Справа ветерана: Захисник після звільнення відкрив равликову ферму та вийшов на експорт в ЄС

Сергій Гаран у березні 2022 року добровольцем став на захист України. У складі Держприкордонслужби брав участь у боях на Сумщині, Луганщині та Донеччині. Через стан здоров’я у грудні 2023-го Сергій був звільнений зі служби й вирішив почати нове життя — заснував власну равликову ферму.

До повномасштабного вторгнення ветеран керував туристичною агенцією. Але після служби зрозумів: повернутися у попередню сферу не зможе.

— Я відчував, що вже не хочу працювати з людьми. Почав шукати, чим займатися. Випадково в інтернеті натрапив на інформацію про роботу равликової ферми, — розповідає він.

Напрямок зацікавив і ветеран вирішив спробувати. Друзі підтримали і допомогли купити старий приватний будинок із землею. Далі ветеран почав самостійне вивчення справи. Для цього використовував ролики від власників равликових ферм на YouTube, знайомився у  соцмережах із бізнесменами, які вже мали досвід в цій сфері.

— Люди не відмовляли мені у консультаціях та ділились досвідом безкоштовно, просто хотіли допомогти, — згадує Сергій Гаран.

Для залучення коштів для старту Сергій подався на грантову програму на суму 500 тисяч гривень від держави. Їх витратив на дерев'яні щити необхідні для вирощування равликів, закупівлю малька та комбікорм. Решту робіт — буріння свердловини, проведення водопроводу, огорожі — робив за власні гроші.

Цим бізнесом Сергій керує вже два роки. Згадує про перший сезон, коли через «блекаути», які влаштували росіяни, не вдалося подати в достатній кількості води для равликів і врожай був менший від очікуваного на 30%.

— Були моменти, коли хотілося все кинути: після падінь, розчарувань, труднощів. Але я не зупинився і довів справу до результату, — ділиться ветеран.

Сьогодні його ферма займає 30 соток. Сергій співпрацює з експортером, який постачає українських равликів до Іспанії. Ветеран радить побратимам ніколи не падати духом, шукати своє покликання й не боятися пробувати.

— Не все виходить із першого разу. Будуть помилки й розчарування, але попереду — нові можливості. Головне — не зупинятися і пам’ятати найгірше ми вже пройшли, — додав Сергій Гаран.