Сандармох — злочин без строку давності
«Розстріляне відродження». Українці згадують і вшановують пам’ять жертв масових розстрілів інтелігенції в урочищі Сандармох, що стало символом Великого терору.
Урочище Сандармох стало одним із сумних символів Великого терору. У документах радянських спецслужб ця місцевість зазначена як «обычное место расстрелов». У 1937 році там розстріляли близько 7 тисяч людей 60 національностей і дев’яти релігійних конфесій. Серед них понад 677 українців. Найбільшу групу в’язнів — розстріляли з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року. У ці дні в урочищі Сандармох на півдні Карелії (Росія) капітан Матвєєв розстріляв «Соловецький етап» — 1111 в’язнів Соловецької тюрми особливого призначення, серед яких було 290 українців. Ці масові розстріли приурочили до 20-річчя так званої «Жовтневої революції».
3 листопада 1937 року в урочищі було розстріляно 130 видатних українців. За один день було одночасно знищено верхівку української культури. Тоді зустріли свою смерть поет Василь Атаманюк-Яблуненко, науковець Олексій Вангенгейм, поет Марко Вороний, професор Василь Гоца, історик Сергій Грушевський, літератор Григорій Епік, поет Микола Зеров, літератор Мирослав Ірчан, письменник Михайло Козоріс, журналіст Петро Кривенко, Антін, Богдан та Остап Крушельницькі, офіцер Микола Кузняк, драматург Микола Куліш, режисер Лесь Курбас, професор Михайло Лозинський, прозаїк Валер’ян Підмогильний, письменники Клим Поліщук та Валер’ян Поліщук, географ Степан Рудницький, письменник Олекса Слісаренко, поет Павло Филипович, історик та міністр УНР Микола Чехівський, офіцер Олексій Яворський, письменник Юліан Шпол та інші. Це було «розстріляне відродження».
На відміну від інших місць масових убивств НКВС, урочище Сандармох приховували найдовше — навіть після розпаду СРСР і визнання розстрілів польської еліти під Смоленськом. Багато років існувало припущення, що людей втопили в Білому морі. Однак 1995 року зусиллями директора Санкт-Петербурзького науково-дослідного центру «Меморіал» Веніаміна Іофе в архівах Регіонального управління ФСБ РФ в Архангельську знайдено оригінали документів, зокрема «альбом» розстрільних протоколів. Відповідальним за виконання вироків і одним з безпосередніх виконавців масових убивств протягом 27 жовтня і 1-4 листопада 1937 року був капітан держбезпеки Михайло Матвєєв. Обірвані життя — не лише на совісті Матвєєва, безпосереднього виконавця розстрілів, але й на совісті тодішнього керівництва СРСР і безпосередньо Сталіна, адже саме він був одним із головних ініціаторів знищення України.
27 жовтня 1997 року, у 60-ті роковини злочину сталіністів, в урочищі Сандармох уперше провели Дні пам’яті, організовані Міжнародним і Петербурзьким «Меморіалом». У них брала участь невелика делегація з України, у складі якої були Євген Сверстюк, Іван Драч, Лариса та Тетяна Крушельницькі. Вони встановили дерев’яний український хрест роботи скульптора Миколи Малишка. 2004 року Товариство української культури «Калина» коштом світового українства спорудило гранітний козацький хрест «Убієнним синам України» (автори Микола Малишко та Назар Білик). З 1997-го і до початку воєнної агресії Росії проти України в урочище Сандармох і на Соловки щороку їздили українські делегації для участі у Днях пам’яті за загиблими.
Сандармох — злочин без строку давності. Пам’ятаймо!
