Справжні герої зараз боронять країну, а спортивні герої – це всі спортсмени, які поїхали на Олімпіаду, – бронзовий призер Олімпіади-1996 Олександр Крикун
«Це спорт і кожному спортсмену Олімпіада дає підйом, що кожен може створити маленьке диво. І ми всі на це будемо сподіватись. Усім нашим спортсменам потрібна енергетична підпитка». Віцепрезидент Національного олімпійського комітету України та бронзовий призер Олімпійських ігор 1996 року в Атланті Олександр Крикун в ефірі Армія FM розповів про свою олімпійську медаль, очікування від Олімпіади в Парижі та про вплив війни на українських спортсменів.
В 1996 році Олександр Крикун став бронзовим призером Олімпіади у метанні молота. Він розповів про емоції, які відчуває спортсмен, який піднявся на п’єдестал.
– Нам тоді давали за медаль 20 тисяч доларів і коли повернувся додому в Умань, друзі запитали, чому так багато дають за одні змагання, а я відповів, що готувався до них 20 років. В Атланті була перша літня Олімпіада для незалежної України. Я зараз це розповідаю і в мене йдуть мурахи по тілу. Підіймається державний прапор, гімн не грав, але підіймався прапор, були відчуття, що все перехоплювало. Я розумів, що приїду до рідного міста, в рідну країну і всі будуть пишатися. Я тоді проживав в Умані, а до цього жоден спортсмен з цього міста не був представлений на Олімпіаді. Коли мене нагородили, то я пішов шукати свого тренера і запитав, чому його не було на нагородженні, а він відповів, що боявся, що в нього серце стане.
Віцепрезидент Національного олімпійського комітету України поділився своїми очікуваннями від Олімпіади, яка в ці дні відбувається в Парижі.
– Справжні герої – зараз боронять країну, а спортивні герої – це всі 140 спортсменів, які поїхали на Олімпійські ігри. Не буду відкривати, в яких умовах ми зараз тренуємось, навіть ті, хто виїхали і тренуються за кордоном. Без рідного дому немає енергетичного підживлення. В нас є певні лідери, які після минулої Олімпіади показували гарні результати. Я не називатиму імен. Я скажу інакше: легка атлетика, фехтування, плавання, стрибки у воду, синхронне плавання, вільна боротьба, греко-римська боротьба, дзюдо. Коли в 1996 році я їхав на Олімпіаду, то точно не був лідером і на мене не розраховували. Це спорт і кожному спортсмену Олімпіада дає підйом, що кожен може створити маленьке диво. І ми всі на це будемо сподіватись. Усім нашим спортсменам потрібна енергетична підпитка. Коли була Олімпіада в Атланті і я виступав у прямому ефірі, то мій брат виходив на балкон і направляв енергетику в космос. Спортсмени мають свою місію, світ бачить нас, світ ідентифікує нас, хто ми такі. Підтримка вболівальників буде дуже важлива для всіх наших спортсменів.
На Олімпійських іграх відбувається футбольний турнір, на який вперше в історії пробилась збірна України. Проте клуби не відпустили багатьох сильних гравців у Олімпійську збірну. Олександр Крикун висловив свою думку щодо цієї ситуації та пояснив навіщо футбол у олімпійській програмі.
– Я не зрозумів власників клубів, які не відпускали наших спортсменів у збірну. Олексій Михайличенко чемпіон трьох країн (СРСР, Італії та Шотландії), але всі про нього кажуть: «Олексій Михайличенко – олімпійський чемпіон». Більше нічого не кажуть, бо олімпійський чемпіон або олімпійський призер – це назавжди. Андрій Шевченко переможець Ліги чемпіонів, але це рідко згадують, коли про нього говорять. Футбол потрібен на Олімпіаді. І ось це вікове обмеження до 23 років має допомогти гравцям проявити себе ще до дорослого спорту, хоча я бачив на Євро гру 16-річного іспанця.
Олександр Крикун відповів, чи може війна в Україні мотивувати спортсменів виступати ще краще.
– Звичайно. Пам’ятаєте, як херсонець Андрій Проценко (легкоатлет, стрибун у висоту – прим.) тренувався перебуваючи в окупації. В багатьох спортсменів загинули батьки, друзі та родичі. Мене питають, як спортсмени будуть поводитись. Але всі ми люди, ми всі страждаємо, навіть коли спортсмени знімають якість тік-токи і роблять щось веселе, але всі думки в нас про війну. Ми не можемо не плакати в душі.
