Точка спротиву: оглядач із питань оборони Александрас Матоніс про Добровольчі сили національної оборони Литви
Про литовські війська тероборони, яким в цьому році виповнився вже 31 рік, в ефірі Армія FM розповів оглядач з питань оборони, автор щотижневої програми на литовському національному телебаченні Александрас Матоніс.
Валерія Подкіч: Із чого почалося формування Добровольчих сил Литви?
Александрас Матоніс: Литва нещодавно святкувала 31 річницю створення Добровольчих сил охорони краю. Їхнє формування почалося ще 1990 року, одразу після набуття країною незалежності. А в січні 1991 року, коли була відбита атака на литовський парламент, були створені Добровольчі сили. Зараз вони у складі литовського війська. Їхня чисельність становить близько 5 000 осіб: це і добровольці, і професійні службовці.
Валерія Подкіч: 2003 року Добровольчі сили охорони краю були введені до складу Сухопутних військ Литви. Таке рішення було продиктоване вступом до НАТО?
Александрас Матоніс: 2003 Литва вступила в НАТО, і тоді відбувалося багато різноманітних структурних перетворень у Збройних силах, зокрема перепідпорядкування Добровольчих сил Сухопутним військам. На той момент Добровольчі Сили були вже сформовані, було кілька регіональних підрозділів та висока активність добровольців.
Валерія Подкіч: Як формувалася концепція Добровольчих сил охорони краю?
Александрас Матоніс: Звісно, з перших днів Добровольчі сили були орієнтовані на оборону краю. Термін ,,територіальна оборона” з’явився пізніше, коли почали кристалізуватися завдання Збройних сил. Концепція ТрО формувалася з досвідом. Добровольчі сили є продовжувачами традицій литовських партизанів. Тоді був організований антирадянський рух, боротьба тривала до 1954 року, а подекуди і до 1965-го, коли загинули останні партизани. Значний досвід також ми отримали від співробітництва з союзниками. З 1991 року зв’язались тісні стосунки між литовськими і скандинавськими добровольцями. Ми були з візитами в Швеції, Данії, Норвегії, де є гвардія. Представники цих військових структур приїздили до нас, брали участь у тренуваннях, ділилися досвідом. Ми багато чому навчились у скандинавців, зокрема обороні і особливостям виживання в холодну пору, опанували тактику малих підрозділів. Близько 1994 року зав’язалася співпраця з військовослужбовцями Великої Британії. Литва перейняла британську школу ТрО.
Валерія Подкіч: Чи сприяв розвитку Добровольчі сили національної оборони вступ у НАТО?
Александрас Матоніс: Ми сподівались, що НАТО буде нас захищати. Врешті зрозуміли, що ми є членами Альянсу, але маємо самостійно боронити свою територію. Нині Добровольчі сили виконують головні функції ТрО і в мирний час опікуються підтримкою громадянських інституцій. Якщо природна катастрофа, пандемія, міграційна криза, тоді першими на допомогу, за проханням уряду, приходять бійці Добровольчих сил.
Валерія Подкіч: Яка у вас нормативно-правова база?
Александрас Матоніс: Регламентує діяльність не лише Добровольчих сил охорони краю, а й Збройних сил загалом Закон Литви «Про організацію національної системи оборони та військової служби».
Валерія Подкіч: Які умови вступу до Добровольчих сил охорони краю?
Александрас Матоніс: Головне – здоров’я! Бійцем Добровольчих сил може стати кожен охочий віком від 18 до 60 років. Подаючи заявку на вступ, потрібно заповнити ще заявку на дозвіл працювати з секретними матеріалами. Людина, яка не пройшла перевірку, не зможе долучитися до системи охорони краю. Сам вступ займає декілька місяців, після чого військовий підписує контракт на 4 роки. Протягом цього часу він зобов’язаний від 30 до 50 днів на рік приділяти службі. Також усі новобранці проходять 3-тижневий курс молодого бійця. У вихідні відбуваються маневри: кожен боєць повинен з’явитися у свій підрозділ. У Литві 6 територіальних округів. В кожному з них - певна кількість рот. Людина обирає, в яку саме хоче записатись. Переважно обирають за місцем проживання. Зараз у Литві 62 роти Добровольчих сил охорони краю. Завдання добровольця - стати на захист країни в разі війни в партизанських умовах.
Валерія Подкіч: Забезпеченням бійців тероборони опікується держава?
Александрас Матоніс: Все надає держава. Їхнє обладнання зберігається у військовій частині, крім цього вони отримують заробітну плату залежно від звання.
Валерія Подкіч: За яким принципом відбувалося формування командувань Добровольчих сил національної оборони?
Александрас Матоніс: Ще до вступу в НАТО було 10 округів тероборони, кожен із яких мав таку ж назву, що й партизанські, які діяли після Другої світової війни. Під час реформування деякі командування були оптимізовані: введені в склад інших. Тому залишилось 6 округів, але які охоплюють всю країну.
Валерія Подкіч: Чи можуть учасники ТрО Литви тримати зброю вдома?
Александрас Матоніс: В Литві зброя та боєприпаси зберігаються в розташуванні роти. Але в нас діє Добровольчий суспільний рух, який має назву «Союз стрільців». Такі армійці, пройшовши спеціальне навчання, мають право тримати вдома напівавтомат, проте автомат не дозволено.
Валерія Подкіч: Чи багато жінок бажає служити в Добровольчих силах охорони краю?
Александрас Матоніс: Можливість служити мають і чоловіки, і жінки, зокрема в Добровольчих силах охорони краю. У нас щороку десятки жінок проходять базовий курс навчання. Також жінки можуть вступати в військову академію, а якщо є бажання, то можуть пройти строкову службу протягом 9 місяців.
