "переможені переможці". Так, українці були серед переможців над нацизмом і зробили для цього один із найбільших внесків. Але водночас після війни вони пережили депортації, політичні репресії, переслідування, зміну кордонів, примусову працю, табори. Перемога над нацизмом для багатьох українців не означала свободу.

— Чи можна сказати, що сучасна російська агресія багато в чому базується саме на міфах про "велику перемогу"?

— Безумовно. Навіть наш музей до 2015 року називався музеєм Великої Вітчизняної війни. Лише після початку російської агресії ми змінили назву на Національний музей історії України у Другій світовій війні. Це символічний крок, який демонструє відмову від радянського наративу. Ми повинні говорити не про "велику вітчизняну", а про світову війну — глобальну катастрофу, яка забрала від 60 до 85 мільйонів життів. Саме ці масштаби мають спонукати до осмислення історії, а не до культу війни. Але як показує російська агресія, у тоталітарних країнах мало що змінюється, для них основне — це неповага до демократії, людських прав і людських цінностей. А головне для них — це зневага до людини. І хоча вони намагаються показувати свою силу, але "друга армія світу" не може захопити Україну.

— Які міфи про Другу світову ще залишаються в українському суспільстві?

— Я б не сказав, що сьогодні в українському суспільстві домінують радянські міфи. Навпаки — зараз перед нами стоїть завдання сформувати український погляд на ті події. Ми повинні вшанувати українських героїв і донести світу масштаб наших втрат. Із майже 8 мільйонів мобілізованих половина загинула, а ще частина отримала інвалідність. У нашому музеї зберігається 3,5 мільйона повідомлень про загибель бійців, мобілізованих із території України. І це лише фізичні втрати. Є ще економічні, демографічні, культурні. Також важливо розуміти, що Друга світова була етапом боротьби України за незалежність. Якщо подивитися ширше, можна говорити про ціле століття боротьби — від початку ХХ століття і до сьогоднішньої війни. Також треба зазначити, що за чисельністю "антипутінська коаліція" переважає "антигітлерівську".

— Що кожен українець має зрозуміти про 8 і 9 травня у часи, коли Україна знову змушена боронити свою свободу?

— Кожен українець має разом із цивілізованим світом відзначати 8 травня як День пам’яті та перемоги над нацизмом. Це наш обов’язок — вшанувати полеглих і пам’ятати ціну миру. А 9 травня ми маємо святкувати День Європи — день, який символізує майбутнє, єдність і спільні цінності. Україна шанує своє минуле 8 травня і святкує своє майбутнє 9 травня.