Сергій Притула: Я тішуся за свою армію, бо вона планомірно знищує тих, хто прийшов вбивати нас

Сергій Притула: Я тішуся за свою армію, бо вона планомірно знищує тих, хто прийшов вбивати нас

В ефірі програми "11 запитань" відомий шоумен і волонтер Сергій Притула поділився своїми думками щодо діяльності ЗС України та ставленням до країни-агресора.

 

 

 

 

 

 

Головне надбання Збройних Сил України?

Дуже широке питання, тому що неможливо знайти щось одне, що є надбанням української армії. Мабуть, все ж головне надбання – це люди. Бо що таке армія? Армія – це велика структура, в якій людський фактор може кульгати, але 2014 засвідчив, що є в нас люди, на яких держава може спиратися в сенсі захисту. Це теж надбання армії, тому що виник абсолютно унікальний волонтерський рух, коли держава не справляється, а народ робить все, щоб латати ці дірки в допомозі армії. Я намагався прошерстити, де була подібна активність останні 20-40 років під час якихось воєн між різними державами, але ніде не бачив такого, щоб люди забезпечували армію від берців та кевларових шоломів і до безпілотних літальних апаратів. Нам це вдалося, тож армія заслуговує на це.

Головна проблема Збройних Сил України?

Гроші. Їх ніби стало більше останні роки, але це бюджети не розвитку, а підтримання штанів. Адже щоб відбулися якісь комплексні зрушення, треба дуже багато грошей, і ми самі не розпетляємо цю ситуацію. Тож дуже добре, що є партнери, які забезпечують нас катерами для «москітного флоту». Це комплексна робота. Катер дають безкоштовно, але ти відправляєш команду на навчання, за це платиш, платиш за транспортування, тобі потрібно мати доки для ремонту (база теж будується завдяки партнерам), потрібно зробити технічне переоснащення своїм коштом. І це також тягне копійку.

Скільки грошей ви зібрали на допомогу армії?

Приблизно 45 мільйонів гривень.

Чому більше не створюєте пародій про ЗСУ?

Тоді ми стібали недоліки пострадянської, «совкової» армії, розкраденої, безперспективної. У мене брат вже тоді став полковником, чи був підполковником, не пам’ятаю, а знаю, що тоді в нього була зарплата менша, ніж у редактора «Нового каналу». І це максимально ганебний факт. Є такі сфери, де людина має отримувати гідне грошове утримання. Армія – це якраз цей сектор. Можливо, якби це було, то ми не мали б армії в тому стані, в якому вона була в 2014 році.

Коли з війська зникне «совок»?

Він так швидко не може зникнути. Якщо армія до 2014 року була територією, де кругле носять, а квадратне котять, то годі сподіватись, що це можна зробити вмить. Можливо, кілька поколінь, особливо найвищого офіцерського складу, має трішки помінятися. Я страшенно тішуся, що бойові офіцери, які воювали на початку війни, отримали хороший соціальний ліфт всередині Збройних Сил України, Міністерства оборони. Це люди, які під час бойових дій добряче провітрили голову від чогось «совкового» і зрозуміли, куди армія має рухатись далі.

Щодо жінок у війську?

Позитивно. Я за гендерну рівність і в державі в цілому. Якщо жінка відчуває в собі сили і бажання захищати державу на тій чи іншій ділянці, я тільки за. Здається, у ЗСУ десь близько 30 тисяч жінок. І вони виконують не тільки штабну роботу, чи працюють у зв’язку, медицині. Я перетинався на «нулі» з дівчатами. Більшість із них були, до речі, снайперами.

Чи маєте подарунки з фронту?

Я не ділю подарунки на більш чи менш коштовні. Шеврон із плеча бійця, який воював в 2014 році, не менш вартісний, ніж сувенір із гільз, наприклад.

Чи маєте особисту зброю?

Пістолет «Форт-17». У мене є товариш, полковник «Альфи», то він мене вчить, як це правильно робити. Я швидко вчуся, а коли в тебе такий наставник, то це взагалі джекпот.

Чи слід обміняти Крим на мирний Донбас?

Це ж абсолютно кремлівська схема. Ні, звичайно. Я максимально розлючений через те, що вмілими руками кремлівських політиків і трішки наших недолугих відбулася сепарація питань Криму і Донбасу на два різних. І будь-які торги Кримом – це державна зрада. Тому треба тримати кулаки за нашу дипломатію і плекати хороші кадри.

Як правильно називати країну-агресора?

Залежить від ситуації. Якщо це ділове листування, а не розмова людей не за пляшкою пива, то, мабуть, варто використовувати офіційну назву, а в мережі – в кого яка фантазія.

Які відчуття дає причетність до знищення ворогів?

Ця емоція еволюціонувала. Я людина цивільна, тож бути долученим до вбивства когось психологічно важко, для цього треба усвідомити, що це ворог і ти допомагаєш твоїм захисникам, армії. Зараз я отримую моральну сатисфакцію не тільки коли якийсь ВОП розбирається, а й коли знищується жива сила. Я тішуся за свою армію, бо вона планомірно знищує тих, хто прийшов вбивати нас.

Фото зі сторінки Сергія Притули у фейсбук