Система підготовки курсантів кафедри Зарубіжної воєнної інформації ВІКНУ ім. Т. Шевченка

Система підготовки курсантів кафедри Зарубіжної воєнної інформації ВІКНУ ім. Т. Шевченка

Про підготовку курсантів, їх розуміння ситуації у світі та умови відбору до вишу в ефірі Армія  FM розповів доцент кафедри Зарубіжної воєнної інформації Військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка Руслан Степанишин.

 

 

 

 

 

Андрій Давидов: Кафедра зарубіжної воєнної інформації займається підготовкою фахівців з питань міжнародних відносин в суспільній комунікації регіональних студій, розшифровується «Країнознавство». Що потрібно аби потрапити на курс?

Руслан Степанишин: Перш за все, абітурієнту для того, аби потрапити до нашого ВНЗ потрібно мати бажання займатися улюбленою справою. При відборі людей для вступу на нашу спеціальність ми звертаємо увагу на підготовку у знанні іноземних мов, тому що міжнародні відносини вимагають знання іноземних мов. По-друге, це знання історії і певних гуманітарних дисциплін, які вивчаються на шкільному рівні. А головним критерієм для відбору студентів є їхня громадянська позиція. Під час співбесіди особисто я ставлю питання, щодо подій сьогодення і потім аналізую відповіді. Це дає змогу нам зрозуміти, як людина мислить.

Андрій Давидов: Чи змінилися випускники шкіл за останні сім років? Як тепер відповідають на Ваші питання під час співбесіди?

Руслан Степанишин: Річ у тім, що на цей час є два різнонаправлені вектори, з однієї сторони люди до нас приходять з вмінням працювати з інформацією, тобто розвиток інформаційних технологій дає про себе знати. Люди спокійно працюють з інформацією, вміють її шукати. Але, з іншого боку, комплекс гуманітарних дисциплін в школі зазнає певної зміни. Можливо це пов’язано з реформуванням шкільної освіти, можливо з інформаційним перенасиченням. Тому люди шукати вміють, а ось працювати з нею ні.

Особисто я стикаюся з слабкістю знань з історії, особливо з військової її частини. І знову ж таки, якщо з історії України люди хоч мають розуміння, то з всесвітньою ситуацією ситуація гірша. Можливо, це пов’язано з тим, що у школі на Всесвітню історію виділяється менше годин, а, можливо, через те, що  люди менш зацікавлені її вивчати. Можливо історію певних країн, вони знають, загальновідомі факти теж знають, а ось для знаходження взаємозв’язків між цими подіями вони витрачають набагато більший час.

Крім того, в людей слабкі знання з військової служби. Вони можуть сказати, коли почалася Друга Світова Війна, але питання «В якому році відкрили другий фронт» іноді людей ставить в ступор. Загалом проблема, яку бачу я – це перенасичення інформацією. Згадуючи себе, коли я закінчив школу, питання не стояло, що ти повинен знати всі факти, а була задача розуміти зв’язки між цими фактами, як вони один на одного вплинули. Наразі у школярів в голові просто набір фактів і все, а уже причина наслідкових зв’язків розчиняється. Це дуже сумно, але сумно тому що на своїх заняттях мені доводиться дещо підтягувати ці знання.

Андрій Давидов: Кого більше приваблює кафедра Зарубіжної воєнної інформації, представників чоловічої статі, чи жіночої?

Руслан Степанишин: До недавнього часу в нас були певні квоти на вступ до нашого ВНЗ. Був певний відсоток жінок, який можна було приймати на навчання до військових «вишів». Зараз ці обмеження зняті і мені важко відповісти на питання кого найбільше приваблює. Моя позиція щодо цього наступна: як говорив відомий Ден Сяопін, «Неважливо якого кольору кішка, чорна вона, чи біла, головне щоб вона ловила мишей». Тому не важливо, хлопець ти, чи дівчина, якщо ти маєш бажання вчитися, опанувати цю професію, це дуже добре і різниці між ними ми не робимо.

Андрій Давидов: Де курсанти проходять практику?

Руслан Степанишин: Більшість наших курсантів проходить практику на базі трьох основних підрозділів: розвідувальні, підрозділи ССО (Сили спеціальних операцій) і підрозділи міжнародного співробітництва. Там вони як раз і здобувають практичні навички, знайомляться з роботою, яку вони вивчають теоретично. Намагаємося розширити простір для практики, але більшість все-таки пов’язана з інформаційно-аналітичною діяльністю.

Андрій Давидов: Зважаючи, що Україна рухається до НАТО, у нас поглиблена співпраця з 2014 року, як в цьому напрямку? Чи залучаються представники НАТО до організації курсів, чи проводиться обмін студентами до країн НАТО для здобуття певних знань?

Руслан Степанишин: Як раз хотів зазначити, що наші курсанти торік брали участь у заходах програми «Еразмус+» в Болгарії. Вони ділилися своїм досвідом і отримували знання, які пропонували представники інших країн Північноатлантичного альянсу. Там були організовані заходи з обміну досвідом, думками і знаннями. Зараз ця програма набирає обертів, сподіваюсь, що надалі наші курсанти будуть гідно представляти Україну. Що стосується науково-педагогічних представників, ми активно залучаємося до проведення різних курсів і заходів підвищення кваліфікації, насамперед з представниками США, країн Балтії й Великої Британії. Ці заходи проводяться в рамках як військової допомоги країн НАТО нашій країні, так і у двосторонньому військовому співробітництві між країнами.

Андрій Давидов: Ви зазначали, що найчастіше ви аналізуєте інформацію та події по регіонах, а от останні події, які відбулися в світі (загострення ситуації Ізраїлю з Хамасом, нещодавнє перехоплення літака в Білорусі). Як сприймають це курсанти і як вибудовують логічний рядок?

Руслан Степанишин: Так, такі завдання ми їм ставимо. Повернуся трохи в минуле. Концентрація російських військ на наших кордонах і на тимчасово окупованих територіях ОРДЛО та АР Крим, нашими курсантами повністю відстежується. Курсанти робили підбірки, огляди. Завдяки цьому з одного боку вони вивчають, умовно кажучи, війська противника, а з іншого вони підвищують свої інформаційно-аналітичні навички.

Для більш цікавого сприйняття одна з моїх курсанток зробила таку собі аналогію: вона поєднала офіційні заяви керівництва з фактичним перебазуванням техніки. Таким чином вона зробила висновок, що збігів майже немає, тобто заяви Міністра Оборони РФ Сергія Шойгу, про те, що вони перекинули до трьох армій, просто було знівельовано. Також, виходячи із цього дослідження студенти дійшли висновку, що не можна таку кількість військ перекинути без наслідків для транспортної інфраструктури.

Але знову ж таки, повернуся до тієї проблеми, про яку розповідав на початку, логічність: А чому це так? З чим це пов’язано? І Що буде далі? Висновки наші курсанти робити можуть, а от прогнозують вони «на велику перспективу», дуже розмито.

Що стосується Білорусі і Близького сходу.  Близький схід у нас також «під прицілом», але дивлячись на те, що противник у нас визначений і це Російська Федерація, курсанти менше цікавляться даною тематикою. Але є курсанти, які вивчають арабську мову і вони націлені саме на ці вектори роботи.

Що стосується Білорусі, поки що ми це з ними не розбирали, але ситуація така, що, на мою думку, «агонія режиму»,- це демонструє його дрейф під крило РФ. Взагалі, ситуацію в Білорусі мої курсанти оцінювали з початку протестів і до самого спаду. Вони мені ставили питання: Хіба їм нічого не вдасться? Я відповів, що «поживемо-побачимо» і один курсант, проаналізувавши події мені сказав: От, якби в 2014 році лідери нашого Майдану пішли на поступки Януковичу, в нас було б те саме.

Андрій Давидов: Військовий строковик, чи контрактник, який відслужив три роки, він може потрапити на кафедру?

Руслан Степанишин: Може! І у нас не поодинокі випадки, коли після служби солдати приходять вчитися далі. Єдине що, їм набагато важче. Тому що люди вже дещо забули, в них знання трохи притупилися і їм багато чого потрібно наздоганяти, але якщо людина цілеспрямовано йде до цього, і в мене є такі приклади, все можливо. Все залежить від людини, її бажання, працездатності й оптимістичних поглядів в майбутнє. З іншої сторони, контрактники і строковики - це велика допомога як курсовому апарату, так і викладачам, тому що, на мою думку, вони є прикладом для курсантів. В них є практичні навички й у них є багато чого їм розповісти. А з іншої сторони вони, для мене, таке «уособлення нового українського сержанта». Коли у групу сімнадцятирічних вчорашніх школярів приходить людина з досвідом, вона і підтримує дисципліну і спонукає їх до навчання, а головне, своїм прикладом демонструє, як це потрібно робити.

Андрій Давидов: Щодо другої вищої освіти? Це теж можливо?

Так, у мене є люди, які прийшли з освітнім рівнем бакалавру і зараз навчаються на магістратурі. І, хотілось би сказати, що в нинішній реформі військової освіти це буде також передбачено.

Андрій Давидов: Насамкінець, що б ви передали нашим захисникам на Донбасі, які знаходяться в окопах?

Руслан Степанишин: Я також там був. Був на їхньому місці, тому перше, що я б хотів їм побажати, це оптимістичного погляду у майбутнє. Хлопці, все буде добре, ми переможемо! В нинішній складний час хотілось би вам побажати міцного здоров’я, віру в себе, віру в майбутнє. Ми тут про них пам’ятаємо, про них думаємо завжди і намагаємося всіма можливими засобами їм допомогти.