«Свій до свого по своє» — спільнота небайдужих

«Свій до свого по своє» — спільнота небайдужих

Як можна стати «хунтою», долучившись до ініціативи з підтримання ветеранського бізнесу, яким має бути слоган із робочою назвою «Я витрачаю гроші у ветерана» та де знайти усю потрібну інформацію про все це в ефірі передачі «Ранкова кава» розповіли засновники проєкту «Свій до свого по своє» Іван Гунченко, Роман Кнець та Сергій Вікарчук.

 

 

 

Анастасія Сіроговська: З якою метою започатковано проєкт «Свій до свого по своє»?

Іван Гунченко: Це соціальний проєкт, створений ветеранами для ветеранів. Ми записуємо невеличкі відеовізитівки про власні справи ветеранів або волонтерів. Знайомимо аудиторію з бізнесом. І люди, які хочуть допомогти ветеранам, знатимуть, де можна витратити свою гривню.

Анастасія Сіроговська: Як ви об’єдналися утрьох?

Іван Гунченко: З початком пандемії та запровадженням локдаунів було дуже важко. Кожен із нас має свій бізнес, і ми почали втрачати клієнтів. Якось виникла ідея, що було б добре, якби хтось розповідав про бізнес ветеранів. І ми подумали, що це можемо бути ми. Виклавши у Фейсбуку презентацію цього проєкту, отримали потужний відгук. І зрозуміли, що проєкт потрібний.

Анастасія Сіроговська: До вашої ініціативи та команди може долучитися будь-хто охочий?

Іван Гунченко: Якщо ви готові витрачати свій час і можете допомогти проєкту своїми вміннями – будь ласка. Наприклад, ви добре вмієте монтувати чи режисувати. До розвитку проєкту може доєднатися будь-хто, а героями наших роликів стають або волонтери, або учасники російсько-української війни, або люди, що якимось чином були дотичні до захисту суверенітету України.

Анастасія Сіроговська: Де можна знайти інформацію про вас і куди звертатися, щоб долучитися до ініціативи?

Іван Гунченко: У нас є сторінка у Фейсбуку під назвою «Свій до свого по своє». Можна писати на саму сторінку, можна писати в коментах, в особисті повідомлення. Також є сторінка в Інстаграм. В майбутньому плануємо використовувати і ТікТок. Тому долучайтесь, у нас багато цікавих історій. У нас, наприклад, є подружжя, яке має спільний бізнес займаються фотографією. Він учасник російсько-української війни, вона працює в організації, яка опікується ветеранами.

Анастасія Сіроговська: Розкажіть історію про слоган «Я витрачаю гроші у ветерана»…

Іван Гунченко: «Я витрачаю гроші у ветерана» робоча назва. Треба її якось скоротити. Якщо будуть пропозиції, ми їх залюбки розглянемо. Ми хочемо розширити інформаційну кампанію, робити футболки з логотипом, наліпки на машини. Людина побачить таку наліпку на авто і поцікавиться, що в нього є десь за рогом, наприклад магазинчик, де він може купити каву у ветерана. Хочу наголосити, що ви не маєте витрачати гроші, якщо вам надають неякісні послуги, або ж роблять несмачну каву. Ми кажемо, що якщо у вас є вибір купити однаково хорошої якості товар у звичайному магазині або у ветеранів – беріть у ветеранів.

Сергій Вікарчук: Хочу звернути увагу: нам не потрібно, щоб нам хтось щось давав даром, ми хочемо чесно заробляти.

Анастасія Сіроговська: А як розпізнати, що це саме ветеранський бізнес?

Іван Гунченко: Думаю, це питання майбутнього і питання маркування. Коли нас стане багато, наша аудиторія збільшиться і наш логотип знатимуть якомога більше людей.

Анастасія Сіроговська: Пане Романе, в чому сіль вашого проєкту «Свій до свого по своє»?

Роман Кнець: Думаю, це щире бажання допомогти іншим ветеранам підняти справу на вищий рівень. Нам у Фейсбуку написав хлопець, який виготовляє дуже гарні вироби з дерева, але він невідомий. Це такі кулібіни, які знані лише у своїй місцевості. Тож ми хочемо цим проєктом допомогти ветеранам, зокрема йому, розвинути свій бізнес.

Іван Гунченко: Поки що ми сфокусовані на Києві. Але думаємо, як рекламувати бізнес ветеранів, які перебувають в інших містах. І якщо до нас буде долучатися більше людей, вивільнятимуть наш час, то думаю, підемо і за межі столиці. Але ми нікому не відмовляємо, фіксуємо всі контакти. І коли настане час, коли зможемо надати якісно послуги, то обов’язково це зробимо.

Анастасія Сірговська: А чи є якесь ідеологічне підґрунтя у вашого проєкту?

Іван Гунченко: Об’єднання, спільнота, хунта. Адже хунта це ж не про військовий переворот, а це рух, спільнота. Ми всі захищали країну. Повернувшись в цивільне життя, продовжуємо це робити. Адже хто, якщо не ми. Безгрошів’я, інші проблеми переносять людину на нижчий щабель піраміди Маслоу, і вона вже про це не думає. А наш проєкт допомагає ветерану відчути, що він потрібен і є люди, які готові без грошей допомогти. Можливо, хтось вагається починати бізнес, а ми можемо його підштовхнути, підтримати.

Анастасія Сіроговська: Сергію, ви доєднались до проєкту дещо пізніше, ніж ваші колеги. Які були спонукальні мотиви?

Сергій Вікарчук: Доєднався до проєкту саме через цінності. Адже тут є позитивний прообраз ветерана. Я дуже вболіваю за людей, які мають власний бізнес. Я граю у ветеранському театрі та хотів про нього розказати. Вважаю, що тут є цінності, які бережуть історію ветерана і дають поштовх іншим до розвитку. Я, наприклад, розповідаю, як відкрити ФОП, як зробити рекламу, маркетинг, на якому каналі. Тому з радістю доєднався.

Анастасія Сірговська: І наостанок, ще раз стисло розкажіть найголовніше про проєкт…

Іван Гунченко: Проєкт створений ветеранами задля ветеранів для ветеранів. Ви можете долучитись як герой, якщо ви є або учасником російсько-української війни, або волонтером, або людиною, дотичною до захисту суверенітету Україну. Також як власник бізнесу. А ще як окрема людина, від якої залежить заробіток. Або ви можете доєднатися до нашої команди для створення контенту. Якщо у вас є бажання і потрібні навички, ми залюбки вас приймемо у свою команду.