«Точка нуль»: фільм про реальну війну з реальними військовими, зроблений ветеранами
У програмі «Після фронту» творці і герої ветеранського кіно про війну «Точка нуль»: Олександр Матяш, Володимир Базика, Олександр Гуназа «Гонзіні») та Сергій Лещенко («Сайгон») розповіли про те, як виникла ідея, чим серіал відрізнятиметься від інших наших фільмів про війну та який стосунок стрічка має до серіалів «Покоління вбивць» та «Польовий шпиталь».
Дар’я Бура. Отже серіал про війну, про що він і для кого?
Олександр Матяш: Я був одним із перших, в кого виникла ця ідея. В нас вже є кілька фільмів про війну між Росією та Україною. І все це або суперпатріотичне кіно, або якісь казки. Із трьох найбільш розкручених фільмів, які показували в кінотеатрі, мені не сподобався жоден, окрім «Кіборгів», але там дуже багато лірики. Ми прагнули відзняти щось середнє між «Поколінням вбивць» і «Польовим шпиталем». Це не про стрілялки, а саме про побут і відчуття людей, які пройшли війну. Основна мета була показати війну очима людей, які там перебували.
Дар’я Бура: Як давно виникла ідея і як втілювали її в життя?
Олександр Матяш: Весь час, коли я служив, і після служби у всіх моїх відрядженнях в зону бойових дій я вів щоденник і записував все, що зі мною відбувалось. Через певний час у мене в спогадах залишилось, що все так було класно: і собаки добрі, і їжа нормальна, і люди начебто нічого. А якось сів перечитувати спогади і зрозумів, що нічого там доброго не було. І про це хотілося розповісти: про гумові капці, камуфляж, як ти спиш зі своїм мультитулом. Насправді було в 14-15 році, що на два засуджених деенерівці по дві людини з двома вищими освітами.
Дар’я Бура: А як підбирали акторів?
Олександр Матяш: Ми з Андрієм Стельмахом виношували цю ідею десь близько 2 років, але не було грошей. Потім Андрій почав домовлятись із людьми, які могли б це відзняти. Коли пазл склався, лишилося знайти місце, де будемо знімати, і людей, які будуть зніматись. Ми сиділи якось у «Ветерано» і я спитав: «Хлопці, а хочете знятися в кіно?». Всі погодились одразу. І по-суті ми поїхали просто потусуватися і зняли першу пілотну серію.
Дар’я Бура: Керівництво навчального центру «Десна» швидко погодилося?
Олександр Матяш: Не було жодних перешкод з їхнього боку. Олеся Гузун одразу підтримала нас, тому що насправді це кіно на часі. «Вітер» був командиром 92-ї бригади, ми стояли поруч, це такий бойовий генерал, якому не треба пояснювати очевидні речі. І коли він дізнався про цю ситуацію, він дав згоду. Знімали на двох локаціях. Першу робили самотужки, другу – обрали, щоб підходила за сценарієм.
Дар’я Бура: Розкажіть про ваших героїв, наскільки вони співзвучні з вами справжніми і пережитим досвідом?
Володимир Базика: З мого героя друзі постійно кепкують, він постійно жере і це написано з реальних подій. Загалом мій персонаж досить флегматичний, але з моїм реальним досвідом цей персонаж має мало спільного, тому що різні місця, посади. Режисер нас абсолютно не обмежував, як придумувати своїх персонажів, так і відтворювати, тому було досить цікаво.
Олександр Гуназа: В принципі я також всю службу просидів писарем у штабі, тому герой трішки відрізняється від мого реального прототипу. Всі поводилися дуже природньо, не як зіроньки, перед камерами. Все робилося без будь-якого фінансування, тому кожен притягнув спорядження, в якому був під час служби. Це ніби ти приїхав на збори на два дні: кожен робив, що має робити, коли він перебуває на певній локації. Ти ніби і не полишав зону бойових дій. Всі жарти, навіть що не потрапили в кадр, були дуже природніми. В серіалі чимало спойлерів і натяків, які так чи інакше дотичні до реальності.
Дар’я Бура: Скільки серій буде в серіалі?
Олександр Матяш: Заплановано 10 серій, вже 11-ть, тому що пілот вийшов як повноцінна серія. Плануємо відзняти ще 10 епізодів по 25 хвилин кожен, в них відбуватиметься певна історія або кількість певних історій, і під час цього будуть розкриватись характери кожного героя. І це буде дуже наближено до реальності. У нас буде людина, яка заробляла наперстками, сиділа в тюрмі, і коли вона потрапила в незвичайну ситуацію, показала себе з найкращого боку. Або сисадмін, який став кулеметником.
Олександр Гуназа: Я знаю реальну історію. Системний адміністратор, один із головних адміністраторів провідних банків Києва, в 4-й хвилі пішов на війну і потрапив кулеметником в Щастя. Вдень він був оператором АГС, а вночі налаштовував зв'язок.
Олександр Матяш: Сподіваюся, що попри все, що відбувається в країні, ми йдемо до професійної армії, бо армія 14-15 років була інша. Це було щось більше про мотивацію.
Даря Бура: «Сайгон», розкажи про свого героя, наскільки він тобі співзвучний?
Сергій Лещенко: Я брав участь тільки один день у зйомках, тому мій персонаж ще не розкритий сповна. В тій епізодичній ролі він, здається, біль ніж відповідає мені.
Дар’я Бура: Ти ще не знаєш, чи буде твій герой далі в серіалі?
Сергій Лещенко: Знаю, що буде, просто тримаю інтригу.
Дар’я Бура: Чи багато ваших реальних історій ви вписували в сценарій?
Сергій Лещенко: Насправді є історії, які повторювались на різних ділянках фронту в різні періоди служби. Є таке поняття, як воєнна історія, а хто її носій, не так важливо. Абсолютно однакові штатні та позаштатні ситуації трапляються на лінії відповідальності підрозділів, тому вони могли повторюватись.
Олександр Матяш: Зараз ми робимо продакшн, який буде займатись показом альтернативного бачення. У Держкіно зацікавлені в тому, щоб знімалось якесь українське кіно, але ми за форматом не підходимо. Ми не можемо отримати якесь фінансування від держави. Зараз інші пріоритети у влади. Тож ми будемо вирішувати, яким чином добуватимемо фінансування під наш проєкт. Можливо, це буде донат, чи збір коштів онлайн, чи від діаспор.
Дар’я Бура: Наскільки в Україні дороге задоволення - випустити серіал?
Олександр Матяш: Ми відзняли 15 хвилин ефірного часу. Кожна хвилина вартувала 100 доларів. Як би там не було, ми будемо знімати, і робитимемо це якісно.
Дар’я Бура: Колишній вже міністр у справах ветеранів Оксана Коляда говорила, що мріє створювати фільми з ветеранами про ветеранів, наприклад, як в Америці.
Олександр Матяш: Оксана Коляда була готова підтримати, але до моменту поки вона була міністром, не було чіткої системи фінансування через Міністерство ветеранів. Зараз вона керує фондом «Повернись живим». Можливо, якось допоможе нам. Якщо ні, впораємось самотужки. Це буде не політичне кіно, це буде кіно про життя.
Олександр Гуназа: Сама по собі війна і бойові дії – це лише частина подій на війні. Ти тривалий час в ізоляції, наодинці із собою, і це стає частиною твого життя. Тому це дійсно не тільки штурми будівель і селищ, а це також життя з обмеженням у просторі та русі.
Олександр Матяш: Насправді війна у кожного своя і в кожного різна. Моя війна була про незручності: мокрі ноги, жерти нема що, собака гавкає і спати не дає, кіт прийшов, кіпіш якийсь. Хтось в поле сидів дивився, хтось ще щось. Це кіно – наше бачення. Певен, що будуть люди, яким не сподобається, які скажуть, що це неправда, тому що вони бачили інакше. Серед ветеранів, до речі, теж є спільнота ображених та принижених. Тому будуть люди, яким не сподобається, але нам все одно, ми знімаємо дуже важливу річ.
Дар’я Бура: Коли чекати на вихід?
Олександр Матяш: Сподіваюсь, до кінця року відзнімемо щонайменше 5 серій. Все залежить, наскільки в нас вистачить фінансування. Наш пілотний проєкт зараз перекладається англійською. Є людина, яка поїде в Америку, розмовлятиме з їхнім міністром ветеранів, можливо, ми зможемо отримати підтримку.
Олександр Гуназа: Є відгуки військовослужбовців з Канади, які позитивно сприйняли відзнятий пілот, цікавилися, чи буде переклад англійською.
Олександр Матяш: Насправді знімалася не вся наша команда. Будуть ще люди. До речі, наша команда звукачів - це екіпаж танка з-під Маріуполя, який воював з 14-го по 16-й рік.
Більше випусків програми "Після фронту" читайте і слухайте тут.
