Техніка війни: Техніка США за ленд-лізом
Вже сім років Сполучені Штати допомагають Україні протистояти російській агресії. Коштами та інструкторами, технікою та озброєнням, а також іншим обладнанням. Так само США, як союзники, допомагали Радянському Союзу у Другій світовій війні.
Двигуни запущені — і ангар наповнюється гуркотом та запахом пального. Після зимової сплячки ретромобілі з американською символікою виїздять на весняну траву. За кермом столичні реконструктори та любителі історії. Кілька років тому вони назвалися 701-ю легкою ремонтною ротою. Така військова частина у 40-х справді займалася ремонтом техніки 1-ї піхотної дивізії. Максим Попов каже, в їхньому парку зараз 14 одиниць і розповідає про інші осередки.
Максим Попов (реконструктор): Американська техніка є в гаражі Януковича. Там «Студер», два «Додж», «Форд» чи «Вілліс», я не знаю. Мені задається, що «Форд». Тобто там чотири. Є в Запоріжжі, в клубі «Фаєтон» у Дмитра Позняка два «Доджі», Джі-Ем-Сі і скільки там «Віллісів», я не знаю. І ще така ж сама колекція — два «Доджі» і «Вілліси» є в Харкові, в клубах «Самоход».
Кияни продемонстрували п’ять одиниць, з яких найупізнаванішим є цей джип з відкритим верхом. Більшість помилково назве його «Віллісом». Але насправді це «Форд». Адже складали модель на заводах саме двох виробників: Вілліс Оверленд Моторс та Форд Джі-Пі-Даблю.
Сергій Камінський (військовий журналіст): В період 1940-45 років джип Вілліс випускали у п’яти модифікаціях кількістю понад 653 тисячі. Одна з цих версій — шестиколісний «Вілліс Ем-Ті-Таг» — лімітована, всього 24 одиниці.
Цей зразок оснащений двигуном ГАЗ М20, а не рідним. Він би не витримав по два 100-кілометрових пробіги, реконструкції та інші заходи, які щороку організовують власники. До речі, у приватних колекціях українців таких близько сотні. І це враховуючи, що до СРСР за ленд-лізом США передали 52 тисячі одиниць.
ДОВІДКОВО: Програма ленд-лізу — це система, за якою Сполучені Штати Америки, частково на безоплатній основі, передавали своїм союзникам у Другій світовій війні боєприпаси, техніку, продовольство і стратегічну сировину, зокрема нафтопродукти. Концепція цієї програми надавала президентові владу допомагати будь-якій країні, чия оборона визнавалася життєво важливою для США. Закон про ленд-ліз ухвалений Конгресом США і підписаний президентом Франкліном Рузвельтом 11 березня 1941 року. Основними клієнтами США стали Велика Британія, а також СРСР і країни Співдружності. Положення ленд-лізу передбачали, що після війни у випадку зацікавленості американської сторони незруйновані й не втрачені техніка й устаткування повинні бути повернені у США.
Стати власником техніки за ленд-лізом реально. До того ж експерти порадять кілька шляхів на різні гаманці. Найкращим прикладом для роз’яснень є «Вілліс» та «Форд Джі-Пі-Дабл-ю».
Максим Попов (реконструктор): Ми можемо купити мінімальний «Вілліс» за 2-3 тисячі доларів, але це буде рама, дуже великий колхоз. Це великі гроші, щоб його відремонтувати і зробити «Віллісом» історичним. Друга ціна — це 7, 8 до 10 тисяч. Це вже більш менш нормальна машина. І є третя ціна — 25-30 тисяч. Але тут ми вже отримуємо повністю відновлений «Вілліс» на живих документах, тобто вони пластикові, офіційно зареєстровані. Там кожний болтик, кожна гаєчка оригінальна.
Для реконструкторів важлива зовнішня схожість з оригіналом, а не 100-відсоткова історична. Тож нещодавно кияни викупили репліку розвідувальної машини «Скаут М3». Вітчизняні кулібіни створили її на базі ГАЗ-63. З нею реконструкторам доведеться попрацювати найбільше. Аби максимально нагадувала автентичну машину тих часів, необхідно змінити колеса та фарбування, елементи екстер’єру та інтер’єру. Та ще й озброїти аж трьома кулеметами, як було за часів Другої світової війни.
Сергій Камінський (військовий журналіст): У 1938-44 роках було випущено майже 21 тисячу «розвідників» М3 у чотирьох модифікаціях. Найбільш обмеженою була дизельна версія М-3 Ей-1 І-1 — всього 100 одиниць.
Модель залучали американці до п’яти війн, а тепер вона є зіркою кінострічок та комп’ютерних ігор. Нещодавно цю копію фільмували у проморолику китайської «стрілялки». Та найбільшою гордістю 701-ї роти є санітарна машина Додж Даблю-Сі-54. В Україні така одна! Її не передавали совєтам за ленд-лізом, але саме ця машина з 1944 року була у шпиталі полтавського аеродрому спецпризначення під час операції «Френтік». Внаслідок бомбардувань німців авто зазнало сильних пошкоджень. Потім його відновили місцеві майстри, а з часом здали на металобрухт.
Володимир Пацера (реконструктор): Ми її знайшли, це був кінець 2015 року. В неї була половина кузова, він був обрізаний. Мотор стояв з якогось мерседеса, мерседесовська коробка теж стояла дизельна. Вирішили взятися, і все ж таки реставрувати цей автомобіль. 5 років ми ним займалися.
Блок двигуна оригінального Доджа Даблю-Сі-54 коштує близько чотирьох тисяч доларів. Тому в цій санітарці б’ється «серце» від ГАЗ-52, а коробка перемикання передач з «п’ятдесят двійки». Решту запчастин, як і цю розкладну сходинку, знайшли в Європі.
Володимир Пацера (реконструктор): Вона взагалі дуже туга. Вона повинна відкритись і розкластись. Але вона у нас зроблена нова ще, тому відкривається так. Далі відкриваються двері. Вона передбачалася для перевезення чотирьох поранених на ношах. Вони підвішувалися, це був верхній ряд і нижній ряд розкладався. Також тут були лавочки, які ми не доробили. На лавочках можна було перевозити 7 поранених, але тих, які можуть сидіти.
Навіть підвісні крапельниці автентичні, а на пляшках — 1941 та 1942 роки. Ноші також оригінальні. В реконструкції усі деталі важливі. Навіть якщо мова про улюблені напої воїнів США.
Володимир Пацера (реконструктор): Американці під час Другої світової війни їздили з «кока-колою» та «пепсі-колою», і дуже часто любили на всі автомобілі вішати спеціальні відкривашки, що було дуже зручно відкривати «кока-колу». Тому нам вдалося на І-беї купити такі відкривалки, і одна стоїть в санітарній машині, а другу ми поставили тут, на задньому борту «Шевроле».
До речі, обидві вантажівки — «Шевроле Джі-7117» і «Студебекер Ю-Ес-6» — створили з радянських машин. Рівень плагіату техніки СРСР тих часів був настільки високий, що зараз досить змінити деякі елементи кузова й колеса, і маємо «американця» з партії ленд-лізу.
Максим Попов (реконструктор): В нашому випадку це звичайний ЗІЛ-157, в якому трохи перероблена кабіна і трохи перероблений кузов. Але машина один в один схожа на «Студебекер». Таке саме ми можемо сказати про «Шевроле». Використовувалась як в американській армії, так і була передана по ленд-лізу до радянської армії. Ми зробили копію на базі ГАЗ-63.
До агресії РФ військових ретромобілів Другої світової в Україні було не так багато, на відміну від охочих долучитись до підрозділів реконструкції. Зараз усе навпаки. Тож запрошують любителів історично-технічної тематики до своїх лав.
