Становлення державності
До Дня Незалежності підготували факти тисячолітнього становлення нашої державності. Коли росіяни говорять, що Україна вигадана держава чи ми отримали незалежність випадково — нам є, що відповісти. У матеріалі використанні відео Українського інституту національної пам'яті.
1.Гривна спочатку була ваговою одиницею Київської Русі, її виникнення відносять до VIII–ІХ століть. З поширенням на території Русі арабських дирхамів певну їх кількість стали прирівнювати за вагою до вагової гривні. Поступово гривна набула значення не лише вагової але й лічильної одиниці. В джерелах Київської Русі лічильну гривну називають гривною кун. У ваговій гривні зважували також срібло в злитках, прикрасах чи уламках. Згодом злитки срібла стандартної форми і ваги стали монетами. Монетна гривна відома з середини XI століття. Першими виникли київські монетні гривні — ромбоподібні злитки вагою близько 164 грам.
2.Тризуб — український національний герб, сучасний державний герб України у формі золотого тризубця особливої форми на синьому полі. У минулому — герб князів Рюриковичів і Київської Русі.
3.Київська Русь — середньовічна держава у Східній Європі зі столицею в Києві, котра існувала з кінця IX до середини XIII століть. Вона об'єднала під владою династії Рюриковичів східнослов'янські та фіно-угорські племена. В часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'ї Вісли на заході до Таманського півострова на сході.
4.Святослав Хоробрий — правитель Київської Русі з династії Рюриковичів. Великий князь київський (945—972). Проводив активну зовнішню політику. Насамперед, Святослав здійснював завзяті походи на схід і південь. Це призвело до розпаду двох великих держав Східної Європи: Хазарського каганату та Першого Болгарського царства. Князь підкорив численні східнослов'янські племена, аланів й волзьких булгар.
5.Володимир Великий — правитель Київської Русі з династії Рюриковичів. Великий князь київський (979–1015). Хреститель Київської Русі 988 року. Встановив Київську митрополію Константинопольського патріархату. Розширив межі столиці Києва, збудував Десятинну церкву (996). Першим із руських князів розпочав карбувати власну монету. Заснував фортифікаційні міста — Володимир (988), Переяслав (992).
6.Ярослав Мудрий — правитель Київської Русі з династії Рюриковичів. Великий князь київський (1015–1018, 1019–1054). Доклав багато зусиль для зміцнення держави. 1036 року розбив і назавжди відкинув від Києва печенігів. На початку 1030-х років відвоював у Польщі червенські міста і Белзьку волость. Здійснив успішні походи проти ятвягів і литовців. Розширив межі середньовічного Києва, спорудивши місто Ярослава, окрасою якого стали Золоті ворота й Софійський собор (1054). Започаткував укладання першого літописного зводу 1037—1039 років та першого писаного зводу законів — Руської правди. Мав велику родину, уклав шлюбні відносини з багатьма європейськими правителями. За численні реформи, що мали позитивний вплив на розвиток Русі, отримав прізвисько Мудрий.
7.Слово Україна вперше згадується в Київському літописі 1187 року, у зв'язку із смертю переяславського князя Володимира Глібовича на Посульському рубежі. Ним окреслювали терени Переяславського князівства, що входило до історичного ядра Русі поруч з Київським і Чернігівським князівствами. Це слово також зустрічається у руських літописах 1189, 1213, 1280 і 1282 років, позначаючи Галичину, Західну Волинь, Холмщину й Підляшшя. У литовських і польських хроніках та офіційних документах XIV—XVII століття «Україною» у широкому значенні називали руські землі Галичини, Волині, Київщини, Поділля і Брацлавщини, а у вузькому — територію середнього Подніпров'я.
8.Роман Великий — засновник сильного Галицько-Волинського князівства і патріарх монаршого правлячого роду Романовичів. Вважався сучасниками наймогутнішим з усіх руських князів кінця XII — початку XIII століття, за що був прозваний Великим.
9.Галицько-Волинське князівство — монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199–1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів і Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199 році. Після коронації Данила Романовича у 1253 році, стало Руським королівством, спадкоємцем Київської династії, продовжувачем європейських, руських, політичних і культурних традицій.
10.Король Данило — руський король з династії Романовичів, правитель Галицько-Волинського князівства, король Русі. Після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену його батьком Романом Великим. З перемінним успіхом чинив упертий опір монгольській експансії, одночасно нейтралізуючи військові спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави. Сприяв розвитку міст. За його правління побудовано Холм, Львів, Крем'янець, Данилів, Стіжок, відновлено Дорогочин. Переніс столицю Галицько-Волинського князівства з Галича до Холму. Час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави.
11.Жовтий (золотий) і синій кольори використовувалися на гербі Галицько-Волинського князівства. Вони також вживалися на гербах руських земель, князів, шляхти і міст середньовіччя і раннього нового часу. Вважається, що сучасний прапор України походить від барв Галицько-Волинського князівства.
12.Костянтин Острозький — військовий і державний діяч Великого Князівства Литовського, Руського та Жемайтійського. Розпочавши свою військову кар'єру за часів короля Яна I Ольбрахта, став одним із найвидатніших полководців XVI століття. Сучасники порівнювали його зі стратегами античності — провів 35 битв, програв 2, брав участь в успішних кампаніях проти татар та Московської держави.
13.Запорозьке козацьке військо сформувалося в середині XVI століття в середній течії Дніпра, на незайманій території Запорожжя, розташованій на кордонах Речі Посполитої, Кримського ханства й Московського царства. Основу війська складали руські шляхтичі та міщани. Центром запорожців була дніпровська фортеця — Січ, прообразом якої було укріплення, споруджене волинським князем Дмитром-Байдою Вишневецьким на острові Мала Хортиця 1556 року.
14.Петро Конашевич-Сагайдачний — український полководець та політичний діяч, гетьман реєстрового козацтва, кошовий отаман Запорізької Січі. Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства.
15.Богдан Хмельницький — український військовий, політичний та державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, очільник Гетьманщини (1648–1657). Керівник Хмельниччини — повстання проти зловживань коронної шляхти в Україні, котре переросло у загальну, очолену козацтвом, визвольну війну проти Речі Посполитої. Намагався розбудувати незалежну українську державу, укладаючи протягом свого правління союзи з Кримським ханатом і Московським царством.
16.Гетьманщина — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини, Полісся та Східного Поділля. Веде свій початок від найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою виступав виборний гетьман. З 1654 року перебувала під протекторатом московського царя. У 1667 році за Андрусівським миром розділена по Дніпру на Правобережну й Лівобережну Україну. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування лише на теренах Лівобережжя. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Шведської імперії. Протягом XVIII століття поступово втратила політичну й економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ інститут гетьмана скасовано. За рік Гетьманщину реформовано в Малоросійську губернію.
17.Іван Мазепа — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній (1687–1704) та всій Наддніпрянській Україні (1704–1709). Князь Священної Римської імперії (1707—1709). Представник шляхетного роду Мазеп-Колединських герба Курч із Київщини.
18.Пилип Орлик — український політичний, державний і військовий діяч, Генеральний писар (1702-1709), Гетьман Війська Запорозького у вигнанні (1710-1742), поет, публіцист. Представник білоруського шляхетського роду Орликів (чеського походження). Один із упорядників Договорів і постанов — конституційного акту, який іноді називають першою в світі Конституцією, фактично — козацького суспільного договору.
19.Українська Народна Республіка, Гетьманат, Західноукраїнська Народна Республіка — українські держави 1917-1921 років. Це перша спроба відновити державність у ХХ столітті. Території держав охоплювали сучасні терени України. А до Гетьманату навіть входили Білгород, Холм, Брест-Литовськ, Мозир.
20.Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Походив із козацько-старшинського роду Скоропадських. Офіцер Російської імператорської армії. Учасник російсько-японської та Першої світової війни. Гетьман Української Держави (29 квітня — 14 грудня 1918). Один з лідерів та ідеологів монархічного гетьманського руху.
21.Симон Петлюра — український державний, військовий та політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик. Організатор українських збройних сил. Член Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ (28 червня — 31 грудня 1917). Головний отаман військ УНР (з листопада 1918). Голова Директорії УНР (9 травня 1919 — 10 листопада 1920). Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. Дядько по матері патріарха Мстислава (Скрипника).
22.Євген Петрушевич — український громадсько-політичний діяч, правник, доктор цивільного і церковного права (1891), Президент і Уповноважений Диктатор (верховний військово-політичний зверхник під час війни) Західноукраїнської Народної Республіки.
23.Євген Коновалець — полковник Армії УНР, командант Української військової організації, голова Проводу українських націоналістів (1927), перший голова ОУН (з 1929), один із ідеологів українського націоналізму.
24.Карпатська Україна — автономна республіка у складі Чехо-Словаччини в 1938–1939 роках, Українська незалежна держава — в основному на гірській частині території Закарпаття з 15 березня до кінця травня 1939 року зі столицею у Хусті.
25.Карпатська Січ — парамілітарна організація на Закарпатті в 1938–1939 роках, оформлена 9 листопада 1938 року з утвореної у вересні націоналістами Української національної оборони. Чисельність — близько 2000 осіб. Після проголошення самостійності Карпатської України Карпатська Січ стала її національною армією. В березні 1939 року чинила збройний опір угорській армії. Кілька сотень з січовиків загинули 13 березня 1939 року в боях з чехами, а потім — з угорцями.
26.Августин Волошин — український політичний, культурний, релігійний діяч, греко-католицький священик Мукачівської єпархії, 1938 року прем'єр-міністр автономного уряду Карпатської України. У 1939 році став президентом цієї держави, Герой України (посмертно).
27.Михайло Колодзінський — визначний діяч УВО та ОУН, начальник Генерального штабу Карпатської Січі (19.01.1939—19.03.1939), Верховний Командант Збройних Сил Карпатської України (16-19.03.1939), полковник. Автор книги Українська воєнна доктрина. Ця праця у трьох частинах написана між 1935—1937 роками. У рукописному варіанті поширювалась серед членів ОУН до моменту свого першого друкованого виходу вже після героїчної смерті автора у 1940 році. У цій роботі Михайло Колодзінський одним із перших історично обґрунтував роль та місце збройних сил у створенні національної модерної держави.
28.Організація українських націоналістів — український громадсько-політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток. Основним регіоном діяльності ОУН були Східна Галичина та Волинь. Її керівна структура тут іменувалася Крайова Екзекутива ОУН на західноукраїнських землях. Визначивши себе як рух, а не як партія, ОУН засуджувала всі легальні українські партії Галичини як колабораціоністські. Заснована 3 лютого 1929 року у Відні, легалізована в Україні 1993 року, як громадська організація.
29.Степан Бандера — український політичний діяч, один із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН(Б). Разом із Ярославом Стецьком автори Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року.
30.Українська повстанська армія — військово-політичне формування, що діяло в Україні протягом 1942—1960 років, озброєне крило Організації українських націоналістів. УПА діяла до 1954 року. Окремі вогнища спротиву продовжувались впродовж 1950-1960-х років. З травня до листопаду 1943 року Головним Командиром УПА був Дмитро Клячківський, з 1944 до 1950 року— генерал Роман Шухевич, з 1950 до 1954 року — Василь Кук. Найбільша чисельність повстанської армії — 25-30 тисяч осіб (1944).
31.Українська головна визвольна рада — орган політичного керівництва українським визвольним рухом, який оголосив себе верховним органом українського народу в його революційно-визвольній боротьбі (Тимчасовий устрій УГВР), утворений в Україні наприкінці другої світової війни з ініціативи УПА й ОУН(Б). Метою організаторів було створення ширшої суспільно-політичної бази для боротьби збройного підпілля проти німців і більшовиків та притягнення до неї кадрів з-поза ОУН, хоч остання залишалася організаційною й ідеологічною базою УГВР.
32.Роман Шухевич — український політичний і державний діяч, військовик. Член галицького крайового проводу Організації українських націоналістів. Командир з боку українців українського військового підрозділу Нахтігаль в складі іноземних легіонів Вермахту (1941–1942). Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії, голова Секретаріату Української головної визвольної ради (1943–1950). Борець за незалежність України у ХХ сторіччі Романові Шухевичу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави. Посмертно іменований пластовою старшиною найвищим почесним ступенем гетьманського скоба (1950).
33.Українська Гельсінська група — об'єднання діячів українського правозахисного руху, утворене в Україні 9 листопада 1976 року. На 50-тисячному мітингу у Львові 7.07.1988 року на її основі проголошено створення Української Гельсінської спілки. Одними із засновників були Петро Григоренко, Левко Лук’яненко та Олекса Тихий.
34.Народний Рух України, як громадсько-політична організація заснований 1989 року. У Русі об'єдналися люди різних політичних переконань — від ліберальних комуністів до осіб, що сповідували ідеї інтегрального націоналізму. Але домінували в організації настрої національної демократії. У перший же рік свого існування Рух організував ряд великих масових заходів. Метою заходів була боротьба за державну незалежність, відродження української нації, відтворення історії українського народу і державності.
35.В'ячеслав Чорновіл — український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, політичний в'язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х — 90-х років; Герой України (2000, посмертно). Лауреат Міжнародної журналістської премії імені Ніколаса Томаліна (1975). Ініціатор проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року.
36.Левко Лук’яненко — український політичний та громадський діяч, письменник, радянський дисидент. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. Співзасновник Української Гельсінської Групи. Народний депутат України. Герой України. Автор Акту проголошення незалежності України. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка 2016 року.
37.Акт проголошення незалежності України — політико-правовий документ, ухвалений позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 року, яким проголошено незалежність України та створення самостійної української держави — України. Разом з цим Актом також прийняті Постанова Верховної Ради УРСР Про проголошення незалежності України та Постанова Верховної Ради України Про військові формування на Україні.
38.Гімн України — один із головних державних символів України поряд із прапором і гербом. Державним гімном є пісня Ще не вмерла України і Слава, і Воля: слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького. Офіційна музична редакція ухвалена Верховною Радою 15 січня 1992 року, текст гімну затверджено Законом України Про Державний Гімн України 6 березня 2003 року.
39.Євромайдан — національно-патріотичні протестні акції в Україні, передусім, проти корупції, свавілля правоохоронних органів і сил спецпризначення, а також на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України. Протести розпочалися 21 листопада 2013 року як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада. Силова протидія протестам зі сторони влади призвели до відкритого силового протистояння, яке надалі переросло у Революцію гідності.
40.Російська збройна агресія проти України — пряме та опосередковане застосування збройної сили Російською Федерацією проти суверенітету та територіальної цілісності України. Внаслідок цього Україна, станом на лютий 2017 року, втратила понад 9,8 тис. осіб убитими, 23 тис. пораненими, майже 1,8 млн чоловік стали вимушеними переселенцями. Росією захоплено 7,2 % території України. Складовими російської збройної агресії проти України, що розпочалася 2014 року, є:
Захоплення Криму Росією у лютому-березні 2014 року (з подальшим початком тимчасової анексії півострова Росією 18.03.2014)
Війна на на Донбасі з квітня 2014 року, яка розпочалась зі створення під прикриттям народних виступів спецслужбами РФ так званих Донецької та Луганської народних республік.
27 січня 2015 року Верховна Рада України визнала Російську Федерацію агресором.
