Тактична медицина має бути обов'язковою для кожного українця, — начальник медслужби 7-го корпусу ДШВ

Досвід, який українські військові медики здобули під час повномасштабної війни, не можна втратити після її завершення. Він має стати частиною підготовки майбутніх лікарів та всієї системи охорони здоров'я. Про це в ефірі Армія FM розповів начальник медичної служби 7-го корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ ЗСУ Олександр Фальштинський. Він також пояснив, чому тактична медицина має стати базовою навичкою для кожного українця, розповів про виклики евакуації поранених в умовах війни дронів, потреби військових медиків та оцінив нові контракти з визначеним терміном служби.

— Які знання та навички, здобуті військовими медиками під час повномасштабної війни, мають бути інтегровані у цивільну медицину?

— Я б навіть трохи інакше поставив питання. Не військові медики повинні інтегруватися в цивільну медицину, а має бути спільна робота. Наші лікарі та середній медичний персонал, які працюють на передовій, із 2022 року рятують життя й отримали неоціненний, хоч і дуже болючий досвід. Його не можна втратити. Не потрібно розділяти військову й цивільну медицину. Це має бути єдиний простір. Так само як кожен громадянин має бути готовим захищати державу, кожен лікар повинен бути готовим надавати допомогу при бойовій травмі та вогнепальних пораненнях.

— Чи потрібно змінювати систему підготовки майбутніх медиків?

— Обов'язково. Кожен лікар має володіти навичками військової медицини. Ми зіткнулися з цим ще у 2014 році, коли цивільні лікарі приходили до війська і не знали специфіки лікування бойових поранень. Колись військова хірургія була лише одним із предметів, але не перебувала у фокусі. Зараз це потрібно змінювати. Цей досвід має бути перенесений і в систему освіти, і в цивільну медицину.

— А тактична медицина?

— Це стовідсотковий must have не лише для медиків, а для всього населення. Незалежно від того, служить людина чи ні, вона повинна вміти рятувати життя.

— Чи не втратиться цей фокус після завершення війни?

— Хтось повинен його підтримувати. Ветерани та військові, які пройшли цей шлях, не повинні дозволити суспільству забути цей досвід. Ми маємо чітко розуміти, який у нас сусід. Не варто думати, що після війни загроза назавжди зникне. Потрібно й надалі готувати кадри та постійно тренуватися.

— Яка специфіка медичного забезпечення саме Десантно-штурмових військ?

— Якщо підрозділи виконують однакові завдання, то й характер поранень приблизно однаковий. Але коли йдеться про специфічні завдання ДШВ, то й характер травм відрізняється. Нам частіше потрібна невідкладна хірургічна допомога, відповідно потрібні вузькі спеціалісти. Крім того, для нас критично важлива мобільність — медичні підрозділи повинні швидко змінювати місце роботи, а для цього потрібне спеціальне обладнання та відповідна підготовка.

— Яких ресурсів зараз найбільше бракує?

— Ми постійно думаємо про розвиток. Нам потрібне компактне, надійне обладнання, стійке до пилу, бруду та складних умов. Дуже болюча тема — санітарний транспорт. Для росіян червоний хрест — не захист, а ціль. Ми регулярно втрачаємо повнопривідні санітарні автомобілі батальйонної ланки й постійно потребуємо їхнього поповнення. Базовим оснащенням держава забезпечує, але для додаткового покращення потрібні додаткові ресурси.

— Яку роль сьогодні відіграють волонтери?

— Мені складно оцінити це у відсотках, адже все залежить від напрямку. Якщо говорити про транспорт — це одна історія, якщо про освіту чи лікування — зовсім інша. Але впевнений, що і держава, і волонтери роблять великий внесок. Водночас і ті, і ті можуть робити ще більше.

— Як змінилися правила евакуації поранених через масове застосування дронів?

— Те поняття "золотої години", на яке ми колись орієнтувалися, сьогодні вже не працює. Якщо противник активно контролює територію, евакуація може тривати не лише години, а іноді день, два або навіть тиждень. Усе залежить від ситуації та того, що небезпечніше — ризикувати життям евакуаційної групи чи дочекатися безпечнішої можливості. Саме тому ми активно розвиваємо напрямок наземних роботизованих комплексів, щоб вони виконували логістичні завдання та евакуювали поранених без ризику для людей.

— Чи здатні роботи повністю замінити людей?

— Повністю — ні. Людина все одно буде потрібна. Але ми можемо значно зменшити ризики. Як свого часу всі скептично ставилися до FPV-дронів, а сьогодні вони визначають ситуацію на полі бою, так само буде і з роботизованими платформами. Головне — швидко вдосконалювати технології та оперативно реагувати на зміни.

— Наскільки добре сьогодні захищені військові медики?

— Захист є, але це також постійний процес розвитку. Йдеться і про засоби радіоелектронної боротьби, і про детектори, і про фізичний захист евакуаційної техніки. Але все залежить від того, на якому рівні працює транспорт. Наприклад, реанімобілі складно додатково захищати через їхні габарити та вагу.

— Як оцінюєте нові контракти з визначеним терміном служби та гарантованою відстрочкою після їх завершення?

— Це правильний крок. Так, є критика від тих, хто служить із 2022 року і фактично має підписувати новий контракт після кількох років війни. Але сама поява такої можливості — це рух у правильному напрямку. Найголовніше зараз — мотивація нових людей. Особливо це стосується медиків. Ті лікарі, які працюють на фронті з 2022 року, дуже потребують заміни та можливості відпочити. Саме тому я хочу звернутися до цивільних медичних працівників: не бійтеся йти до війська. Ви будете виконувати свою професійну роботу, рятувати життя і дасте можливість відпочити тим, хто вже багато років безперервно це робить. Після повернення вони принесуть свій досвід у цивільну медицину й допоможуть зробити її сильнішою.