ЩО ОЗНАЧАЄ СПІВАТИ УКРАЇНСЬКОЮ В КРИМУ!

Після майже 24 годин у дорозі з Сімферополя у Київ прямо у студію Армія ФМ завітала українська співачка, автор пісень, журналіст, перекладач, громадський  діяч, автор проекту «Слухай українською» Юлія Качула!!!

 

 

 

Катерина Потапенко: Сьогодні день соборності, я думаю що це дуже здорово, що саме сьогодні ви тут з нами. Юліє! Розкажіть трохи нашим слухачам про себе. Як так сталося, що сьогодні ви в Києві?

Юлія Качула: Доброго ранку дорогі друзі! Я приїхала на фестиваль української поезії, авторської пісні “Українські передзвони”. Ще була в мистецькому проекті “Знай наших”, на вечері жіночої поезії. Друзі мене часто запрошують на різноманітні заходи. Тепер, слава богу, нарешті дійшла до вас. Мені чесно кажучи дуже важко виїздити з Сімферополя. Я намагаюсь чим по більше розповідати та світитися у ЗМІ. Все для того, щоб люди не забували про УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ, пам’ятали, молились за нас та думали про нас. Тато мій, залишається редактором єдиної в Криму україномовної газети “Кримська світлиця”. На жаль, вона зараз виходить лише в інтернеті. Ситуація не проста не тільки через те, що ми лишаємося в Криму. Тато судився з так званим міністерство культури ГЖВ. За те, щоб “Кримська світлиця” у Криму існувала. Всі три суди він програв. Тепер у “Кримська світлиця” у Києві є клон. Він нікому не потрібен, оскільки було б бажано, щоб видання все ж виходило в Криму. Така позиція мого батька. Я його звичайно підтримую.

Катерина Потапенко: Приємно знати, що є ідейні люди як ваш батько, які не полишають спроб займатися своєю улюбленою справою та допомагати іншим. Я впевнена, що в Криму є багато людей, що просто бояться публічно визнавати, що їм це потрібно.

Юлія Качула: За останніх переписів, вже після події 14-го року, 350 тисяч кримчан назвали себе українцями. Не зважаючи ні на що.

Катерина Потапенко: Юлія, розкажіть, чи вдається вам виступати в Криму? 

Юлія Качула: Ні. На жаль, зараз не вдається виступати. Нас деякі знайомі запрошували, однак керівництво стало проти. Раніше, ми дуже багато чого проводили. Це все було самокоштом. На жаль в України в цьому плані є недопрацювання. Серйозної роботи, щоб відчувати, що Крим це Україна я не відчула. Можливо в цьому, що зараз відчувається, в цьому теж є причина.

Сергій Жуковський: Сєва Зайцев нам щойно написав: «Привіт Армія! Найщиріші слова вітання пані Юлії та подяка за її творчість і позицію. Ми пам’ятаємо про Крим, ми обов’язково повернемось туди! Все буде Україна!»

Юлія Качула: Дякую за такі слова! Це бальзам на душу. Це натхнення на багато місяців. Дякую!

Сергій Жуковський: Розкажіть про ту пісню, яку ми щойно слухали (Юлія Качула "Зима"). Тут вказано, що ви композитор. А ще тут вказано, що автор слів має таке ж прізвище як у вас?!?!?!?

Юлія Качула: Слова написав мій тато, а музика просто лягла… До речі, у тата дуже багато різних віршів, які вже дуже давно написані. Тобто 30 років тому і далі. Зараз за цих подій, ці слова дістаються, трохи перероблюються на цей нерв, на цю емоцію. Так само пишуться і мелодії. Багато людей питали, для чого мені все це треба? Я відповідала, що так я стверджую свою позицію. Так відчуваю свою місію. Якби більше людей мислили так як я … Можливо все би було по – іншому. Наша теперішня пісня – свіжа. Написана за останні півтора місяці.

Сергій Жуковський: Як ви можете описати Сімферополь сьогодні? Яке там зараз життя?

Юлія Качула: Рейси через адмін. кордон на цей раз відмінили через погодні умови. Українці в Криму залишаються. Вони там є. Душевно, це все дуже важко сприймати. Хтось приймає правила гри, хтось ні. У когось просто немає інших варіантів. Там робота, там житло, там родина. Я цих людей абсолютно розумію. Росія там зробила доволі багато. Тобто вони для себе роблять територію, роблять дороги, обладнання в медицині, в школах. Вони роблять для себе той осередок, ту базу… В цьому плані слід бути дуже обережним. Я можу напевне більше сказати про себе. Я, як творча людина, дуже сильно все це переживаю. Пропускаю через себе. Зараз я там ні з ким не спілкуюсь. Я там зовсім одна, однак люди підтримують. Контакт та діалог з Україною в мене постійно є. Люди думають і я це відчуваю. Пісні і творчість в мене виходить саме в Криму. Це мій рідний край. Земля вона дійсно тримає.

Сергій Жуковський: З приводу інформації, тобто свободи слова…

Юлія Качула: Її немає. Всі заходи українського спрямування повинні реєструватись через служби. Це дуже важка справа зробити там концерт або будь – який інший захід. Хоча, кримським татарам якісь культурницькі заходи вдаються. В них є і факультативи мови і творчі вечори. Я їх розумію. В них немає іншого дому крім Криму. Щодо українських заходів все дуже проблематично.

Катерина Потапенко: А як вам там співати?  Може якісь квартирники є.

Юлія Качула: Міні паті проводить мій тато. Той осередок, що любили і люблять «Кримську світлицю» – приходили і приходять. Вони будуть збиратися і на соборність. Згадують кожне українське свято. Обговорюють його. На жаль, мені так ніхто і не дав відповіді, що мені робити далі. Покидати Крим, чи ні. Але якщо ми всі вийдемо, то хто тоді буде вертати Крим? Там мусить бути хтось на кого можна було б опертися.

Катерина Потапенко: Можете розказати про народний літературно – історичний фестиваль? Розкажіть про цей захід. Хто на ньому був і чому він присвячений?

Юлія Качула: Туди приїхали люди з різних куточків нашої держави. Можна сказати, що там була еліта. Це поети, композитори та автори пісень. Вони дуже мене чекали. Я відчуваю підтримку від людей і організаторів. Вони дійсно роблять велику справу і таким чином об’єднують Україну. Фестиваль повинен жити таких повинно бути більше. Хотілося б більше підтримки держави. Їду з хорошими враженнями та спогадами.

Сергій Жуковський: Які у вас творчі плани?

Юлія Качула: Я багато про це думаю. Там важко та одиноко. Можливо треба зробити щось більше, заради рідних я готова терпіти тримати там український вогник. Хочеться вірити, що я не залишусь сама. Поки чекаю, мрію та вірю. Поки залишаюсь сама собою.

Сергій Жуковський: Привітання за нашою традицією.

Юлія Качула: Дякую друзі. Я вас вітаю зі святом. Хочу побажати, щоб ми берегли один одного. Ми не повинні не заздрити один одному, не підставляти один одного. Ми маємо бути одним цілим і тоді нас точно ніхто не здолає. Закликаю до цього всіх. Якщо мій приклад когось надихне, чи додасть сили я буду дуже щаслива. Давайте будемо творити, будемо розвиватись, будемо жити. І тоді в нас все буде гаразд.

Слухайте ефір за посиланням: https://soundcloud.com/armyfm/rankova-kava-220118-u-gostyakh-yulya-kachula