Служителі Мельпомени відзначають Міжнародний день театру
Це не просто професійне свято майстрів сцени та робітників театрів, це також свято мільйонів глядачів та прихильників театрального мистецтва.
День заснували у 1961 році у Відні на IX конгресі Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО. З того часу щорічно театральні колективи з усього світу відзначають свято 27 березня.
Перша згадка про театр датована 497 роком до н.е. У знайдених письмових джерелах говориться про проведення свята, присвяченого богу Діонісу. Перша будівля театру з'явилася в Римі в 55 році до н.е., там виконували вірші та невеликі п'єси, переспіви легенд і міфів.
Театральне мистецтво України бере початок з давніх часів, яке найяскравіше проявлялося у народних іграх, танцях, піснях та обрядах. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах. Про це свідчать фрески Софійського собору в Києві (XI століття). Перші зразки драми публічно виголошували учні київських Братської (Києво-Могилянська Академії) та Лаврської школи (XVI—XVII століття). Важливими центрами розвитку релігійної драми у цей час вважалася також Львівська братська школа та Острозька академія. У 17-18 столітті широкого розмаху набули вертепи — мандрівні театри маріонеток, які виконували різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії.
У 1795 році у Львові був відкритий перший в Україні стаціонарний театр. У Києві перший стаціонарний театр з'явився у 1806 році, в Одесі — в 1809, а в Полтаві — у 1810 році. Становлення класичної української драматургії пов'язане з іменами І. Котляревського, який очолив театр у Полтаві і Квітки-Основ'яненка — основоположника художньої прози в новій українській літературі. У 1819 році Іван Котляревський пише перший драматичний твір в українській літературі, п'єсу "Наталка Полтавка".
У другій половині XIX ст. в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру — драматурги і режисери М. Старицький, М. Кропивницький та Іван Карпенко-Карий. Заслуга швидкого розвитку театру належить також видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен з них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Справжньою зіркою українського театру того часу була видатна акторка Марія Заньковецька.
Новий період в історії національного театру розпочався в 1918 р., коли у Києві утворилися Державний драматичний театр і «Молодий театр» (з 1922 — сучасний український театр «Березіль») Леся Курбаса та Гната Юри. На театральній сцені з'явилася ціла група талановитих акторів — А. Бучма, М. Крушельницька, Є. Добровольська, О. Сердюк, Н. Ужвій, Ю. Шумський та багато інших.
Державний драматичний театр продовжував традиції реалістично-психологічної школи. Натомість Молодий театр обстоював позиції авангардизму. З утворенням театру «Березіль» його сцена стала своєрідним експериментальним майданчиком. Тут були вперше поставлені п'єси видатних українських письменників і драматургів М. Куліша («Народний Малахій», «Мина Мазайло») та В. Винниченка («Базар», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь»). Завдяки генію Л. Курбаса, який поєднав у собі таланти режисера, актора, драматурга і перекладача світової літератури, були по-новому осмислені на українській сцені твори В. Шекспіра, Г. Ібсена, Г. Гауптмана, Ф. Шиллера і Ж.Б. Мольєра. Здійснені постановки невідомих до цього українському глядачу п'єс європейських драматургів. До експериментальних пошуків Леся Курбаса, який був репресований у часи сталінізму, і досі звертаються сучасні митці.
За роки незалежності в Україні з'явилося багато нових театрів. Зараз у нашій країні функціонують понад сто театрів. Рекордсменом за їх кількістю став Київ. Українське драматичне мистецтво дедалі розвивається та активніше інтегрується в європейський культурний простір. В Україні щорічно проходить низка міжнародних театральних фестивалів, які підтвердили свій авторитет у Європі: «Київ травневий» у Києві, «Золотий Лев» у Львові, «Тернопільські театральні вечори», «Дебют» у Тернополі, «Мельпомена Таврії» у Херсоні, Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької та звісно ж, ГОГОЛЬFEST — міжнародний мультидисциплінарний фестиваль сучасного мистецтва, який поєднує театр, музику, візуал, освіту, дитячу програму та резиденцїї.
У 2019 році GOGOLFEST увійшов у п'ятірку найкращих фестивалів Європи (EFFE Awards 2019-2020). Звісно, пандемія коронавірусу внесла свої корективи у роботу театрів та фестивалів, але, сподіваємося, що тимчасові обмеження не вплинуть на любов глядачів до театру.
Театр — це божевільний творчий процес, в якому поєднується робота багатьох людей.Тут немає другорядних професій — важлива праця не тільки акторів та режисерів, але й драматургів, продюсерів, художників, звукоінженерів, світлотехніків, гардеробників та білетерів. Тому в Міжнародний день театру побажаємо всім людям, дотичним до театру натхнення, нових творчих звершень, овацій та безмежної любові глядачів!
Фото: інтернет, GOGOLFEST, Project«W» Veterans, Volunteers and William
